Важкі питання. Християни і гороскопи

ПИТАННЯ: Як християнин повинен ставитися до астрології, до гороскопів?

ВІДПОВІДЬ: Спочатку слово «астрологія» було синонімом «астрономії» – науки про зірки. Ці два слова вживалися в одному значенні аж до першого століття християнської ери і навіть пізніше.

В даний час астрологія позначає сукупність практик, які претендують на вивчення різних впливів небесних тіл на людину, що визначають риси її характеру, її рішення і дії, а також історичні події.

Колискою астрології був Вавилон: про це свідчать тисячі глиняних дощечок ассірійського царя Ашшурбанапала (7 століття до Р.Х.). З Ассирії астрологія поширилася в Персії, Індії, Китаї, а пізніше проникла в Грецію і Рим.

Римська імперія, а потім Церква активно боролися проти астрологічних практик. Астрологія знову розцвіла в Середні століття, перш за все завдяки арабам.

Аж до 18 століття астрологія була широко популярна і практикувалася в основному серед простого народу.

І в наші дні у неї чимало шанувальників, судячи з довіри гороскопам і важливості, яка надається їх прогнозам.

Астрологія є стародавнім методом ворожбитства. З самого початку Церква засуджувала цю практику. Толедский собор постановив: «Якщо хто-небудь думає, що потрібно вірити астрології, хай буде йому анафема». Собор мав на увазі досить поширений менталітет, згідно з яким людські дії слід приписувати зіркам, а в кінцевому рахунку – Богу. Тим самим заперечувалася свобода людини. Святий Августин писав з цього приводу: «Астрологи претендують на те, що на небесах знаходиться неминуча причина гріха: ніби то Венера, Сатурн або Марс змусили нас зробити те чи інше, – щоб виправдати людину, плоть і кров з гордою трухою, і звинуватити Того, Хто створив і тримає небо і зірки».

І ще: «Потрібно визнати, що коли астрологи кажуть правду, то це відбувається під окультним впливом, якому піддаються людські душі, не усвідомлюючи цього. І оскільки це відбувається з метою обману людей, то дія ця виходить від нечистих духів і спокусників, яким дозволено мати деякі відомості про земні речі. Ось чому добрий християнин повинен остерігатися астрологів і всіх, хто вдається до мистецтва віщування, особливо коли пророкують правду: щоб вони не звабили його душу за допомогою спілкування з бісами і згоди з ними».

Безумовно, небесні тіла, і особливо Місяць, мають певний вплив на природу (досить подумати про те, наскільки важливі фази Місяця для хліборобів, коли вони збираються сіяти або переливати вино). Небесні світила поряд з іншими метеорологічними чинниками можуть впливати на настрій людини і на такі події, як пологи. Але вони – як писав св. Тома Аквінський – «не можуть прямо впливати на інтелект і волю. Людина має здатність до судження і міркування про те, що вона може зробити, – і це стосується як використання зовнішніх речей, так і того, заохочувати або відкидати внутрішні пристрасті. Це було б марним, якщо б наша воля залежала від зірок і не була б в нашій владі. Таким чином, їхні сузір’я не можуть бути причиною рішень нашої волі».

Астрологія насправді нездатна створити індивідуальний гороскоп для кожної окремої людини. Положення зірок для тих, хто народився більш чи менш в один і той самий час, одне і те саме. Виходить, що для цих людей гороскоп, а значить і доля, збігаються. Десятки людей мають той же гороскоп, що Наполеон, Гете чи Ганді, але не можна сказати, що всі вони мають одну долю і характер. Зрештою, це неможливо навіть для близнюків.

Гороскоп є однією з найбільш популярних форм астрології. Для багатьох це не що інше, як гра або мода. Для інших – напрямок в житті. На жаль, деякі приймають свої рішення в залежності від прочитання знаків зодіаку.

Найчастіше гороскопами захоплюються люди мирські, далекі від Церкви, які не вірять в Бога і не практикують релігії. Саме про них писав святий апостол Павло: «Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними» (Рим 1,22).

Катехизм Католицької Церкви без жодних вагань засуджує астрологію, стверджуючи, що вона суперечить вірі в абсолютне панування Бога над нашим життям.

Ось текст Катехизму: «Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, феномени ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення до панування над часом, над історією і, в кінцевому рахунку, над людиною, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Всі ці явища знаходяться в протиріччі з поклонінням і пошаною, які поєднані з любовним страхом, що їх ми зобовязані віддати єдиному Богові» (2116).

«Бог може відкрити майбутнє Своїм пророкам або іншим святим. Проте праведна християнська поведінка полягає в тому, щоб з довірою віддати себе в руки Божого провидіння в тому, що стосується майбутнього, і відмовитися від всякої нездорової цікавості з цього приводу» (2115).