У Стрию відбулась святкова Академія з нагоди 125-ліття від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого

28 травня 2017 року у храмі свв. Володимира і Ольги м. Стрий відбулась святкова Академія з нагоди 125-ліття від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого. Захід розпочався молебнем, який очолив Єпарх Стрийський владика Тарас (Сеньків). Далі проректор УКУ Олег Турій виступив з науковою доповіддю про тернистий життєвий шлях Патріарха УГКЦ, а у виконанні хорової капелли “Дударик” прозвучали твори українських митців різних віків.

На завершення усі присутні разом з хоровою капеллою заспівали многоліття для Преосвященного владики Тараса, з нагоди 35-ліття його ієрейських свячень.

Слово Єпарха Стрийського під час святкової Академії з нагоди 125-ліття від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого

Перед нами сьогодні є постать великого мужа блаженної пам’яті Патріарха Йосипа Сліпого, котрий з одного боку є велетень вірності, а з другого – скарбниця мудрості, якими Господь обдарував нашу Церкву і народ. За це минуле двадцяте століття, яке стало століттям найбільшого руйнування для нашої Церкви і в котрому він, як Глава Церкви, котрий перейняв наступництво після великого мужа, Мойсея українського народу – митрополита Андрея Шептицького, вів ЇЇ через найбільш буремні страшні випробування.

При цьому, занурившись в саму глибину того свідоцтва, котре давала наша Церква і народ впродовж більш як півстолітньої безбожної комуністичної неволі, він став свідком Церкви, котра воює; став свідком Христових слів «Церкву ворота пекельні не подолають»; а коли Боже провидіння вирвало його з пазурів безбожного радянського режиму, він став для українців батьком, котрий збирає своїх дітей у єдність. Долаючи всі перешкоди різного роду людських інтересів, він став тим, хто об’єднав усіх українців по всьому світі в одну велику родину довкола Христа і національної ідеї.

Він не побачив, трохи не дожив, коли те поле, що він засіяв, принесло врожай. Ми – плоди його жертвенної праці, його свідоцтва та його Архиєрейського поклику. Але сьогодні ми згадуємо 125-ті роковини з дня його народження не тільки для того, щоб віддати йому шану, але для того, щоб нагадати собі, що Господь не може нам дати чогось кращого, як дав своєму Синові, що ця хресна дорога Патріарха Йосипа і його життєва жертва є лишень одним з історичних епізодів в історії цілої нашої Церкви. А також це є заклик, щоб ми теж чували і пам’ятали, що кожному з нас, на нашій життєвій дорозі, Господь дав конкретне завдання, яке має бути вписане в оте завдання, котре Христос дав апостолам перед своїм вознесінням: «Ідіть до цілого світу та звіщайте Бога, котрий є любов!»

Сьогоднішній вечір може бути для кожного і певним іспитом сумління: «Чи ми в своєму житті робимо все те, що від нас очікує Господь, для того, щоб утвердити в нашому народі живу віру, для того, щоб наша Церква була вустами Христа, котрий звіщає Євангеліє до загублених у цьому світі людських сердець і чи ми готові, так само як і Патріарх Йосип, коли Господь покличе, бути Христовими свідками та ісповідниками віри, як це засвідчив він своїм життям?»

Ця спільна наша молитва в пам’ять його уродин сьогодні заноситься до небес як молитва за прославу слуги Божого Патріарха Йосипа Сліпого, а також і як прохання, щоб він своїм заступництвом перед Богом випрошував для нас такої ж сильної ревності у вірності Христу, і тої мудрості, що не від людей, але – від Бога, яка би освічувала шлях у майбуття.