Священник Іван Гальо воює на фронті. Його зброя – молитва і слово

Іван Гальо, священник УГКЦ, міг би в неділі та свята служити Божественні літургії, хрестити новонароджених українців у селах Велика Сушиця, Терло, Лібухова, міг би уділяти таїнство шлюбу хлопцям і дівчатам, які вирішили життям іти спільно та звершувати інші служіння, щоб поєднувати людей і Бога, як він це робив понад 20 років. Тепер, у часі великої і страшної російсько-української війни, він цього робити не буде. Однак лише з цивільними людьми у глибокому тилу на Самбірщині. Натомість отець Іван Гальо вдягнув військову форму поверх підрясника і став капеланом на фронті. Він буде нести Боже слово захисникам.

Тепер у священника первинне військове офіцерське звання молодший лейтенант Збройних сил України. Офіційна посада – військовий Капелан. Його присвоєно відповідно до наказу Міністра оборони Олексія Резнікова.

Зрозуміло, що цьому передували роки жертовного служіння – Богу, ближньому і Україні. А військове служіння отця Івана зародилося на самісінькому початку героїчної історії нашого сьогодення.

Волею Всевишнього у лютому 2014 року він опинявся у вирі тих найстрашніших подій, що відбувалися на Майдані – розстрілів мирних жителів. Його бронежилетом був хрест у руках. З ним переходив барикади на Інститутській 20 лютого, де падали від куль снайперів хлопці. Світлини з отцем Іваном посеред численних мертвих тіл облетіли усі канали телебачення, але тоді ми ще не знали, що це священник з нашого району. Відтак отець Іван дуже виваженим голосом розповідав про ці страшні моменти.

Коли спершу почув того дня: потрібні лікарі – відчув, що потрібні й священники. Того кривавого дня він крізь постріли добіг до готелю “Україна”, куди зносили тіла загиблих і поранених героїв. Лікарі, бачачи, що людина вмирає, кричали, що потрібен священик.

До багатьох доторкався до пульсу, клякав між лежачими тілами, ставив на одного одну руку, на іншого другу і молився, промовляв над Героями Небесної Сотні молитви на прощення гріхів, а над тими, хто ще був живий, молитви на оздоровлення.

…Майдан переріс у війну. Отець Іван, стоячи над тілами загиблих героїв, зі сльозами на очах, вирішив, що буде продовжувати святу справу, за яку полягли Герої Небесної сотні.

Від 2014 року, попри священиче служіння, разом з іншими волонтерами їздив на передову і як священник, і як волонтер. Старобільськ, Щастя, Станиця Луганська, Побєда, Лисичанськ та інші гарячі точки Донбасу, де побував. Організовував людей на волонтерську допомогу воякам, провідував поранених в госпіталях, опікувався родинами воїнів та полеглих Героїв.

А з першого дня повномасштабного вторгнення священник слідував власному заклику: «Якщо ти не на передовій, то не маєш права бути байдужим вдома! Якщо надійний тил, то впевненіше почувають себе захисники на війні». Він був кожнісінький день у справах задля перемоги. Вірив і запевняв інших, що нам треба молитися і працювати, а перемога неминуча!

Однак поки триває війна, кожен має наближати її по-своєму.

Сам же священник з набуттям чинності в Україні Закону «Про військове капеланство у Збройних силах України» почав збирати документи, щоб служити у війську.

Став капеланом у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді. Каже, що близька йому, бо, як відомо, славна 80-ка раніше базувалася у Хирові, яке і є рідним містом священника.

Зараз отець Іван пліч-о-пліч з військовими на Бахмутському напрямку. Єдине, чим відрізняється від захисників, він не бере до рук зброю. Він воює молитвою і словом. А з особистих свідчень військових знаємо, якою важливою для воїнів є духовна і моральна підтримка. Капелан це робить через молитву і розмову, головне його гасло «бути поруч» – бути не лише священником, але й психологом, другом.

Отець Іван прийняв рішення бути поруч з тими, кому найважче. Йому 47. Дружина Леся, сини Юрій і Володимир, донечка Ангеліна розуміють і поважають вибір чоловіка і батька. А ми ж можемо допомогти корисною справою.

Днями Микола Гомонко, друг священника, з яким вони реалізовували багато волонтерських справ, опублікував пост, що отцю Івану потрібен автомобіль. Більшу половину суми для його купівлі зібрали парафіяни та священники, але, на жаль, цієї суми не достатньо. Хто має можливість, може долучитися до збору.

Номер карточки 4149 4378 6945 6705.

Світлини з архіву священника