Вайґель: Церква має навчитись застосовувати вчення Івана Павла ІІ у реаліях ХХІ століття

Церква в Польщі повинна перестати ностальгувати за Іваном Павлом ІІ і по-справжньому пізнати його вчення: заглиблюватися в його думку, а потім застосовувати її в реаліях ХХІ століття, наголосив у інтерв’ю KAI Джордж Вайґель – американський інтелектуал та біограф Івана Павла ІІ. 18 травня виповнюється 103 роки від дня народження Кароля Войтили. Безперечно, що думки Джорджа Вайґеля стосуються також України.

Томаш Круляк (KAI): Ще за життя Івана Павла ІІ ви висловили переконання, що його вчення стане натхненням для Церкви в наступні десятиліття. Чи відчуваєте ви те саме сьогодні, через 18 років після смерті Папи Войтили?

Джордж Вайґель: Активні, динамічні частини Вселенської Церкви – будь-де у світі – це ті, які прийняли вчення Другого Ватиканського Собору в авторитетному тлумаченні Івана Павла ІІ. Особливо це стосується його наголосу на новій євангелізації, тобто Церкві, в якій кожен є і учнем, і місіонером, і згідно з якою всюди є місіонерська територія (про це говорить енцикліка «Redemptoris Missio»). Цей факт, безперечно, свідчить про актуальну важливість науки Івана Павла ІІ.

Водночас слід сказати, що у світі є сектори Церкви (одразу спадає на думку Німеччина), які відкинули авторитетне тлумачення Собору Іваном Павлом ІІ, особливо в енцикліці Veritatis splendor. Але євангельська безплідність Церкви в цих частинах світу є ще одним доказом непохитної важливості Івана Павла ІІ, хоч і в негативному сенсі.

Тут я хотів би відзначити ще один момент. Я вже десятиліття повторюю, що Церква в Польщі повинна перестати ностальгувати за Іваном Павлом ІІ та по-справжньому пізнати його вчення: навчитися входити в його думку, а потім застосовувати її в реаліях ХХІ століття. Тобто польський католицизм має радше дивитися очима Івана Павла ІІ на сучасність і майбутнє, а не дивитися через плече на свого улюбленого, святого дідуся.

KAI: Які сфери вчення Кароля Войтили ви вважаєте особливо важливими для розвитку в сучасній Церкві? Чи це теологія тіла, про яку ви багато років тому сказали, що це своєрідна бомба уповільненої дії, сила якої розкриється лише через деякий час?

Теологія тіла мала величезний вплив на Церкву в Сполучених Штатах, але мені справді цікаво, чи її прийняли в Польщі. Чи теологія тіла формує катехизацію в Польщі? Чи впливає це на програми підготовки до шлюбу? Чи вона проповідується? Моє глибоке враження: ні. Це трагедія, тому що богослів’я тіла є найпотужнішою відповіддю на сексуальну революцію, яку Церква будь-коли пропонувала.

Також сьогодні дуже важливим є соціальне вчення Івана Павла ІІ, особливо те, що міститься в енцикліці «Centesimus annus». Вона залишається актуальною перед обличчям викликів вільному суспільству, якими є як старі, так і нові форми авторитаризму.

У цій соціальній доктрині Церква не є «одержавленою» (тобто в завіті з державою), Церква не є «партійною» (тобто в союзі з певною політичною партією) і не є «приватною» (тобто вилученою з громадського життя). Церква у баченні Івана Павла ІІ – це скоріше публічна церква, яка допомагає створювати культуру, яка формує політику та економіку, навчаючи та живучи згідно з основними істинами, щоб політична та економічна свобода призводили до розквіту особистості та соціальної солідарності. Чи цю соціальну доктрину добре розуміють у Польщі? У будь-якому випадку це, безперечно, важливе корегування багатьох тенденцій, присутніх у суспільному житті сучасного Заходу.

КAI: Я вже запитував про богослів’я тіла, але хотів би повернутися до вчення Івана Павла ІІ про сім’ю. Як ви ставитеся до думки, що понтифікат Франциска не цілком сумісний із посланням Папи Войтили в цій сфері?

Я думаю, що в Amoris Laetitia Папа Франциск намагався дати досить вразливе пастирське застосування моральному вченню Івана Павла ІІ, вираженому в повчанні Familiaris Consortio та енцикліках Veritatis Splendor і Evangelium Vitae (які, своєю чергою, були продовженням вчення соборової душпастирської конституції «Gaudium et spes»).

На жаль, в Amoris Laetitia були неясності, які спонукали єпископів і богословів запропонувати підходи до людської сексуальності та сімейного життя, що несумісні з усталеним вченням Церкви.

KAI: А що Вам особисто дало знайомство з постаттю та вченням Кароля Войтили?

Це дало мені досвід пізнання та любові до великої душі; це дало мені розуміння Христоцентричної природи Церкви; і дало мені бачення католицького майбутнього, яке я намагався проповідувати та просувати по всьому світу протягом останніх двох десятиліть.

KAI: Як постать Івана Павла ІІ буде представлена в підручниках історії, скажімо, через 50 років?

Це, звичайно, залежатиме від того, хто напише ці книги. Однак, чесна розповідь про особу, вчення та досягнення Івана Павла ІІ дозволить вважати його найважливішим папою другої половини другого тисячоліття.

***

Джордж Вайґель: (нар. 1951) — католицький теолог і один із провідних американських інтелектуалів та коментаторів. Заслужений старший науковий співробітник Центру етики та публічної політики (Вашингтон), де очолює кафедру католицьких студій Вільяма Саймона.

Він є автором всесвітньо перекладеної біографії Івана Павла ІІ «Свідок надії» (бестселер New York Times 1999) та її продовження «Кінець і початок» (2010).