Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 7 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 13, 54–58: «І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри».

Землякам Ісуса Христа не просто було прийняти Його як Бога. Бо ж вони бачили, як він зростав як звичайний хлопчина, як один із них. І бачимо, що саме це не сприйняття Христа, як Сина Божого, їхня невіра, не давали змоги чинити Богові багато чудес в їхньому житті. Щось подібне відбувається в житті кожного з нас.

Скільки через нашу невіру, Господь не може перемінити, зцілити нас. Скільки наша невіра немовби «блокує», не дає Богові діяти в житті кожного з нас.

Лиш задумаймось, скільки ми зупиняємо Господа через нашу невіру. Скільки Бог міг би зробити, якби цієї невіри ставало все менше в нашому житті. Зростаймо у вірі, і лише тоді Бог зможе діяти в нашому житті!

1 Кор. 5, 9–6, 11 «Хіба не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?»

Апостол чітко перераховує прогрішення і гріхи, які нас віддаляють від Царства Небесного. Часто в нашому житті ми легко себе оправдовуємо, коли допускаємось гріхів, заспокоюємо, що мій один гріх не такий страшний. Погляньмо, скільки всякого зла твориться в світі, в будь-якому куточку нашої країни. І напевно, кожен, хто чинить зло, в той момент себе оправдовує, має певні причини, чому він так робить.

Спробуймо не шукати оправдань, але поглянути правді в лице. Є в нашому житті наші вчинки і поступування негідні та недостойні звання християнина. І їх треба уникати і сповідати. Бо тільки в праведності зможемо увійти в Царство Отця!

+Венедикт