Як Бог збирає Свій народ? Загальна аудієнція з Папою Франциском 18 червня 2014

Божий задум полягає у тому, щоб зібрати народ, який нестиме Його благословення всім народам землі. На це звернув увагу Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 18 червня 2014 р., що відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Завершивши попередньої середи цикл повчань про дари Святого Духа, цього разу він розпочав новий, присвячений Церкві.

За словами Святішого Отця, говорити про Церкву, це немовби дитина розповідала про свою маму, про свою родину. Церква не є неурядовою організацією чи приватною асоціацією, її не слід применшувати лише до Ватикану. «Всі ми є Цервою», – наголосив Наступник святого Петра, закликаючи не обмежувати цього поняття лише священиками, ієрархією чи Ватиканом. Вона також не зродилася в лабораторії, не постала на порожньому місці. Її заснував Христос, однак, її історія розпочалася раніше, ще у Старому Завіті, коли Бог покликав Авраама.

«Першим важливим фактом, – підкреслив Папа, – є те, що починаючи від Авраама, Бог формує народ, який повинен принести Його благословення всім родам землі. І саме в цьому народі народився Ісус. Це Бог збирає цей народ, творить цю історію, Церкву, яка постійно в дорозі». Бог покликав Авраама не самого, але з усім його домом, тобто, родиною та слугами, запрошуючи вирушити у землю, яку Він йому покаже. І під час цієї подорожі наповнює його Своїм благословенням, обіцяючи потомство, численне, як зорі на небі, як пісок на березі моря.

Святіший Отець звернув увагу на те, що в цьому зауважуємо щось нечуваного раніше. Зазвичай, це люди звертаються до божества. Але цього разу Сам Бог «виступив з ініціативою», запропонував Авраамові розпочати новий шлях. З цього робимо висновок, що існує можливість спілкування з Богом, а називається вона молитвою. «Таким чином, Бог формує народ з усіх тих, які слухають Його слово та вирушають в дорогу, довірившись Йому. Це – єдина умова: довіритися Богові. Якщо довіряєш Богові, слухаєш Його та рушаєш в дорогу, саме це й означає бувати Церкву» – зазначив Наступник святого Петра, ще раз підкресливши, що Божа любов випереджує ініціативу людини.

Хтось може не погодитися, кажучи: «Не вірю в це… Коли б Ви, отче, знали про моє життя, яке було дуже поганим… Як можу думати про те, що Бог мене чекає?». Такому Папа відповідає: «Бог чекає тебе! А якщо ти був великим грішником, то чекає ще більше, і з дуже великою любов’ю, тому що Він перший виходить назустріч. В цьому й полягає краса Церкви: вона веде нас до Бога, Який на нас чекає».

Праотець Авраам вирушив у путь, не знаючи, куди той Бог, що до нього промовив, хоче його привести. «У нього не було богословської книжки, щоб довідатися, ким є цей Бог», – зауважив Папа, наголошуючи на тому, що Авраам просто «довірився любові».

Але цей шлях не був безхмарним, адже завжди існує спокуса робити все по-своєму, торгуватися з Богом. На цій дорозі історії спасіння не бракувало зради й гріхів, ця історія – це «історія вірності Бога та невірності народу». Бог, однак, як знову наголосив Святіший Отець, є терпеливим, не Він не втомлюється чекати, і крок-за-кроком «надалі виховує та формує Свій народ, немов батько свого сина». І ми також, навіть маючи рішучі постанови іти за Ісусом, щодня досвідчуємо «закам’янілість своїх сердець». Але коли визнаємо свої гріхи, Бог завжди прощає. Ми зростаємо як Церква «не завдяки власним заслугам», але завдяки «щоденному досвідові того, наскільки Бог нас любить». «Бути Церквою, – додав Наступник святого Петра, – означає почуватися, що ми перебуваємо в руках Бога, Який є Батьком і любить нас, голубить, дає відчути Свою ніжність».

Підсумовуючи, Папа зазначив що Божим задумом щодо нас є «створити народ, благословенний Його любов’ю, який донесе Його благословення всім народам землі». Цей задум отримав звершення в Христі й продовжує звершуватися в Церкві. Тому, ми повинні щодня бути готовими, як Авраам, вирушати до нашої справжньої батьківщини та бути «знаком Божої любові». «Ми, християни, це люд, який благословляє, який вміє благословити. Це прекрасне покликання!», – підкреслив Святіший Отець.