Передові норми для захисту неповнолітніх. Нове законодавство у Ватикані

Motu proprio про захист неповнолітніх та уразливих дорослих, нове законодавство для Держави-Міста Ватикану, що поширюється також на Римську Курію, та душпастирські напрямні – три документи, підписані самим Папою Франциском, побачили світ трохи більше, ніж місяць після зустрічі, яка минулого лютого зібрала у Ватикані голів єпископатів з цього світу, представляючи деякою мірою її перший плід.

Йдеться про дуже особливі норми та вказівки, насамперед, з огляду на адресатів: вони стосуються лише Ватиканської держави, де працює велика кількість священиків і богопосвячених осіб, але є дуже мало дітей. Хоч ці норми були задумані та написані для унікальної дійсності в світі, в якій найвища релігійна влада є також сувереном і законодавцем, ці три документи містять показові вказівки, що рахуються з найвищими міжнародними параметрами.

В Motu proprio, єдиному з документів, для якого був необхідним його підпис, Папа Франциск висловлює сподівання, між якими: щоб «в усіх визріло усвідомлення обов’язку повідомляти про зловживання компетентну владу та співпрацювати з нею в сфері запобігання та протидії», таким чином стверджуючи важливий принцип.

Той факт, що Папа вирішив особисто підписати також Закон CCXCVII та «Напрямні», тобто документи, які могли бути проголошені, відповідно, Комісією в справах Держави-Міста Ватикану та Вікаріатом Ватикану, вказує на значення, яке він хоче надати цим приписам.

Перший з трьох документів – це новий закон, що в першій статті містить чітке й повне визначення категорії «уразливі дорослі», прирівняні до неповнолітніх: «Уразливою є кожна особа в стані хвороби, фізичної чи психічної недостатності або позбавлення особистої волі, що фактично, навіть і принагідно, обмежує її здатність розуміння чи волевиявлення, або ж чинити спротив нападові».

Важливих нововведень у тексті чимало.

Перше стосується того факту, що відтепер і надалі всі злочини, пов’язані зі зловживаннями щодо неповнолітніх, не лише сексуальними, але, наприклад, погане поводження, переслідуватимуться «з уряду», тобто, навіть за відсутності заяви з боку постраждалого. Друге нововведення полягає у введенні терміну давності двадцять років, що відраховуються «у випадку злочину проти неповнолітнього від досягнення ним вісімнадцятого року життя». Варто нагадати, що тут не йдеться про канонічне право, але про карне законодавство Держави-Міста Ватикану.

Інше важливе нововведення стосується обов’язку заявляти про злочин та покарання для посадових осіб, які не повідомили ватиканську судову владу про зловживання, про які дізналися, за винятком дотримання непорушності таємниці сповіді. Це означає що всі ті, які на території Ватиканської держави, поширюючи це на Римську курію та дипломатичний персонал в нунціатурах, виконують обов’язки посадовців (а це понад 90% людей, які працюють у Ватикані та для Святого Престолу) каратимуться за недонесення про злочин.

Іншою важливою новизною є створення в структурі Губернаторства в рамках Дирекції Охорони Здоров’я, Служби супроводу для постраждалих від зловживань, що очолюватиметься кваліфікованим експертом. Отож, постраждалі матимуть до кого звернутися, щоб отримати допомогу, медичний і психологічний супровід, дізнатися про свої права та про те, як їх захистити. Нововведення також стосується відбору та прийняття на роботу персоналу Губернаторства та Римської Курії: вимагається ствердження придатності кандидата до взаємодії з неповнолітніми.

Врешті, душпастирські напрямні для Вікаріату Ватикану. Цей документ може здаватися коротким, порівнюючи його з аналогічними текстами деяких єпископських конференцій, але потрібно пам’ятати, що у Ватикані існують лише дві парафії, а неповнолітніх, що мешкають на його території, всього кілька десятків. Напрямні стосуються священиків, дияконів та вихователів малої семінарії Святого Пія Х, каноніків, парохів та помічників двох парафій, ченців та черниць, які проживають на території Ватикану, як також всіх тих, які «з будь-якої причини, особистої чи спільнотної, працюють у лоні церковної спільноти Вікаріату Міста Ватикану». Наприклад, уточняється, що такі особи повинні «завжди бути видимими для інших, коли перебувають в присутності неповнолітніх», що суворо заборонено «встановлювати преференційні стосунки з окремими неповнолітніми, звертатися до неповнолітніх в образливий спосіб чи поводитися супроти них невідповідно, із сексуальними натяками, доручати неповнолітнім зберігати якісь таємниці, фотографувати чи фільмувати неповнолітніх без письмової згоди їхніх батьків». І багато іншого.

Вікарій Міста Ватикану відтепер має обов’язок повідомляти Промотора Справедливості про кожну звістку про зловживання, що «не є явно безпідставною», в рамках запобіжних заходів усуваючи підозрюваного від душпастирської праці. Кожен, хто буде визнаний винуватим у зловживаннях, «буде звільнений від своїх служінь» у Ватикані. Якщо йдеться про священика, вступають в дію всі вже діючі канонічні приписи.

Як було оголошено наприкінці лютневої зустрічі, за щойно опублікованими документами слідуватиме оприлюднення Конгрегацією Віровчення довідника щодо протидії зловживанням для всієї Церкви та створення структур, покликаних допомогти дієцезіям, в яких не вистачає кваліфікованого персоналу для розгляду таких випадків.

Крок Папи Франциска, отже, є чітким і однозначним: «Захист неповнолітніх та уразливих осіб становить інтегральну частину євангельського звіщення, яке Церква та всі її члени покликані поширювати в світі».