Папа: звіщення Христа єднає, а не ділить
«Звіщення Христа об’єднує, а не ділить. Спільне звіщення нашого Господа євангелізує саму ж екуменічну дорогу», – сказав Папа Франциск, вітаючи у Ватикані Католикоса Маланкарської сиро-православної Церкви Базеліоса Мар Тому Матея ІІІ. Зустріч, яка відбулася в Апостольському палаці, включала приватну зустріч, представлення делегацій, обмін подарунками і промови, а також молитву в каплиці Redemptoris Mater. Згадана Церква належить до західно-сирійської традиції християнства, яку передання пов’язує з місійною діяльністю святого Апостола Томи, й поширена на півдні Індії. Частина цієї Церкви відновила сопричастя з Церквою Риму, утворивши Сиро-Маланкарську Католицьку Церкву, яка є однією із чотирьох верховноархиєпископських Східних Католицьких Церков.
Діалог, ведений разом
У своєму слові Папа Франциск підніс подяку Богові за розвиток стосунків між Церквами, що розвинулися протягом останніх десятиріч. Він згадав про попередні зустрічі першоієрархів, починаючи від візиту святого Павла VI до Бомбею і до візиту до Ватикану попереднього католикоса у вересні 2013 року. «Сьогодні, вітаючи Вашу Святість та членів Вашої поважної делегації, я хочу по-братньому привітати єпископів, духовенство та вірних Маланкарської Сирійської Православної Церкви, витоки якої сягають проповіді святого апостола Томи», – сказав Єпископ Риму, згадуючи про вислів апостола: «Господь мій і Бог мій», що є підвалинами нашої спільної віри. «Саме цю віру ми будемо святкувати, сподіваюся, разом, у 1700-ту річницю першого Вселенського Собору, тобто Нікейського. Я хочу, щоб ми всі відсвяткували її разом», – сказав Наступник святого Петра, нагадуючи також і про те, що віра святого Томи невіддільна від досвіду ран Христового Тіла.
«Поділи, які протягом історії відбувалися між нами, християнами, – це болючі рани, завдані Христовому Тілу, тобто Церкві. Ми досі відчуваємо наслідки цього. Але якщо ми разом вкладемо руку в ці рани, якщо разом, як апостол, проголосимо, що Ісус є нашим Господом і Богом, якщо з подивом зі смиренним серцем довіримося Його благодаті, зможемо наблизити довгоочікуваний день, коли з Його допомогою звершуватимемо пасхальне таїнство за одним вівтарем», – сказав Папа.
Глава Католицької Церкви згадав про плоди праці спільної змішаної богословської комісії, серед яких – спільна декларація 1990 року, яка стверджує, що «зміст нашої віри в таїнство Воплоченого Слова однаковий, навіть якщо впродовж історії виникали відмінності в термінології та акцентах». Вона також заявляє, що «ці відмінності є такими, що можуть співіснувати в одному сопричасті, а тому не потребують і не повинні розділяти нас, особливо коли ми звіщаємо Христа нашим братам і сестрам по всьому світу в термінах, які можна легко зрозуміти». Папа відзначив також душпастирський аспект праці комісії, побажавши поглиблення відповідних душпастирських угод між Церквами, що сприятиме піклуванню про вірних у діаспорі.
Синодальність та екуменізм
«У нашій мандрівці до повної єдності ще одним важливим шляхом є шлях синодальності, про який Ви згадали у своїй промові», – вів далі Святіший Отець, подякувавши католикосу також і за те, що представник їхньої Церкви братиме участь у жовтневій Асамблеї Синоду Єпископів у Ватикані як братній делегат. «Я переконаний, що ми можемо багато чого навчитися з багатовікового синодального досвіду Вашої Церкви. У певному сенсі екуменічний рух робить свій внесок у поточний синодальний процес Католицької Церкви, і я сподіваюся, що синодальний процес, у свою чергу, може зробити свій внесок в екуменічний рух», – сказав він.
About The Author
