Тіло як “вікно” душі

“Чи може сліпий сліпого дорогою водити?”

Ісус використовує знак зору, щоб показати, як наш внутрішній стан відображається на наших діях.

Це риторичне питання підкреслює, що внутрішня сліпота, тобто відсутність самопізнання та чесності, неминуче призводить до помилок та падінь як своїх, так і оточуючих.

Іван Павло ІІ наголошує, що «самопізнання йде поруч з пізнанням світу, всіх видимих створінь, усіх живих істот» (ТТ 5:6).

Тіло є “вікном” душі, через яке проявляється наш внутрішній світ і через яке можна побачити, що відбувається у світі невидимому.

Чи у навколишньому світі ти звертаєш увагу на видиме?
Чи відчуваєш запах повітря?
Чи чуєш смак кави?
Чи відчуваєш гладкість поверхонь?
Чи розрізняєш спів птахів?

Бо якщо ні, то навряд чи ти перебуваєш в активній фазі самопізнання.

Наші дії, слова та ставлення до інших є відображенням того, що відбувається в нашому серці, а контакт із ним встановлюється через органи чуття: зір, смак, нюх, дотик, слух.

About The Author