Самбірська сарепта в Сприні разом з Великим Андреєм

Літо – особливий час для шкільної та студентської молоді… Не є секретом, що юні особи цілий рік чекають цих теплих канікул, аби нарешті, змогти відпочити вдосталь і по-справжньому.

Члени християнської організації «Українська Молодь – Христові» міста Самбора, на рахунок того, який вигляд мали би носити їхні вакації, завжди вирізнялися особливим баченням. «Без Христа ми не хочемо ніяк, адже лише у Ньому – наша сила!», – стверджують вони. Саме тому, рік-у-рік парафія Різдва Пресвятої Богородиці міста Самбора організовує для них специфічні табори з відомою назвою «Сарепта».

Цього року було вирішено провести її у підніжжі Карпатських Бескидів – славному селі Сприня (з 29 червня по 4 липня 2015 року Божого). Організатори присвятили її великому генію українського народу – митрополиту Андрею Шептицькому.

На цей раз записалося до християнського табору аж 103 особи… Такої великої кількості юних «сарептян» ще не було ніколи. До самбірської молоді радісно прилучилися друзі з міста Стебник (4 особи) та сіл Дережичі (Дрогобицького району, 19 осіб) і Муроване (Старосамбірського району, 2 особи).

«Сарепта» у с. Сприня мала свій дуже насичений розпорядок дня. Вранці, після активної фізичної зарядки, молоді особи поспішали до павільйону (у якому організатори змонтували тимчасовий храм) на Божественну Літургію. Тут щоденно відбувались реколекційні науки, які проводили духівник Самбірського осередку «Українська Молодь – Христові» отець Тарас Рисей та наставник Дережицького центру вищезгаданої організації – отець Михайло Олійник. Вкінці богослужіння священики зачитували черговий лист Андрея Шептицького до своєї матері, з якого вибиралися для роздумів на день дві теми. Після закінчення, всі поспішали на сніданок, а тоді… розходилися по своїх групах (а їх було аж 6), де естафету духовного просвітництва переймали брати-семінаристи. Саме вони, двічі на день («до» і «після» обіду), дуже успішно впроваджували учасників «Сарепти» в суть визначених отцями тем із прочитаних листів Великого Митрополита. Це був просто колосальний духовний вишкіл!

Окрім того, перед обідом кожного дня, аніматори християнського табору організовували різноманітні інтелектуально-розважальні заходи: конкурси, спортивні естафети, ігри «Що? Де? Коли?» та «Квест», футбольний турнір («духовенство» проти «таборян») тощо… Незабутніми моментами були для усіх зачитування семінаристами так званої «Сарептянської Пошти» – своєрідної соціальної мережі с. Сприня…

Кожного дня, молоді християни мали можливість зустрітися зі своїми священиками індивідуально, щоб побесідувати на духовні теми чи посповідатися. Для цього семінаристи попередньо складали списки тих, які мають цю потребу, і у післяобідній час направляли їх до «літургійного павільйону», де вже очікували наставники…

О 18. 00 розпочиналась Вечірня… Після цього глибокого богослужіння, ніхто нікуди не поспішав, адже семінаристи та священики брались за ще одну дуже важливу справу – відповідати на богословські запитання «сарептян», які були заздалегідь опущені у спеціальну скриньку…Це могло тривати до години часу… І аж після такої духовної поживи, всі стрімголов бігли на смачнючу вечерю, аби підкріпити також своє юне тіло…

Ясна річ, що цим вечір не міг закінчуватися… Десь о 20. 00 починались різноманітні пізнавально-розважальні заходи: перегляд духовних фільмів, партизанська ватра (семінар на тему: «Як ставився Андрей Шептицький до ОУН-УПА»; зустріч із бійцями АТО – добровольцями батальйону «ОУН»; розучування повстанських пісень); гра «КВК» тощо… І тільки згодом, близько 22-23 години, після вечірніх молитов, усі розходились відпочивати праведним сном…

В останній день годі було стримати сльози… Коли священики відслужили Молебень до Христа Чоловіколюбця, почали прощатися… Згадали всі найкращі моменти… Склали одне одному найпотрібніші побажання… Подарували книжки, образочки… Заспівали під гітару власних пісень… Позбирали речі… Посідали в автобуси і… І зі свіжими силами, повні благодаті Божої, відправились додому, щоб нести світло Христової науки та оптимізм Андреєвих повчань у світ українського простору…

«Українська Молодь – Христові» міста Самбора