Чому Католицька Церква виступає проти сурогатного материнства?
Практика, за якої жінка виношує дитину для інших батьків, суперечить гідності подружжя та людської особи, наголошує Католицька Церква.
Тема сурогатного материнства опинилася в центрі уваги американських ЗМІ у серпні, коли сурогатна мати Маккенна Вест втекла до Техасу, щоб народити дитину після того, як її біологічні батьки попросили перервати вагітність через вроджену ваду серця, яку можна було лікувати.
Подружжя подало на Вест до суду, звинувачуючи її у невиконанні умов договору про сурогатне материнство. У ньому, зокрема, містився пункт, який дозволяв майбутнім батькам вимагати аборту, якщо у дитини буде виявлено аномалії розвитку.
Жінка знайшла притулок у Техасі та народила там дитину, яку назвала Габріелем. Влада штату зобов’язала лікарняну систему забезпечити новонародженому життєво необхідну медичну допомогу.
Цей суперечливий випадок спричинив численні дискусії навколо гестаційного сурогатного материнства — практики, за якої жінці платять за те, щоб вона виносила та народила дитину для інших батьків.
Католицька Церква однозначно виступає проти сурогатного материнства, вважаючи його комплексно аморальною практикою, яка ображає гідність усіх залучених до неї осіб. Але чому саме Церква так рішуче заперечує проти таких домовленостей?
Практика «суперечить єдності подружжя» та людській гідності
Джозеф Міні, провідний фахівець із питань біоетики Національного католицького біоетичного центру, описав сурогатне материнство як домовленість, за якої «жінка погоджується виносити дитину для іншої особи — подружжя або окремої людини — з чітким наміром передати цю дитину їм».
Так зване «традиційне» сурогатне материнство передбачає, що сурогатна мати водночас є біологічною матір’ю дитини. Один із біблійних прикладів такої практики, зазначає Міні, міститься у Книзі Буття: Сара дозволила своїй служниці Агарі стати матір’ю дитини від її чоловіка Аврама.
Натомість «сучасна версія» сурогатного материнства передбачає запліднення сурогатної матері за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) — із використанням донорських статевих клітин або генетичного матеріалу так званих «майбутніх батьків».
Католицька Церква засуджує та забороняє цю практику вже кілька десятиліть.
Міні звернув увагу на інструкцію Donum Vitae, опубліковану 1987 року тодішньою Конгрегацією у справах віровчення. У документі сурогатне материнство названо таким, що «суперечить єдності подружжя та гідності людського дітонародження».
Згідно з інструкцією, сурогатне материнство «об’єктивно не відповідає обов’язкам материнської любові, подружньої вірності та відповідального материнства; ображає гідність і право дитини бути зачатою, виношеною в утробі, народженою та вихованою власними батьками; [а також] встановлює, на шкоду сім’ї, поділ між фізичними, психологічними та моральними елементами, які становлять цю сім’ю».
Підсумовуючи позицію Donum Vitae щодо сурогатного материнства, Міні висловився надзвичайно категорично: «Це погано, дуже погано, справді дуже погано — гірше, ніж просто погано».
Джо Залот, директор освітніх програм Католицького біоетичного центру, заявив EWTN News, що суперечка навколо дитини Габріеля в Техасі є «хрестоматійним прикладом» проблем, пов’язаних із сурогатним материнством.
За його словами, цей випадок демонструє, «як комерційне сурогатне материнство принижує сурогатну матір, намагаючись звести її до підлеглої ролі стосовно генетичних “батьків”, а також як договори про сурогатне материнство принижують гідність ненародженої дитини, вимагаючи її смерті у разі виявлення допологової аномалії».
Позиція Церкви стає дедалі виразнішою
Останніми роками Католицька Церква дедалі чіткіше висловлюється проти сурогатного материнства. І Залот, і Міні звернули увагу на промову Папи Франциска у січні 2024 року перед дипломатичним корпусом, акредитованим при Святому Престолі. Тоді Папа назвав сурогатне материнство «жалюгідною» практикою.
За словами Папи, ця практика «є серйозним порушенням гідності жінки та дитини». Він також висловив сподівання на міжнародну заборону сурогатного материнства.
У Сполучених Штатах Конференція католицьких єпископів США (USCCB) у своїх етичних настановах для католицьких закладів охорони здоров’я зазначає, що католицькі медичні установи не можуть брати участі в організації сурогатного материнства.
Єпископи обґрунтовують цю позицію «гідністю дитини та подружжя», а також «унікальністю стосунків між матір’ю та дитиною».
У статті, опублікованій у серпні 2025 року, Міні також виступив проти так званого «альтруїстичного сурогатного материнства», коли жінка погоджується виносити дитину для іншої особи без грошової винагороди.
Він визнає, що наміри таких жінок часто «здаються щедрими» та сповненими співчуття. Однак, на його думку, такі домовленості зберігають «більшість неетичних рис» комерційного сурогатного материнства.
Він також зазначив, що біблійна історія Сари та Агар є «застереженням» про те, наскільки погано можуть закінчуватися подібні домовленості: Агар та її син Ізмаїл зрештою були вигнані й ледь не загинули в пустелі.
У США сурогатне материнство широко дозволене законом. Лише один штат — Луїзіана — повністю забороняє комерційне сурогатне материнство. Понад десяток штатів загалом дозволяють його, тоді як більшість інших штатів також принаймні загалом допускають цю практику.
За словами Міні, питання сурогатного материнства «насправді зводиться до етики. Є те, що можна зробити, і те, що слід робити; є технічно можливе і моральне. І ці два поняття не є тотожними».
«Репродуктивна здатність людини має бути збережена для священної мети — дарувати світові нове життя, а не ставати предметом комерційного договору з незнайомими людьми», — наголосив він.
About The Author
