Різдвяне послання Архієреїв Івано-Франківської Архієпархії на 2017 рік
Всесвітлішим, високопреподобним отцям-душпастирям, богопосвяченим особам, дорогим у Христі братам і сестрам – вірним Української Греко-Католицької Церкви
Мир вам у Господі і благословення!
Христос Рождається!
«І Слово стало тілом, і оселилося між нами»
(Ів. 1,14)
Різдвяний час для кожної української душі – це час особливий і неповторний. Це час, коли ми застановляємося і роздумуємо в нашому серці над відвічною істиною, об’явленою Господом і проповідуваною Святою Церквою – як вічний Бог стає в часі людиною задля нашого спасіння. А також це дні, коли ми по-особливому горнемося до родини, спішимо до рідної домівки, до рідного храму, щоби молитовно та в колі дорогих нашому серцю людей колядками прославити Дитятко Ісуса.
1. Для кожної віруючої людини любов до Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері є незамінними і похвали гідними. І що більше людина пізнає Ісуса Христа, то сильніше Його любить. Пізнання приходить через читання чи слухання Євангелія, через приватну розмову з Господом у молитві, через участь у недільній чи святковій Святій Літургії, через слухання проповіді, через єднання у Святому Причасті. Все це сприяє тому, що кожного разу, ми все більше пізнаємо Христа Ісуса, а відтак і більше Його любимо. Тому не можемо ніколи занедбати ці засоби пізнання Бога.
Старозавітні люди очікували на прихід Месії, довіряючи словам пророків. Ісая, пророк, що народився в Єрусалимі вісім століть до народження Месії, казав: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7,14). Святий Йоан євангелист ясно про це говорить: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив» (Ів. 1, 18). Люди, які Бога ніколи не бачили, по приході Христа, почали пізнавати Того, у кому «враз з людською природою живе вся повнота Божества» (Кол. 2,9). У Христі Ісусі невидимий Бог, стає для людини доступним, зрозумілим і видимим, бо сам він каже про себе: «Я і Отець – одно» (Ів. 10,30).
Як колись, так і сьогодні є люди, які не признають Ісуса Христа, не приймають те Слово, що «стало тілом і оселилося між нами» (Ів. 1,14), не визнають, що Ісус Христос є Богом. Саме про прихід Христа розказує нам святий Йоан: «Було у світі, і світ ним виник – і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, а – свої його не прийняли» (Ів. 1,10-11).
Але знаходимо у писанні одні слова, які потішають кожну людину, котра приймає і вірить Христові, Месії і Спасителю: «Котрі ж прийняли його – тим дано право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують» (Ів. 1,12). Саме сьогодні Ви, дорогі браття і сестри, є тими, які прийняли Христа і які справедливо маєте право називатися дітьми Божими, бо ви віруєте в Його ім’я і святкуєте Його воплочення задля людського спасіння, Ви Його прийняли.
2. Різдво Христове – це також велике свято родини, бо ж сам Господь народився у родині, маючи біля себе Пресвяту Матір та опікуна святого Йосифа. Часто ці дні наповнені великою радістю, але інколи і смутком. Радість панує у серці тих людей, які втішаються великою і здоровою родиною, тих, які, насолоджуються діточками. Радість є в тих оселях, де панує мир і спокій.
Але є між нами брати і сестри, які з тих чи інших причин, залишилися одинокими, самотніми, а, може, і покинутими. Є ті, які перебувають далеко від рідної домівки, на заробітках, і не мають можливості святкувати Різдво з родиною. Є чимало хворих, які навіть і святкові дні проводять у лікарнях. Не маємо права забути і тих, які в цю хвилину захищають нашу Батьківщину і жертвують своїм часом і життям, щоб ми могли святкувати Різдво Христове спокійно.
Наша радість і наш смуток мають свою цінність лише у Господі. Кажуть, що радість розділена з ближнім – збільшується вдвічі, а смуток – зменшується вдвічі. Тому радіймо, бо «з нами Бог» і сумуймо, щоб смуток наших ближніх був меншим, а з Божою допомогою і зник з їхніх сердець. Про це нас гарно навчає апостол Павло: «Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищає всякий ум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі» (Фил. 4,4-7).
Просімо заступництва у всіх наших потребах у Пресвятої Богородиці, чудесним способом присутньої у чудотворній іконі в Крилосі, яка духовно опікується Церквою нашої Архієпархії та 100 років тому об’явленої у Фатімі і яка просила молитися на вервиці щодня, щоб досягти миру і кінця війни. Нехай Марія, яка опікувалася Дитятком Ісусом і захищала від всякої небезпеки, заспокоїть кожну людську тривогу і потішить кожне людське серце.
З молитвою за Вас, дорогі наші боголюбиві брати і сестри,
† Володимир
Митрополит і Архієпископ Івано-Франківський
† Йосафат
Єпископ-помічник Івано-Франківський
About The Author
