Комплекс споруд Собору святого Юра у Львові реставруватимуть 4 роки

Кабінет міністрів затвердив план заходів з нагоди відзначення Дня хрещення Русі-України в 2016 році, серед яких передбачив реставрацію та реабілітацію комплексу споруд Національного заповідника «Софія Київська» у столиці та Собору святого Юра у Львові. Про це йдеться у розпорядженні уряду №530 від 22 липня.

Згідно з розпорядженням, роботи з ліквідації аварійного стану, реставрації та реабілітації комплексу споруд «Софії Київської» та Собору святого Юра до 2020 року доручено провести Міністерству культури, Міністерству фінансів, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Київської та Львівської обласних державних адміністрацій.

Нагадаємо, розпорядженню уряду передував відповідний указ президента. В Указі Президента №268/2016 від 22 червня 2016 року «Про відзначення у 2016 році Дня хрещення Київської Русі – України» окрім іншого йдеться:

«проведення у поточному та наступному роках робіт з ліквідації аварійного стану, реставрації та реабілітації комплексу споруд Національного заповідника «Софія Київська» у місті Києві, собору Святого Юра у місті Львові».

Довідка. Архикафедральний собор святого Юра у Львові – собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважається головною святинею українських греко-католиків.

Розташований на Святоюрській горі. Висота над рівнем моря — 321 метр.

З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з’явилася остання з існуючих нині будівель.