«Необхідно докладати душпастирських зусиль, щоб виховувати себе і своїх вірних в дусі християнської любові і милосердя», – владика Богдан (Дзюрах)

В останній день 44-ї Зустрічі Секретарів єпископських конференцій Європи основна увага була присвячена питанню солідарності між Єпископськими конференціями. В рамках представлення цієї теми учасники зустрічі заслухали виступи чотирьох Секретарів, серед яких був і представник УГКЦ, владика Богдан (Дзюрах).

У своєму слові він звернув увагу на те, що «міжлюдська солідарність бере свій початок у Божій солідарності з людиною. Бог ніколи не залишається байдужим до долі своїх дітей, він бачить їхню нужду, чує їхнє волання про поміч, виходить їм на зустріч, простягаючи їм свою рятівну руку. Досвідчивши такою солідарності і вірної любові з боку Бога, людина стає здатною виявляти співчуття і милосердя до інших».

Секретар Синоду навів приклади Божої і людської солідарності, яку український народ та Церква в Україні відчували і надалі відчувають. Він висловив подяку представникам Єпископських Конференцій Європи за їхню тривалу солідарність з УГКЦ та з українським народом, а зокрема за «надзвичайний вияв солідарності», яким стала благодійна збірка, проведена на заклик Святішого Отця Франциска для підтримки страждаючих від війни людей в Україні.

Відтак владика Богдан поділився роздумами щодо того, як, на його думку, можна було б плекати і поглиблювати солідарність між Єпископськими конференціями європейського континенту. Перш за все, на думку виступаючого, «необхідно докладати душпастирських зусиль, щоб долати байдужість і виховувати себе і своїх вірних в дусі християнської любові і милосердя. Наступним важливим елементом являється поглиблення взаємного пізнання. Обмін інформацією, думками і переживаннями дає змогу краще пізнати духовний стан європейського суспільства, обставини, в яких живуть і діють католики різних країн, суспільно-політичний контекст, який неминуче впливає на місію Церкви в тій чи іншій країні. Уся ця сукупна інформація, поєднання з щирою відкритість і здатністю слухати іншого, дає змогу виробити спільний церковний погляд на актуальну ситуацію в Європі та сформулювати спільні відповіді на проблеми і виклики, які постають перед Католицькою Церквою на старому континенті».

До таких викликів Секретар Синоду зарахував проблеми, пов’язані з міграцією, а також необхідність здійснити процес очищення від наслідків комуністичного терору, в полоні якого перебувала значна частина європейських країн аж до 1989 року. На переконання представника УГКЦ, Католицька Церква з її моральним авторитетом, могла б і повинна започаткувати і попровадити цей процес очищення, примирення і поєднання, від якого залежатиме майбутнє пострадянських країн і цілої Європи. В протилежному випадку, «якщо діагноз не буде поставлено і рани минулого не будуть зцілені, недуга, яка напастує нас сьогодні, перекине свої метастази на інші частини континенту; якщо Церква не стане «польовим госпіталем», то всі ризикуємо, що поле війни буде поширюватися що раз більше і з непередбачуваними наслідками спершу в умах і серцях людей, а відтак – і на теренах європейського континенту».

Насамкінець Секретар Синоду єпископів УГКЦ скерував свій погляд і погляд усіх присутніх до Фатіми, звідки майже 100 років тому Пресвята Богородиця скерувала свій материнський погляд на Схід Європи, закликаючи до навернення особистого та до молитви за навернення тієї країни, яка «сіє страждання і смерть на нашому європейському континенті».

Наступна зустріч Секретарів єпископських конференцій Європи буде проведена у червні 2017 року в Румунії.