Помер кардинал Руїні – близький співпрацівник св. Івана Павла II та голова комісії розслідування об’явлень у Меджугор’є

Кардинал Камілло Руїні, давній папський вікарій Римської єпархії та близький співпрацівник св. Івана Павла II, помер у Римі ввечері 16 червня у віці 95 років. Після його смерті Колегія кардиналів налічує 241 члена, включаючи 117, які мають право брати участь у потенційному конклаві, та 124, які не мають цього права.

Камілло Руїні народився 19 лютого 1931 року в Сассуоло, в єпархії Реджо-Емілія (північна Італія). Він був висвячений на священника 8 грудня 1954 року в Римі, після чого продовжив там навчання до 1957 року, а потім повернувся до своєї єпархії, де, серед іншого, викладав у своїй колишній семінарії та в міжєпархіальній богословській семінарії в Модені. З 1977 по 1983 рік він був професором семінарії в Болоньї – столиці регіону Емілія-Романья. У своїй єпархії він також служив капеланом лікарів, делегатом Католицької Акції та апостоляту мирян, а також головував у єпархіальному Культурному центрі Івана XXIII та єпархіальній раді шкільного служіння.

16 травня 1983 року Папа Іван Павло II призначив його єпископом-помічником Реджо-Емілії (він був висвячений 29 червня того ж року). Новий єпископ прийняв гасло «Veritas Liberabit Nos» – «Істина визволить нас» – як девіз свого служіння. 28 червня 1986 року він став генеральним секретарем CEI за папським призначенням, а 17 січня 1991 року Святіший Отець призначив його своїм генеральним провікарієм Римської єпархії та проархиєреєм базиліки Святого Івана Латеранського, піднявши його до сану архиєпископа. Невдовзі після цього єрарх, за призначенням папи, став президентом Італійської єпископської конференції, а на консисторії 28 червня того ж року – членом Колегії кардиналів. Після цього останнього призначення він обіймав посаду папського вікарія та архипресвітера. 18-19 квітня 2005 року він брав участь у конклаві, на якому було обрано кардинала Йозефа Ратцінгера Папою Римським.

Як єпископ і кардинал, Руїні брав участь, серед іншого, у шести асамблеях Синоду єпископів; Він неодноразово представляв Івана Павла II та Бенедикта XVI на різних заходах в Італійській Церкві та за кордоном, наприклад, був папським легатом на відкритті святкувань 400-річчя санктуарію Богородиці Г’ярської в Реджо-Емілії (1996), на 23-му та 24-му Італійських національних євхаристійних конгресах у Болоньї (1997) та Барі (2005), від імені Івана Павла II зачинив Святі Двері базиліки Святого Івана Латеранського наприкінці Великого Ювілею 2000 року (5 січня 2001 року) та представляв Бенедикта XVI на закритті Європейських міських місій у Будапешті (16-22 вересня 2007 року).

Кардинал Руїні пішов з посади президента СЕІ після 16 років роботи 7 березня 2007 року та перестав бути папським вікарієм Римської єпархії та архипресвітером Латеранської базиліки 27 червня 2008 року. Однак, через два роки Бенедикт XVI довірив йому нові обов’язки, призначивши його президентом новоствореної Міжнародної комісії з розслідування об’явлень у Меджугор’ї 17 березня 2010 року.

Протягом років свого перебування на посаді кардинал Руїні був видатною фігурою та особистістю. Він реорганізував церковні об’єднання та рухи, тісніше пов’язавши їх з церковною владою та прагнучи утримати їх від політичних впливів. Він сприяв відновленню політичної єдності серед католиків та боровся за виживання християнських демократів на національній політичній арені, хоча водночас хотів, щоб Церква висловлювалася безпосередньо з політичних питань, без посередників.

Згідно з римською щоденною газетою «Il Giornale», неможливо зрозуміти дона Камілло, не пам’ятаючи про його коріння в регіоні Емілія-Романья. У молодості він пережив Другу громадянську війну, яка вирувала з 1941 по 1945 рік у так званому «Червоному трикутнику» – регіоні Болоньї та її околицях, де комуністи мали сильний вплив. Вбивства, зокрема священників, та акти кривавої помсти були звичайним явищем. У молодості він сам часто бився зі своїми однолітками. «Італія завжди була біполярною», – казав він роками пізніше, згадуючи той період.

Щоденна газета назвала референдум про штучне запліднення, який відбувся в Італії через кілька тижнів після обрання Бенедикта XVI у 2005 році, його «архиважливою справою» на політичній арені. Кардинал закликав католиків утриматися від голосування, що йому значною мірою вдалося, в результаті чого референдум був визнаний недійсним через недостатню явку. Це, у свою чергу, означало, що запропоновані зміни до закону, що дозволяли екстракорпоральне запліднення, не були прийняті.

Кардинал Руїні неодноразово втручався в різні внутрішньополітичні суперечки у своїй країні, не приховуючи своїх симпатій та антипатій, водночас прагнучи зберігати рівну дистанцію від протиборчих сторін. Він підтримував участь католиків у лівоцентристських урядах, хоча й не приховував, що віддав би перевагу правоцентристському уряду. Незважаючи на все це, кардинал зберіг непохитну вірність усім християнським цінностям, які, як він наголошував, є незаперечними, інформує KAI.