Послання Папи Франциска з нагоди ХХІІ Всесвітнього дня хворого 2014
Дорогі брати і сестри,
1. З нагоди двадцять другого Всесвітнього дня хворого, темою якого цього року є «Віра і милосердна любов: Також і ми повинні віддавати життя за братів» (1 Ів. 3,16), я в особливий спосіб звертаюсь до хворих і тих, хто надає їм опіку і турботу. У вас, хворих, Церква розпізнає особливу присутність страждаючого Христа. Це правда. Поруч з нашим терпінням – і у ньому – присутнє терпіння Христа; Він несе цей тягар з нами і допомагає зрозуміти його сенс. Коли Божий Син зійшов на хрест, то зруйнував самотність страждання та просвітив його темряву. Таким чином, ми поставлені перед таємницею Божої любові до нас, яка вливає в нас надію та сміливість: надію, бо в плані Божої любові навіть ніч болю веде до світла Пасхи, і сміливість, яка дає нам спромогу зносити усякий тягар в Його супроводі, в єдності з Ним.
2. Син Божий, Котрий став людиною, не усунув хворобу і терпіння з людського досвіду, але, беручи їх на себе, перемінив їх і надав їм нового значення. Нового значення, бо останнє слово тепер вже не за ними, воно за новим життям у повноті; перемінив їх, бо у єдності з Христом вони з негативного можуть перемінитися у позитивне. Ісус є дорогою, і з Його Духом ми можемо слідувати за Ним. І так як Отець дав нам Сина з любові, і Син віддав Себе нам з тієї ж любові, так і ми можемо любити один одного, як Бог полюбив нас, віддаючи своє життя один за одного. Віра в Бога стає добротою, віра у розп’ятого Христа стає силою любити до кінця, навіть наших ворогів. Доказом автентичної віри в Христа є жертвування собою і поширення любові до наших ближніх, особливо до тих, хто її не заслуговує, до тих, хто страждає чи є ізольованим.
3. Силою Хрищення і Миропомазання ми є покликані уподібнюватись до Христа, Котрий є Добрим Самарянином для усіх, хто страждає. «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Ів. 3,16). Коли ми з ніжною любов’ю наближуємося до тих, хто потребує опіки, ми приносимо надію і Божу усмішку в протиріччя світу. Коли щира посвята іншим стає відмінною ознакою наших вчинків, ми робимо місце для Серця Ісуса і гріємося його теплом, і таким чином докладаємося до приходу Божого Царства.
4. Щоб зростати у лагідності, шанобливій та тактовній любові, ми маємо християнський приклад для наслідування: Марія, Мати Ісуса і наша Матір, Котра завжди уважна до голосу Бога, а також потреб і проблем її дітей. Марія, під впливом Божого милосердя, яке в ній утіловилося, забуваючи про себе, поспішає з Галилеї до Юдеї, щоб допомогти своїй родичці Єлизаветі. У Кані вона заступилася перед своїм Сином на весіллі, коли побачила, що бракує вина. Впродовж усього свого життєвого шляху Вона несла у серці слова старця Симеона, котрий прорік, що меч проколить її душу, і з непохитною силою стояла біля підніжжя хреста Ісуса. Їй відомо як йти цим шляхом, і тому вона є Матір’ю всіх хворих і страждаючих. Можемо з довір’ям та дитячою набожністю прибігати до Неї, будучи впевненими у тому, що Вона нам допоможе, підтримає і не залишить. Вона – Матір Розп’ятого і Воскреслого Христа: Вона залишається біля наших хрестів та супроводжує нас на дорозі до воскресіння та життя у повноті.
5. Святий Іван, учень, котрий стояв з Марією біля хреста, приводить нас до джерел віри і любові, до серця Бога, Котрий «є любов’ю» (1 Ів. 4,8;16). Він нагадує нам, що ми не можемо любити Бога, якщо не любимо своїх братів і сестер. Ті, хто стоїть поруч з Марією біля хреста, вчаться любити так, як Ісус. Хрест «дає впевненість у вірній любові, яку Бог має до нас. Ця любов настільки велика, що входить у наш гріх і прощає його, входить у наші терпіння і дає нам силу зносити їх. Це любов, яка входить у смерть, щоб перемогти її і спасти нас… хрест Христа також запрошує нас дозволити заразити себе цією любов’ю, навчаючи нас завжди дивитись на інших з милосердям і ніжністю, особливо на тих, хто страждає, хто потребує допомоги» (Хресна дорога з молоддю, Ріо-де-Жанейро, 26 липня 2013 р.).
Ввіряю цей ХХІІ Всесвітній день хворого заступництву Марії, щоб Вона допомагала хворим переживати своє страждання у єдності з Ісусом Христом, та підтримувала тих, хто ними опікується. Всім хворим, медпрацівникам та волонтерам від щирого серця уділяю Апостольське благословення.
З Ватикану, 6 грудня 2013 року
ФРАНЦИСК
переклад “Католицького Оглядача”
About The Author
