Папа: наслідуймо Бога у щедрості, ніжності та непомітності

Папа зустрівся з представниками Апостольського Братства Милосердя та «Малого Дому Милосердя» з Ґели, які беруть участь у низці заходів солідарності на Сицилії, відзначаючи цього року відповідно 25 та 10 років від свого заснування.

Їдальня для бідних, ремісничі майстерні, групи продовженого дня для школярів, майданчики діалогу для сімей, які переживають важке становище. Цими та схожими ініціативами Апостольське Братство Милосердя та «Малий Дім Милосердя» в Ґелі, що на Сицилії, стараються «охопити милосердям усіх людей та цілу людину, відповідаючи на численні потреби». На цьому наголосив Папа Франциск, зустрічаючись з групою сицилійських паломників, які прибули до Риму, щоб відсвяткувати два ювілеї: 25-річчя Братства та 10-річчя цього «Дому», який народився з ідеї самого Папи, який 2013 року поділився нею з молодим священиком з П’яцца-Армеріна о. Паскуаліно Ді Діо, що розповів йому про соціальну дійсність дієцезії та про труднощі багатьох сімей.

За прикладом милосердного самарянина

«Ви піддалися тому, щоб вас спровокували і занепокоїли потреби братів і сестер, яких Бог поставив на вашому шляху, особливо найменших і найнужденніших. Стикаючись з ними, ви не “пройшли повз”, а зупинилися, наблизилися і заопікувалися ними з креативністю, відвагою і щедрістю, подібно до доброго самарянина, який не пройшов повз, і це прекрасно», – сказав Святіший Отець, заохочуючи й надалі підтримувати започатковані ініціативи, щоденно свідчачи про «ніжність обличчя небесного Отця».

Присутні, але непомітні

«Наслідуйте Бога, який є близьким, милосердним і ніжним; також і ви будьте близькими до людей, милосердними і лагідними. Ми потребуємо лагідності в Церкві. Робіть все з одним бажанням: щоб люди, які вас зустрічають, пізнавали Його. Намагайтеся, роблячи добро, зі смиренням “зникати”, щоб у тому, що ви робите, видимим був тільки Господь і всі приходили до Нього», – закликав Папа, нагадуючи також і про те, що до тих, хто звертається по допомогу, потрібно ставитися шанобливо та ввічливо, наслідуючи стиль родичів чи друзів, присутність яких там, де це потрібно, є настільки спонтанною, що майже непомітною. «Бути присутнім непомітно: це нелегко, це теж святість. Зрештою, саме так Бог любить нас: зі смиренною великодушністю, мить за миттю, даючи нам все, нічого не очікуючи навзаєм», – сказав він.