Традиції Страсного тижня у різних частинах світу

Для приблизно 1,7 мільярда католиків і протестантів у всьому світі Страсний тиждень розпочався у Вербну неділю. У різних частинах світу з цим кульмінаційним періодом літургійного календаря пов’язані різні звичаї. Для прикладу, у Севільї, Іспанія, десятки процесій виходять на вулиці у Страсну п’ятницю, а на Філіппінах деякі католики дають розіп’яти себе, щоб показати свою віру.

Великдень – найдавніше і найважливіше християнське свято. Нікейський собор у 325 році встановив, що його відзначатимуть у першу неділю після першого весняного повного місяця. Тому він може припадати на період з 22 березня по 25 квітня. Православ’я, в якому Великдень є не тільки найважливішим святом, а й має унікальний статус «свята свят» (або «свято над святами»), зазвичай відзначає його трохи пізніше західного християнства, хоча раз на кілька років ці дві дати збігаються.

Ці розбіжності виникають з двох причин: по-перше, через те, що більшість помісних Православних Церков (їх кількість вірних оцінюється приблизно в 300 мільйонів) дотримуються юліанського календаря (старого стилю), який «запізнюється» на 13 днів порівняно з григоріанським, і, по-друге, через різне обчислення дати Великодня на Сході порівняно з Заходом. Цього року християни всіх Церков святкують Великдень в один день – 20 квітня.

Як і інші свята, багато звичаїв, пов’язаних з Великоднем, сягають язичницьких традицій. Різнобарвно розфарбовані яйця були відомі ще п’ять тисяч років тому в Китаї. Ритуали, пов’язані з вогнем, виникали в багатьох первісних культурах у зв’язку з приходом весни або святами на честь померлих.

Іспанія

Страсна п’ятниця є головним днем традиційного святкування Страсного тижня в Іспанії. Процесії в Севільї дуже відомі. Одразу після півночі вулицями міста проходять найважливіші процесії: Ісуса Вседержителя, Богородиці Надії та Матері Божої Базиліки Макарени. Ці процесії повертаються до своїх церков і каплиць на світанку, щоб звільнити місце для наступних процесій. У Севільї є 52 архибратства, кожне з яких перетинає місто окремою процесією. Загалом вони налічують близько 100 «пасо», або сцен зі Страстей Христових. Усі «паси», які носять на плечах, виходять процесією протягом Страсного тижня. В Арагоні смерть Христа традиційно сповіщають ударами сотень барабанів. У деяких містах, напр. Кордова, запалюють так звані «юди».

Бразилія

Урочисті процесії відбуваються протягом Страсного тижня також у Бразилії – залежно від регіону – між Страсним вівторком і Страсною п’ятницею. Чоловіки зазвичай виходять із церкви в одній точці міста, несучи статую Ісуса, що несе хрест, тоді як жінки починають з іншої церкви, слідуючи за статуєю Матері Божої Скорботної. У визначеному місці, часто на головній площі міста, відбувається «болісна зустріч Матері з Сином». Тут священник виголошує проповідь. Після проповіді формується єдина процесія з двома фігурами, під час якої відправляється Хресна дорога.

Містерії Страстей Господніх відбуваються в різних куточках країни. З 1992 року у Страсну п’ятницю театральна група «Roca Cacacultura» відтворює сцени зі Страстей Господніх у найбільшій «фавелі» Бразилії – нетрі Росінья в Ріо-де-Жанейро. Минулого року виставу подивилися близько 10 тисяч людей.

Мабуть, найвідоміша п’єса-містерія, яка ставиться понад сорок років, ставиться в місті Нова Єрусалим у штаті Пернамбуку. У ній беруть участь близько 500 акторів, у тому числі відомі громадські діячі. В останні роки роль Марії Магдалини виконувала, наприклад, міс Бразилія Наталія Гімарайнш. Все видовище поділено на дев’ять сцен, розташованих у різних частинах міста, і глядачі рухаються разом з акторами. У ньому беруть участь десятки тисяч людей.

Філіппіни

У селі Кутуд – за 80 км на північ від столиці Філіппін Маніли – досі живий звичай добровільного розп’яття на хресті у Страсну п’ятницю. Зазвичай процедуру проходить близько десятка людей. За кілька годин до того, як їх приб’ють до хрестів, напівголі добровольці в капюшонах б’ють себе бамбуковими прутами та палицями, у які вставлені шматочки скла. Незважаючи на високий рівень терору, атмосфера святкова – продають пиво, морозиво і навіть сувенірні батоги. Знатні відвідувачі можуть оглянути розп’яття зі спеціальних оглядових майданчиків.

З 1960-х років містерія в Кутуд перетворилася з місцевої традиції на туристичну визначну пам’ятку, яка широко висвітлювалася в ЗМІ. Розп’яття почали здійснювати і в інших частинах Філіппін. Католицька Церква, членами якої є приблизно 80 відсотків із майже 90 мільйонів жителів цієї країни, критикує цю криваву традицію як спотворення віри.

Свічка і вогонь

Символіка пасхальної свічки має дуже давню традицію. Вона була відома вже в 384 році в П’яченці, Італія. У VII столітті пасхальні свічки використовувалися в усіх римських церквах. Перші свічки, прикрашені хрестом і грецькими літерами альфа і омега, були знайдені в Іспанії того ж періоду. В Єрусалимі здавна існує звичай, який зберігається й сьогодні, передавати світло пасхальної свічки всім учасникам служби. Пасхальна свічка – символізує Воскреслого Христа і є знаком Його присутності. Її запалюють у Велику Суботу на початку літургії Пасхальної Вігілії біля палаючого вогнища, яке освячує священник. Потім його несуть у темну церкву, під час співу «Exsultet» — хвалебного гімну першого століття, який оспівує «magnalia Dei» — великі діяння Бога, кульмінацією яких є Воскресіння.

У Велику суботу в Австрії, Німеччині та частково Швейцарії існує звичай запалювати ввечері «пасхальний вогонь». Жителі Тіролю також запалюють його, навіть на 3200-метровому Міттагскогель. У Каринтії існує звичай передавати «пасхальний вогонь» від хати до хати.

Яйце

Після частування освяченим яйцем під час обрядового Великоднього сніданку в багатьох регіонах Європи, особливо Західної, існує звичай розбивати яйця монетами, розбивати яйце об яйце або розбивати яйце об лоб. У Мексиці об голови розбивають т.зв. carcarones – висушена яєчна шкаралупа, наповнена конфетті.

Ще п’ять тисяч років тому китайці на початку весни дарували різнокольорові яйця. Яйце для них, як і для єгиптян і германців, було символом родючості. Він також відіграє символічну роль в юдаїзмі. Поряд зі спеціальними кренделями, яйця є нагадуванням про циклічність і вічність життя.

Дарування червоних яєць на Великдень було відомо ще в перші століття християнства у Вірменії. Червоні яйця нагадують своїм кольором про живого, воскреслого Христа і пролиту Ним кров. Наприклад, в Австрії до Першої світової війни писанки фарбували лише в цей колір. Звичай прикрашати яйця різними техніками в Західній Церкві сягає зламу 12-13 століть.

До цього дня, напр. У Білорусі, Словенії, частково в Австрії та Німеччині зберігся звичай фарбувати яйця травами і першими сходами злаків. У Білорусі та Литві найпопулярнішою технікою оздоблення яєць є вощення та гравірування.

Джерело: KAI