Владика Діонісій про Блаженнішого Любомира: «З його постави випромінювалася лагідність, спокій, симпатія, батьківська любов, і це зауважували усі»

У четвер, 1 червня 2017 року, Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, очолив в українській парафії свв. Сергія і Вакха в Римі Божественну Літургію за упокій світлої пам’яті Блаженнішого Любомира, який переставився до Господа напередодні, 31 травня.

В заупокійних Богослуженнях архиєрею співслужили архимандрит Сергій Гаєк, Апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі, протоієрей Іван Кулик, парох церкви свв. Сергія і Вакха в Римі, ієрей Іван Стефурак, секретар Апостольського візитатора в Італії та протоієрей Ігор Горішний, душпастир українських громад в Мондрагоне і Аверса, що на півдні Італії.

У своєму слові, зверненому до молільників, присутніх у храмі на молитві, владика Діонісій коротко представив життєвий шлях Блаженнішого Любомира і наголосив, що сьогоднішня поминальна молитва має теж і подячний характер, адже всі ми є вдячні Богові за великий дар, яким було життя і служіння новопреставленого Патріарха Любомира. Відтак просвященний Діонісій поділився своїм досвідом співпраці з Блаженнішим Любомиром в Києві впродовж трьох років (з 2006 по 2008). «В усіх спілкуваннях покійного Блаженнішого проявлялася глибока мудрість, симпатія, пронизував здоровий гумор. Він мав ваду зору, проте втішався проникливим світлом мудрості, пам’яті та віри; віри чистої, щирої, відкритої, прозорої. З його постави випромінювалася лагідність, спокій, симпатія, батьківська любов, і це зауважували усі», – зазначив проповідник.

Владика Діонісій влучно підкреслив одну із характерних рис покійного Патріарха – здатність говорити з кожним «його ж мовою». «Всі знали, що Блаженніший досконало спілкувався на різних мовах. Але я думаю радше про дар мови – про харизму Святого Духа, яка дає можливість говорити різними мовами: мовою дитини і простої людини, молоді і старших, мовою політиків і державних провідників, мовою творців культури і науки, мовою Церкви і Церков, вести екуменічний діалог», – пояснив архиєрей.

Ще однією чеснотою Блаженнішого Любомира, зауважив проповідник, була цілковита відсутність навіть найменшого натяку на марнославство. Це, на думку Владики було також і ключем до щастя у житті та служінні покійного, адже «він не шукав похвал у людей, не мав претензій і амбіцій, як про це висловився в одному з останніх інтерв’ю».

«Ми споминаємо і дякуємо, бо це потрібно не Блаженнішому, а нам. Нам потрібно його віри, любові, надії, радості; нам потрібно свідчення лагідності, миру, здорового гумору, інколи сміятися з себе самого, не брати себе надто серйозно. Ми споминаємо історію життя Його Блаженства, і одночасно історію Церкви, яку він провадив», – наголосив архиєрей.

Після завершення Божественної Літургії всі присутні, на чолі з преосвященним владикою Діонісієм, помолилися також заупокійну панахиду за новопреставленим Патріархом Любомиром.