Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 29-го тижня по Зісланні Святого Духа

Євр. 5, 11–6, 8

«Ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення»

Навіть якщо ми вже багато років ходимо до Церкви, та чули в своєму житті багато проповідей священиків. Не раз ходили до Сповіді, до Святого Причастя, знаємо багато з того, що вчить Церква, то все одно щодня бачимо, що мусимо далі вчиться і наближатися до Бога, бо наше розуміння Бога є невелике.

У будь-якій професії за такий час ми б могли вже самі чогось досягнути і навіть інших навчити. Але чомусь про Господа і Його науку ми не так швидко можемо комусь розказати. Апостол застерігає нас від того, щоб ми не залишалися немовби дітлахами і не очікували, щоб нам хтось допомагав, спроваджував нас.

Вчімося бути дорослими, тобто не чекати, що нас хтось навчить, а самим пізнавати, і передавати іншим це знання про Бога. Йдімо самі до нашого Спасителя і ведімо інших!

Лк. 21, 5-7. 10-11. 20-24. «Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться».

Ми є свідками того, як дуже часто людей захоплюють розповіді про останні часи, припущення, що буде зі світом і людством. Бачимо, що час від часу навіть з’являються різні «пророцтва» про те, коли має настати кінець світу. Така інформація багатьох людей може вводити в непевність і збентеження. Це показує, що кожна людина все-таки має страх перед останніми часами. Та якщо не живе з Богом і за Його словом, то небезпідставно, часто й несвідомо, переймається, чим для неї закінчиться її зустріч із Творцем.

Водночас християнин не лише не має боятися останніх часів – для нього кінець світу є очікуваним часом зустрічі з Богом, – а й мусить щомиті усвідомлювати, що ця хвилина унікальна й неповторна. Адже кожна мить життя відходить у вічність, саме тому вона є остання і єдина.

Стараймося кожну мить нашого життя проживати як останню, яка вже залишиться такою, якою ми її проживемо. І якщо проживати кожну мить з Богом, то можливість зустрічі з Ним остаточно не буде лякати нас, а, навпаки, – тішити!