Сила Марії, що тече з Люрду

Дивовижні духовні та фізичні зцілення, які сталися в санктуарії Матері Божої в Людрі, вражають. 71 з них Церква офіційно визнала. Останнє цілком нещодавно. Коли дізнаєшся історії зцілених людей, то можеш сказати лише одне – як можна не вірити в Божі чудеса?

Геніальний атеїст попросив у Матері Божої Люрдської про благодать віри й отримав її

Алексіс Каррель народився в 1873 році в католицькій родині фабрикантів у відомому французькому місті Ліон. Як відомо, це місто, засноване за часів Римської імперії, на завойованих землях галлів. У Ліоні досі збереглися руїни римського амфітеатру, де загинули перші християни. Хоча Алексіс отримав ретельне католицьке виховання, був хрещений і прийняв наступні таїнства, під час навчання медицині в Ліонському університеті був спокушений «культом знання». Молодий Каррель втратив віру і поринув у темряву атеїзму.

Маючи видатний талант, він закінчив навчання з відзнакою і став хірургом. Він також розпочав свою наукову діяльність. За короткий час захистив докторську дисертацію з медичних наук. Захоплювався також філософією. Однак його вчителями були не справжні мудреці, а ті, про кого автор псалмів каже: «Скаже безумний у серці своєму: Нема Бога». Зокрема, йдеться про двох войовничих атеїстів. Один – Фрідріх Ніцше, найбільший кумир Адольфа Гітлера, а інший – Карл Маркс, творець ідеології комунізму, яка поглинула мільйони людських життів.

Алексіс Каррель, як і ті дві особи, чиї імена викликають жах і огиду у більшості людей сьогодні, вірив в ілюзію, що людина може побудувати щасливий світ без Бога. Так було до травня – року дивовижного навернення Алексіса. Оскільки травень є Марійським місяцем, у якому скрізь, де живуть католики, лунають слова молитви Лоретанської літанії, то з усієї Франції почалися паломництва до санктуарію в Люрді. До цього місця Марійних об’явлень найчастіше ходять хворі. Так сталося, що паломництво хворих з Ліону не мало лікаря, який би служив страждаючим. Доктора Алексіса щиро просили надати допомогу хворим під час їхнього паломництва. Після довгих роздумів він погодився, але лише тому, що хотів довести собі, що зцілення в Люрді — це казка, вигадана людьми, спокушеними християнством.

Алексіс, як лікар, виявився дуже корисним паломникам. Особливо для однієї з молодих жінок – Марі Бейлі. Хоча їй був лише 21 рік, вона помирала. Її здоров’я підірвав туберкульоз, який у ті часи, коли ще не було відомо про антибіотики, збирав смертельний урожай.

У Марі була остання стадія туберкульозу очеревини. Алексіс відчував до неї велику симпатію, йому було важко дивитися на її роздутий від зайвої води живіт, як вона випльовувала кров у відро і як була така слабка, що не могла стояти на ногах. Її серце вже билося дуже слабо. Лікар піклувався про Марі, як міг, але не зміг відвернути смерть, яка стрімко наближалася до його пацієнтки.

Коли доктор Алексіс на станції Люрд виніс Марі з вагона на руках і посадив її в інвалідне крісло, він відчув, ніби тверда оболонка, яка доти стискала його серце, раптово трісла. Неймовірна теплота, ніби якесь велике світло зігріло й осяяло його душу. Якомога швидше він штовхнув інвалідний візок перед собою, на якому сиділа Марі, життя якої стрімко зникало. В певний момент він відчув, як з його очей потекли сльози, а губи почали шепотіти слова молитви: «О Пресвята Діво, як мені хочеться вірити, як усім цим нещасним людям, що це чудодійне джерело — не лише плід нашої уяви! Зціли цю бідолашну дівчину, вона занадто багато страждала. Дай їй жити, а мені дай віри. Якщо цій дівчині стане краще, що здається абсурдним, то вчини так, щоб я міг повірити».

Поки вони дійшли до печери, він уже виплакав усі сльози. Багато людей уже стояло перед місцем, де Богородиця явилася 14-річній дівчинці-пастушці Бернадетті Субіру. Священник розпочав службу. У якийсь момент він сказав: «Підніміть руки вгору і попросіть зцілення ваших душ від хвороб гріха, які можуть позбавити вас вічного життя на небі. Просіть також зцілення від тілесних хвороб, які можуть їх убити, і повністю підкоряйтеся волі Божій, якою б вона не була».

Поки священник ще не встиг вимовити слова, щось змусило доктора Алексіса поглянути на його молоду пацієнтку. Чим довше він дивився, тим більшим ставало його здивування. Спочатку сині плями зникли з обличчя Марі. Натомість на прекрасному обличчі молодої дівчини з’явився здоровий рум’янець. Її дихання, яке ще мить тому було поверхневим і нерівним, вирівнялося й поглибилося. На очах у лікаря роздутий від води живіт Марі танув, як розігріта сонячними променями снігова горба. Через деякий час молода жінка, повна сил, підвелася з візка, підняла руки вгору і почала дякувати Богові та Марії за своє зцілення.

Доктор Алексіс Каррель був у шоці, всі його матеріалістично-атеїстичні погляди в одну мить згоріли до тла. З цього попелу, як фенікс, народилася нова людина, глибоко релігійний проповідник Євангелія, і як такий Алексіс Каррель увійшов в історію. І на додаток до цього, як геніального вченого та лауреата Нобелівської премії за новаторську роботу в галузі трансплантології, хірурга – який першим розробив процедуру зшивання тканин, що уможливило трансплантацію органів, зокрема серця.

Зцілення в Люрді тривають

На сьогоднішній день Ватикан визнав 71 чудесне духовне та фізичне зцілення через заступництво Пресвятої Діви Марії з Люрду. Останнє чудо, яке вважалося точним, сталося в 2008 році, коли паралізована сестра Бернадетта, французька монахиня зі Згромадження Облатів Пресвятого Серця Ісуса, була оздоровлена. Про це диво було оголошено 11 лютого 2018 року. Це не означає, що в Люрді більше не відбувається чудесних зцілень. Це означає лише те, що завжди означало, що «церковні жорна мелять повільно». Цю давню істину підтверджує цьогорічне оголошення Санктуарієм Матері Божої Люрдської про 71-е чудо, яке сталося там у липні 1923 року.

Під час битви під Галліполі (нині Туреччина) англієць Джон Джек Трейнор ледь не загинув під час атаки багнетом. Кулеметна куля спричинила параліч правої руки. Джону також загрожувала ампутація кінцівки. Після цієї травми у Трейнора також розвинулася епілепсія. Він переніс кілька операцій, які були невдалими. Лікарі намагалися вилікувати епілепсію, але трепанація також призвела до часткового паралічу ніг.

Його стан був дуже поганий. На початку літа 1923 року Джон потрапив до хоспісу для невиліковно хворих. Прийом до центру було призначено на 24 липня 1923 року. Чоловік вирішив поїхати в Люрд раніше. Він благав у Богородиці ласку здоров’я. Трейнор зцілився через заступництво Марії 25 липня після занурення в басейни санктуарію та участі в Євхаристійній процесії та благословенні хворих. Повернувшись додому, він пройшов детальне медичне обстеження. Медики були здивовані. Джон повністю одужав. Рани на його тілі зажили, судоми припинилися. Цікаво, що отвір у його черепі, який утворився під час однієї з операцій, також значно зменшився. Поки Джон був паралізований, він не міг мати дітей, яких так відчайдушно хотів. Після одужання у них з дружиною було ще кілька.

За: pch24.pl