Апостольський лист «Communis vita». Нововведення у чернечому праві
«Спільнотне життя є головним елементом чернечого життя», – цими словами, цитуючи 665 §1 Кодексу Канонічного Права (ККП), Святіший Отець розпочинає Апостольський лист у формі “Communis vita”, яким змінює деякі норми чинного законодавства, що стосуються Інститутів чернечого життя. Найвищий законодавець Католицької Церкви, вдаючись до тексту чинного церковного законодавства, пригадує про обов’язок членів Інститутів чернечого життя проживати у своєму чернечому домі і не віддалятись від нього без дозволу компетентного Настоятеля.
Досвід минулих років
Досвід минулих років показує, що існують ситуації, пов’язані з незаконною відсутністю ченців поза їхнім чернечим осідком, продовж якої вони самовільно вивільняються з під влади їхнього законного Настоятеля й, іноді, з ними неможливо встановити контакт.
ККП накладає на Настоятеля обов’язок шукати ченця, який незаконно залишив чернечий дім, аби допомогти йому повернутись та продовжити життя, згідно із своїм чернечим покликанням (пор. кан. 665 §2 ККП). Нерідко трапляється так, що Настоятелеві не вдається ввійти у контакт із ченцем, який залишив чернечий осідок, тому церковне право передбачає, що Настоятель після шести місяців такої незаконної відсутності ченця, може розпочати процес його відпущення з Інституту чернечого життя (пор. канн. 996-697 ККП). Однак, коли Настоятелю невідомо про місце перебування такого ченця, то виникає складність надати такому фактові юридичне запевнення.
Змінені дві церковні норми
«Тому, залишаючись чинним те, що встановлено правом про відпущення після шести місяців незаконної відсутності, для того, аби допомогти Інститутам чернечого життя дотримуватись необхідного порядку та мати можливість розпочати видалення ченця, що незаконно відсутній, зокрема, у випадках, коли з ним неможливо ввійти у контакт, я вирішив додати до кан. 694 §1 ККП до причин відпущення ipso facto з Інституту також незаконну відсутність поза чернечим домом протягом принаймні дванадцять безперервних місяців, застосовуючи ту ж саму процедуру, що описана у кан. 694 §2 ККП. Аби мати юридичні наслідки, ствердження факту Вищим Настоятелем повинно бути підтверджене Святим Престолом; для Інститутів дієцезіяльного права підтвердження належить до Єпископа головного чернечого осідку», – пише Вселенський Архиєрей у своєму Апостольському листі.
Крім того, додаток до кан. 694 §1 ККП вимагає зміни також і в кан. 729 ККП, що стосується Світських Інститутів, для яких не передбачене відпущення члена Інституту за незаконну відсутність.
Чинність нових норм
Святіший Отець розпорядився промульгувати текст цього Motu Proprio через опублікування його тексту в ватиканському виданні «L’Osservatore Romano». Нові норми набирають чинності 10 квітня 2019 р. та, з огляду на незворотню дію права, не стосуватимуться справ минулого.
About The Author
