Добро дітей – головний критерій. Кардинал про неодружених священиків, які стали батьками
Тема, пов’язана із дітьми латинських священиків, впродовж довгого часу залишалась табу, яке, у свою чергу, зокрема у минулому, провокувало численні ситуації, коли такі діти зростали без батька. Останнім часом у різних інтерв’ю Вінсент Дойл, син одного латинського священика, засновник міжнародної асоціації «Coping International», що займається захистом прав дітей католицьких священиків в усьому світі, наголосив, що у Ватикані існує «секретний» документ, який регулює такі ситуації. Саме такі заяви й спонукали до інтерв’ю з очільником Конгрегації у справах духовенства, адже, насправді, йдеться про жодну секретність відповідних канонічних норм, а лише про напрямні для внутрішнього вжитку працівників Конгрегації.
Критерії розгляду справ
Відповідаючи на перше запитання журналіста, а саме про критерії, якими керується Конгрегація у справах духовенства, розглядаючи питання латинських священників, у яких народились діти, кардинал Стелла зазначив, що вже впродовж довшого часу, ще від понтифікату Папи Венедикта ХVІ, у Католицькій Церкві існує відповідна практика щодо таких ситуацій.
Головним критерієм для Церкви є добро дітей, які мають права на те, аби окрім матері, мати поряд також і батька, тому практикою під час останніх двох понтифікатів було надання священикам, які мають дітей, диспензи від целібату, прискорюючи процедуру також і для тих, які ще не осягнули 40-річного віку, як це вимагалось правом того часу. Говорячи про дбання за дітей, не можна обмежуватись лише до економічного аспекту. Для розвитку дитини важливими є присутність та любов батьків, їхнє виховання, зокрема впродовж перших років життя дитини.
Документ щодо практики Конгрегації у таких справах
Відповідаючи на запитання Андреа Торніеллі про документ, щодо якого останнім часом точиться дискусія, кардинал Стелла зазначив, що мова йде про «Примітку щодо практики Конгрегації у справах духовенства щодо священнослужителів, які мають дітей» (“Nota relativa alla prassi della Congregazione per il Clero a proposito dei chierici con prole”), тобто напрямні, які систематизують практику Конгрегації за останні роки щодо таких ситуацій. Мова йде про робочий текст, яким керуються працівники Дикастерії, що займається питаннями духовенства, у розгляді справ латинських священиків, у яких є діти. Ця «Примітка» не була опублікована не з огляду на якусь її секретність, але лише через те, що є робочими напрямними для полегшення праці персоналу вищезгаданої Конгрегації.
Сьогоднішня практика
Розповідаючи про те, якою сьогодні є процедура в таких ситуаціях, кардинал Стелла зазначив, що присутність дітей у досьє священнослужителя є, немов, автоматичною причиною для пришвидшеного подання його справи Святішому Отцю, з проханням надати зацікавленому диспензу для від обов’язків священичого стану. Робиться усе можливе для того, аби диспенза від священичих обов’язків була надана в дуже короткому часі, мова йде про кілька місяців, щоб, таким чином, священик мав змогу бути поряд із матір’ю своєї дитини, беручи активну участь у її вихованні.
Такий стан вважається «безповоротнім», тобто, навіть тоді, коли священик вважається гідним до продовження своєї священичої місії, він повинен залишити клирицький стан. Іноді трапляється, що священик не бажає залишати священство навіть з причини появи дитини, бо афективних зв’язок із матір’ю дитини перерваний, а також єпископ чи вищий настоятель вважають, що варто дати такому священику можливість продовжити його служіння, перенісши священика на інше місце праці та полагодивши фінансово питання пов’язані з дитиною. Однак, незважаючи на будь-які обставити, справу слід передати на розгляд Конгрегації у справах духовенства, просячи про диспензу для такого священика, адже дитина – це Божий дар, без огляду на те, у який спосіб вона була зачата. У будь якому випадку, такого священика Святіший Отець звільняє від обов’язків клирицького стану, адже батьківство передбачає повинності, які, згідно із латинським канонічним правом, не є сумісними із подальшим виконанням священичої місії.
Деякі винятки
Без сумніву, кожна справа розглядається в окремому порядку. Хоча й винятки є досить рідкісними, вони, однак, існують. Ось, наприклад, коли народжена дитина латинського священика була прийнята до якоїсь повної сім’ї, в якій один із подругів взяв на себе роль батька для неї. Або коли мова йде про священиків, які вже є у старшому віці, а їхні діти стали повнолітніми. Чи коли йдеться про священиків, які мали афективні стосунки у молодому віці, з причини яких народилась дитина, але вони подбали про фінансове забезпечення, моральне та духовне виховання своєї дитини, а сьогодні, після багатьох років, сумлінно та з посвятою виконують своє священиче служіння. В такий ситуаціях Конгрегація не зобов’язує до подання прохання про диспенсу від священичих обов’язків.
Останнє запитання журналіста торкалось того, чи присутність дітей латинських священиків не є аргументом для впровадження факультативного целібату також і для Римо-Католицької Церкви? На думку кардинала-префекта, сам факт, що деякі священики мали афективні стосунки та у них народились діти, не підважує основ священичого целібату, який є великим даром для Христової Церкви, подібно, як часті розлучення не спонукають до перегляду основ та цінностей християнського подружжя.
«Важливим є те, щоб священик перед обличчям цієї реальності зумів усвідомити свою відповідальність перед дитиною: її добро і турбота про неї повинні бути в центрі уваги Церкви, щоб дітям не бракувало не лише необхідного для життя, але, перш усього, виховання та любові батька», – підсумував кардинал Стелла.
About The Author
