Молодь потребує Церкви, яка не примушує її слідувати ритуалам, а допомагає знайти Бога

Не можна протиставляти молодь і Церкву. Молодь є її активною інтегральною частиною. Очевидно, що молоді люди переживають такі ж труднощі, сумніви, як і молодь, яка є поза церквою. Та вони є цікавим співрозмовниками для тих, хто шукає дороги до Бога“, — наголосив Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав (Шевчук) під час програми „Відкрита Церква“ на „Живому ТБ“. Обговорення стосувалося теми „Молодь: бути в Церкві“, яка стала своєрідним підсумком Папського Синоду, який Блаженніший Святослав назвав „епохальною подією в історії Всселенської Церкви“.

Головні думки зустрічі:

Молодь сьогодні не просто є у Церкві, а потребує її як спільноти, яка б допомогла віднайти свою життєву дорогу. На синоді єпископів також багато говорили про супровід молоді, коли вона готова робити важливі рішення.

Головні напрями, в яких варто розвивати зараз Церкву — слухання, розмірковування, прийняття рішень.

Молодь на перше місце ставить пошук гідної праці. Бо це — стабільність, яка дає можливість будувати стосунки, створювати сім’ю, планувати майбутнє.
Ще один важливий акцент — катехизація. Це зростання у спілкуванні з Богом. Пізнання Бога не може припинитися, коли завершується перша Тайна Сповіді. Навчання віри не стосується лише малих дітей. Зараз наша Церква старається переосмислити увесь процес воцерковлення, супроводу молоді, яка крокує до глибшого пізнання Бога.
Церква — це не програма навчання, а це — спільнота. Коли молодь відкриває для себе Церкву, то вона зустрічає не строгого вчителя, а спільноту, яка допоможе їй влитися в громаду. І вона зрозуміє, що з завершенням предмету катехизації не закінчується її дорога до Бога, а починається заглиблення. Молодь якраз і потребує щораз глибшого занурення у спільноту.

Чимало на Папському синоді єпископів говорили і про підготування молоді до подружжя. Адже передподружня підготовка полягає не лише в тому, щоб пройти курси підготовки. А у вихованні людини до здатності любити. І таке приготування починається значно швидше. Тому церковна спільнота відповідальна за виховання в любові.

Ще одне важливе питання, яке обмірковували, стосувалося того, що нині велика частина молоді відчуває брак присутності мами чи батька. Це поколінням сиріт при живих батьках. Тому церковна спільнота має бути матір’ю і учителькою.

Сучасна молодь потребує Церкви, яка не просто примушує її слідувати певним ритуалам, а допомагає знайти дорогу до Бога. Священика має ділитися власною вірою в Бога. Інтелектуальні запити молоді — високі. Тому й ми маємо бути на висоті.