Тринадцять феноменів міграції українців на думку Глави УГКЦ

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі проекту «Живого ТБ» «Відкрита Церква» розповів про особливості міграції українців. Пропонуємо тринадцять цитат, на наш погляд, найбільш влучних, висловлених Предстоятелем Церкви в ефірі програми 3 березня.

Еміграція – невід’ємна складова частина сучасної глобальної культури. Теперішній світ – дуже динамічний: кордони падають, існують сучасні засоби комунікації та зв’язку, швидко переміщаються не тільки ідеї, винаходи, банківські перерахунки, а й люди.

· Хвилі еміграції, які «виносили» наших українців, спричинили те, що УГКЦ стала глобальною. Ще наприкінці XIX століття, коли наші діди і прадіди виїжджали до Північної і Південної Америки, то вони разом із собою «винесли» нашу Церкву по всьому світі.

· За нашими людьми пішла й Церква: наші священики поїхали туди, де є наші люди, аби бути з ними. Тому Церква має свої структури на всіх континентах світу. Ті люди, які живуть на поселеннях і які вже є нащадками наших емігрантів, є великою силою і великим благословенням для нашої Церкви і народу.

· Заробітчани перетворюються на емігрантів, коли вирішують залишитися в країні свого нового перебування. Часто до них з України приїздять їхні діти і тоді об’єднується сім’я. Таким чином розпочинається нове життя в новій країні.

· Серед людей, які закордоном гуртуються довкола наших парафій, я не бачив зрадників України. Ці люди – чесні й працьовиті, цвіт нашого народу; вони справді представляють обличчя нашої країни в дуже гідний спосіб.

· Доля заробітчан – тяжка і непроста, часом драматична. Наші парафії закордоном перетворюються на центри опіки й допомоги нашим людям, які шукають себе в чужій країні.

· Завжди рідною буде та земля, на якій ти народився.

· Наші люди закордоном, які пройшли шлях свого становлення, можуть бути опорою для вільної незалежної України. А вільна незалежна Україна повинна цінувати цих людей, які живуть сьогодні у всьому світі і палко люблять свою державу.

· Перші хвилі еміграції наприкінці XIX століття перед Першою світовою війною, після Першої світової війни, були, зокрема, економічними. Тобто люди виїжджали з України, яка на той час не давала можливості вижити.

· Після Другої світової війни була хвиля т.зв. політичної еміграції. Люди були змушені покинути свою землю через нову тоталітарну систему, що панувала… Ці люди не хотіли виїжджати та були викинуті зі своєї землі.

· Новітня еміграція після падіння Радянського союзу – заробітчанська. Люди їхали на роботу, та ніхто з них не ставив за мету покинути Україну.

· Церква зіштовхнулася з таким феноменом: над заробітчанами, що повертаються додому, потрібна опіка і допомога, аби вони могли реінтегруватися в суспільство, в яке прагнуть повернутися.

· Українська Церква, українська громада, українська школа – осердя збереження тотожності українців закордоном.