Як відрізнити важкий гріх від легкого?

У багатьох з нас часто виникає таке питання: а де ж, власне, та межа між гріхами важкими і легкими?

І одразу ж за цим: а де в Біблії про це пише?

Дійсно, багато речей не мають чіткої дефініції у Святому Письмі, але це не означає, що про них там не йдеться.

Так і з гріхами важкими і легкими – Церква сама собі такого поділу не вигадала.

Нам іноді хочеться мати чіткий перелік: той гріх важкий, той – легкий. Однак кожна окрема ситуація кожного окремого гріха – дуже особлива.

Однак є чітка дефініція гріху важкого.

Гріх тяжкий стається за умови дії трьох моментів: якщо є свідомий і добровольний переступ Божих Заповідей.

Свідомий: тобто гріх важкий настає тоді, коли людина свідома того, що чинить зле.

Добровольний: за твоїм бажанням, а не через примус.

Зло є менше і більше. Бо, до прикладу, крадіжка є злом у будь-якому разі, однак вкрасти грушку із сусідського саду і обікрасти дім сусіда або банк – є різниця?

Яка ж суттєва різниця між гріхами легкими і тяжкими (доцільніше говорити не легкі, а повсякденні)?

Смертні, важкі гріхи стають абсолютною перешкодою на шляху людини до Бога, вони не дозволяють людині приймати Господню благодать.

Цікаво різницю між цими видами гріхів ілюструє приклад: сім’я збирається на Літургію, а хтось не встиг зібратись чи забув щось, починається буркання, яка переростає у сварку. І якщо всі на емоціях пересварились, прийшли до церкви, повідвертались і в своєму серці просто палають від гніву один на одного, то так – це важкий гріх.

Але якщо врешті батько чи мати скаже: та що ж ми так сваримось, та ж ідемо до церкви, та ми ж любимось, хоч не ідеальні… То тут важкого гріха нема, хоч і була сварка. Межа, як видно, дуже тонка, вона у силі любові.

Або ж скільки алкоголю можна випити і це є\не є гріхом?

Якщо вживати алкоголь помірковано – задля настрою на якомусь святі, то у тому немає важкого гріха. Однак якщо після застілля увесь завтрашній день піде коту під хвіст, то гріх важкий, бо це нищення свого тіла.

Однак не брати до уваги легкі гріхи теж не слід, бо із невеличкої дози алкоголю для настрою можна стати залежним.

У Церкві не прописано усі найдрібніші нюанси розрізнення важких та легких гріхів тільки через те, що кожна ситуація є особливою і має багато факторів.

Онак варто пам’ятати, що сповідатись треба не лише, коли є важкі гріхи, але з усіх гріхів. Людині, яка намагається жити з Богом, насправді рідко вдається грішити тяжко. Але “легкий гріх” – це ГРІХ. Бо як йдеться у старій притчі, один кілок, засаджений в землю, легко і вийняти, а п’ятдесят таких кілочків – то вже треба постаратись.

Кожен християнин повинен досліджувати своє серце. І слухати голосу свого сумління перед кожним прийняттям Святої Євхаристії.

І якщо виникають сумніви: чи був то важкий гріх чи ні, йти до сповіді чи ні, то завжди у таких випадках краще іти і посповідатись.

Підготувала Тетяна Трачук