Папа: щоби бути авторитетним вчителем потрібно бути вірогідним свідком

Віддаль між казати та робити й віддавання переваги зовнішньому перед внутрішнім були в центрі роздумів, якими Папа Франциск поділився з паломниками в першу неділю листопада.

Потрібно дбати не про те, щоби «зберегти обличчя», але про те, щоб наші вчинки відповідали тому, що говоримо, щоб бути вірогідними свідками. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи слова Ісуса, записані в Євангелії від Матея, які він сказав щодо поведінки тогочасних провідників народу, що «кажуть і не роблять» і «всі свої вчинки вони роблять так, щоб їх бачили люди». В цьому контексті Святіший Отець запропонував зупинитися на двох аспектах: відстань між казати та чинити й віддавання переваги зовнішньому, а не внутрішньому.

Остерігатися дволикості серця

Насамперед, Наступник святого Петра зазначив, що Ісус, звертаючись до вчителів Ізраїля, які претендують на те, щоби навчати інших Божого слова й отримувати пошану як храмова влада, викривав подвійність їхнього життя: проповідують одне, а живуть іншим. «Це небезпека, якої слід остерігатися: двоїстість серця. Також і нам загрожує ця небезпека, ота двоїстість серця, яка ставить під загрозу автентичність нашого свідчення і також нашу вірогідність як людей і як християн», – мовив Папа, зауваживши, що всі ми маємо досвід «певної відстані між говорити та чинити», але чимось іншим є «мати подвійне серце», не роблячи з цього жодної проблеми. Тому, особливо тоді, коли ми покликані виконувати відповідальну роль в суспільстві чи в Церкві, потрібно сказати рішуче «ні» дволикості. «Для священика, душпастирського співробітника, політика, вчителя чи батька завжди діє це правило: те, що ти говориш, те, що ти проповідуєш іншим, то сам старайся перший жити цим», – сказав Святіший Отець, наголосивши, що для того, щоби бути авторитетними вчителями, потрібно спочатку бути вірогідними свідками.

Щоб зовнішнє не переважило над внутрішнім

Як зауважив далі Наступник святого Петра, життя в дволикості призводить до того, що віддається перевагу зовнішньому над внутрішнім, оскільки виникає необхідність турбуватися про те, щоби приховувати свою непослідовність, дбаючи про збереження зовнішньої репутації. Тоді люди чинять діла, щоб здаватися праведними, так би мовити «зберегти обличчя». За словами Святішого Отця, «грим є дуже поширеним», люди «гримують обличчя, гримують життя, гримують серця», але ці «загримовані» люди «неспроможні жити правдою». «І ми теж часто маємо цю спокусу дволикості», – додав він.

Тож заохотивши слухачів відповісти собі на запитання про те, чи ми стараємося чинити те, що проповідуємо, чи стараємося здаватися бездоганними ззовні, а чи дбаємо про внутрішнє життя і щирість серця, Папа підсумував: «Тепер же звернімося до Пречистої Діви: нехай же Вона, що жила в чесності та смиренності серця згідно з Божою волею, допоможе нам стати достовірними свідками Євангелія».