Рим: вирішальний внесок Івана Павла ІІ у вирішення справи Галілея

Вирішення справи Галілея було одним із перших завдань, які Кароль Войтила поставив перед собою після прибуття до Ватикану, – нагадали в Папському університеті св. Хреста в рамках університетських днів Івана Павла ІІ у Римі. Як сказав о проф. Рафаель А. Мартінес, сьогодні ми вже не усвідомлюємо, наскільки потужним був у той час міф про Галілея, який широко сприймався як символ протистояння між наукою та Церквою.

Іспанський філософ нагадав, що Кароль Войтила ще у Кракові прагнув відродження діалогу між наукою та вірою. Він підтримував особисті стосунки з науковою спільнотою цього міста і розвивав їх навіть після прибуття до Ватикану, організовуючи літні семінари в Кастель Гандольфо.

Справа Галілея, однак, виявилася головною перешкодою у відносинах між вірою та наукою. Вже на Другому Ватиканському Соборі була вимога остаточно закрити цю сторінку історії. Єдиним результатом цих зусиль було внесення положення про правильно зрозумілу автономію науки до соборної конституції «Gaudium et spes». Ключову роль у цьому відіграв молодий отець Собору – Архиєпископ Кароль Войтила.

Один із пріоритетів нового понтифікату

Переломним у цій справі стало обрання краківського митрополита на Петровий престол. Коли 9 листопада 1979 року Іван Павло ІІ скликав кардиналів, щоб представити три найнагальніші завдання свого понтифікату, поряд з реформою Римської курії та оздоровленням фінансів Ватикану, він назвав третім пріоритетом налагодження стосунків із сучасною культурою. Наступного дня Іван Павло II взяв участь у спеціальній сесії Папської академії наук, присвяченій 100-річчю від дня народження Альберта Ейнштейна, і скористався цією нагодою, щоб повернутися до історії Галілея. Він закликав богословів, науковців та істориків, натхнених духом щирої співпраці, взятися за переосмислення цього питання, визнати заподіяну шкоду та позбутися недовіри, яка все ще панує у стосунках між наукою та вірою, між Церквою і світом.

Висновки ватиканської комісії

Як згадував о. Мельчор Санчес де Тока Аламеда, папські слова визначили вирішення справи Галілея. Вони були дуже добре сприйняті і призвели до створення ватиканської комісії, яка взялася проаналізувати цю суперечку з різних точок зору: біблійної, епістемологічної, історичної та правової. Наприкінці її роботи було зроблено висновок, що судді Галілея не змогли відокремити віру від космології, встановленої протягом тисячоліть, і помилково дійшли висновку, що прийняття революції Коперника, яка ще не була остаточно доведена, могла похитнути католицьку традицію.

Як колишній секретар Папської ради з питань культури, о. Санчес де Тока Аламеда особисто займався історією ватиканської комісії у справах Галілея, маючи доступ до всіх її архівів. Він вказав на вирішальний внесок Івана Павла ІІ, який від самого початку цілковито підтримував цю справу.

Справу вирішено, міф продовжується

Він також зауважив, що хоча справу Галілея було вирішено на науковому, історичному та церковному рівнях, оскільки Святий Престол визнав помилку, вона все ще існує в культурі та в загальному сприйнятті. Однак це вже не є головною проблемою для самих вчених, які, особливо в останні десятиліття, стали більше усвідомлювати складність різних питань і знають, що вони повинні враховувати людські помилки. Сам Галілей не був вільний від цього, коли вперто ігнорував пропозиції Кеплера, який підрахував, що, всупереч твердженням італійського вченого, небесні тіла рухаються не по колу, а по еліпсах.

Дні св. Івана Павла ІІ у Папських університетах у Римі – це серія конференцій та дискусій, присвячених вченню Папи-поляка. Вони розпочалися вчора в Університеті св. Томи і триватимуть до наступної п’ятниці. З нагоди сьогоднішньої конференції в Папському університеті Святого Хреста була організована виставка, присвячена Миколі Копернику.