Резиденція львівських архієпископів або тернистий шлях культових споруд

Резиденція архієпископів, львівських митрополитів латинського обряду у Львові, була збудована на підвищенні неподалік так званих Губернаторських Валів у середині XIX століття стараннями видатного благодійника, шанованого архієпископа львівської архідієцезії Франца де Паула Піштека.

Свого часу історик і краєзнавець Антоні Шнайдер стверджував, що за давніми міськими документами саме в цьому місці, наданому 1376 року королем Владиславом Опольським, був розташований будинок львівського архієпископа Мацея.

Будівля містить у собі риси кількох архітектурних стилів. Палац був спроектований відомим архітектором Йоганом Зальцманом у стилі бідермаєру (перехідний стиль між класицизмом та романтизмом).

Розпочалось будівництво величного особняку 1840 року. Дизайн будинку був завершений у 1844 році. Церемонія відкриття відбулася у травні 1844 року, палац був освячений архієпископом Францом де Паула Піштеком, який перебував у ньому недовгий час. У неділю, 1 лютого 1846 року, архієпископ-будівничий відійшов у вічність, але ще перед цим встиг придбати у власність давнішу резиденцію на площі Ринок, яка, після добудови третього поверху, була подарована малій семінарії.

Весь комплекс будівель нової резиденції був надзвичайно вражаючим. Палац мав портик з балконом і мансардою зі статуями єпископів.

У приміщеннях першого поверху були розташовані канцелярія, цінний архів консисторії, найдавніший документ в якому був датований 1526 роком, зал засідань, помешкання канцлера та капелана. На другому поверсі містилося помешкання архієпископа. Третій поверх через постійні протяги майже не використовувався – тут були розташовані дві гостьові кімнати та три великих зали.

У 1886 році палац відреставрували і його вигляд змінився. Були усунені портик і фігури святих. Окрім резиденції архієпископів, в будівлі знаходились також видавництво «Бібліотека релігійна» та дієцезіальний музей ім. Я. Длугоша.

На початку Другої світової війни, вже у грудні 1939 року, з палацу, після попередньої ліквідації семінарії, перетвореної в Інститут медицини, був вигнаний архієпископ Болеслав Твардовський. З тих пір почалося систематичне знищення цієї будівлі.

З приходом німецьких військ, 4 липня 1941 року, архієпископ Твардовський повертається у пограбовану резиденцію. Та після закінчення війни священників остаточно виганяють і з 1944-1945 років тут працює військова медична установа. Будинок поступово руйнується, а у 1972 році тут починає свою роботу Науково-дослідний інститут “Система”. У святинях встановлюються верстати, проводяться різні досліди, у підвалі оздоблюють хімічну лабораторію.

2 червня 2001 року Кабінет Міністрів України видає ухвалу №628, у якій йдеться про віддання резиденції Латинській Церкві Львівської архідієцезії до 1 січня 2005 року, а 21 червня була вже підписана угода про поступове повернення будівлі Церкві.

23-27 червня 2001 року до України завітав Папа Йоан Павло ІІ. Під час цього візиту Папа завітав до резиденції архієпископів, де директор ДНДІ “Система”, Василь Васильович Паракуда, вручив Святішому Отцеві Акт повернення Львівській архідієцезії її колишньої власності. Але й далі ДНДІ “Система” продовжував перебувати у цьому домі ще до 2 лютого 2005 року.

22 листопада 2008 року у кафедральному храмі Львова з рук митрополіта-сеньйора кардинала Мар’яна Яворського передано пасторал новому львівському митрополиту Мечиславу Мокшицькому. З цього моменту починається новий виток у відновлені будівлі, адже тут не проводилось жодного ремонту, починаючи з 1946 року. За радянських часів було суттєво пошкоджено багато приміщень, знищений старовинний паркет, деякі стіни доведені до такого стану, що їх довелось перебудовувати.

Зараз будівля майже відреставрована, йдуть роботи зі створення музею у будівлі. 27 червня 2015 року відбулось урочисте вшанування католицького покровителя міста Львова, святого Йоана з Дуклі, встановленням його скульптури у дворі Курії.

Джерело: Католицький Медіа-Центр