Олег Турій: «Досвід новомучеників УГКЦ промовляє про віру, надію, любов»

Про що промовляє до нас, сьогоднішніх християн, досвід наших новомучеників? Про віру, надію, любов, що їх вони передають нам. Таке твердження може видатися банальним, не дуже історичним, не зовсім богословським.

Про це сказав Олег Турій, проректор УКУ, в рамках міжнародної наукової конференція «Сила віри супроти насилля влади: греко-католики Центрально-Східної Європи в умовах переслідувань тоталітарних режимів після Другої світової війни» 17 березня 2016 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Пояснюючи своє твердження, він сказав, що віра – опора, що дозволила вистояти супроти насилля тиранії, панування якої було засноване на цілеспрямованому поборюванні віри. «Ця віра виражалася у прагненні повсякчас бути з Христом, виконувати Його заповіді та сповняти доручену Ним місію», – додав історик. Прикладом такої віри є досвід життя ігумена василіанського монастиря у Дрогобичі Якима Сеньківського. За свідченням співв’язнів, його зварили в казані тюрми на початку німецько-радянської війни у червні 1941 року.

Інша категорія – надія, бо саме вірна людина обов’язково є надійною. «Здатність слугувати надійною опорою для інших ґрунтувалася на безмежній довірі до Божої всемогутності та великої особистої надії на Його повсякчасну опіку й милосердя», – зауважив доповідач. Саме такі риси проявили блаженні о. Микола Конрад і дяк Володимир Прийма, які були в червні 1941 року по-звірячому закатовані енкаведистами, коли ішли до хворої жінки, що потребувала сповіді.

А любов є чеснотою, яка поєднує і довершує дві перших складових частини заповіту мучеників. Адже сам Господь «так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3, 16). «Покоління наших попередників серед неймовірно важких обставин дарувало людям жертовну й обнадійливу любов до світу, спонукаючи і нас перейняти цю естафету Божої любові», – зазначив п. Олег Турій. Найяскравішим прикладом такої любові аж до готовності прийняти хрест став мученицький подвиг блаженного о. Зиновія Ковалика. Під час першої радянської окупації Галичини отця заарештували за сміливі проповіді з критикою безбожного режиму, а після відступу Червоної армії в червні 1941 року очевидці побачили його розп’ятого «як Христос» на стіні коридору львівської тюрми «Бригідки».

Додамо, конференцію організовано з метою спогаду про сумну подію – 70-річчя Львівського псевдособору (8-10 березня 1946 року), на якому було офіційно проголошено «возз’єднання» греко-католиків Галицької митрополії з Російською Православною Церквою. У конференції беруть участь провідні науковці з України, Німеччини, Польщі, Росії, Словаччини та Італії, представники органів державної влади та церковних структур.