Священник УГКЦ у ХХ столітті створив підприємство, яке «годувало маслом» Європу

Часто можна почути твердження, що українці не можуть створити ефективне підприємство, бо їм просто не вистачає певних ділових рис. Я вирішив присвятити дві статті одному з найуспішніших селянських кооперативів в історії Галичини – Маслосоюзу.

Для початку хотілось би розповісти про одного з батьків цього об’єднання – отця Остапа Нижанківського. Він народився в сім’ї священика. Навчався, як і велика частина галицької інтелігенції, в Дрогобицькій гімназії. Ще в шкільні роки він створив гурток тарасівців, аби вивчати твори Т.Г.Шевченка. Він пише музику на вірш «Вітер в гаї нагинає», за що був виключений з гімназії. Зрештою він потрапляє у військо до Львова.

Після армії він продовжує навчання у Львівській академічній гімназії. Його музична активність створює навколо нього імідж молодого талановитого композитора. Знаючи, що українців не друкують, він створює видавництво «Бібліотека музикальна», яке друкувало твори Лисенка, Вахнянина, Січинського. Його заповітною мрією, було поїхати до Києва й вчитися в маестро Лисенка. Він писав листи Миколі Віталійовичу Лисенку і просив його, аби той оплатив дорогу й навчання. Проте не склалося: батько, який бажав, щоб син продовжив священиціьку династію, ховав від нього відповіді корифея. Врешті-решт, під тиском батька, Нижанківський стає священиком і його призначають на парафію в село Завадів. Він бачить, що люди бідують, ледве зводячи кінці з кінцями. Свій єдиний товар – молоко – вони самотужки возять на продаж, витрачаючись на дорогу. Саме в цей момент в нього зароджується ідея, що має змінити життя простих українців на краще.

 Спочатку він створює місцевий просвітницький осередок «Просвіти», а у 1904 році створює перший молочний кооператив на Галичині – «Союз руських молочарських спілок», більш відомий як «Маслосоюз». Спочатку селяни боялися здавати свою продукцію в цю установу через певні упередження, але особиста харизма отця Остапа Нижанківського переконала селян не боятися. В основному такі молочарні приймали не більше 200-400 літрів молока на день. До 1914 року ця організація об’єднувала приблизно 100 невеликих молочарських спілок, куди селяни здавали близько 7,5 млн л молока. З цієї кількості вироблялося на рік близько 300 тис кг масла. З отриманих коштів селяни мали можливість не тільки годувати свої родини, а й розвивати власні господарства й свою громаду. З початком Першої світової отець Нижанківський не стояв осторонь від національних процесів. Він приймав присягу Січових стрільців на головній площі Стрия. У 1918 році він бере участь в подіях листопадового зриву.

Саме за його ініціативою діячів польського національного руху на Стрийщині не було страчено як заколотників проти української влади. На жаль, поляки повелися негідно й нікчемо з ним. У 1919 році польська армія окуповує Стрий і 22 травня отця Нижанківського арештовують жовніри. Вони відвели його до колії й розстріляли без суду й слідства. Його господу в той же день розграбували солдати війська польського.

Найбільш сумним є той факт, що вони не тільки знищили його фізично, але намагались стерти слід видатного українця в музичній історії, адже спалили його рукописні музичні твори. Так трагічно закінчилося життя священика, композитора й творця одно з найуспішніших кооперативів Галичини.

Спадок, який залишив Остап Нижанківський, був великий. Його музичні твори є в репертуарі багатьох українських музикантів. Саме в аранжуванні Нижанківського ми виконуємо колядку «Во Віфлеємі нині новина». Для своїх сучасників він був ідейним лідером, завдяки якому був створений один з найуспішніших молочних кооперативів у всій Європі. У 1924 році дітище отця було очолене професійними економістами, які перетворять «Маслосоюз» на знак якості масла у всій Європі.

Головецький Остап, Останній  Капіталіст