Папа: ми- боржники свідків, завдяки яким Євангеліє залишається Новою та Доброю з покоління в покоління

«Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» – словами святого апостола Павла з послання до Филип’ян Папа Франциск розпочав свою проповідь на Святій Месі, під час якої зарахував до лику святих Католицької Церкви блаженного отця-місіонера Хуніперо Серру, у середу, 23 вересня 2015 р., перед санктуарієм Непорочного Зачаття у Вашингтоні, США.

Вселенський Архиєрей зазначив, що запрошення Апостола Народів до радості звучить немов наказ, який також є немов відлунням того бажання, що кожен із нас має у собі, прагнучи повного, радісного життя, наповненого сенсом. В нутрі кожного із нас є щось, що запрошує нас до радості і не дозволяє погоджуватись на половинчасті засоби, які часто хочуть нас задовольнити. Проте, в нашому житті зустрічаються такі напруження та численні ситуації, які немов ставлять під сумнів запрошення до життя у радості. Життєва динаміка, яка часто проявляється у нашому житті, не раз спонукає нас піддатися сумові і бажає стати нашим звичним станом, який спроможний довести людину до страшних наслідків: знечулення серця.

Глава Католицької Церкви закликав усіх запитати у себе самих: «Чи ми хочемо, щоб піддатливість стала двигуном нашого життя? Чи ми хочемо, щоб звичка піддаватись опанувала наші дні? Що слід робити, щоб не знечулити власне серце? Як поглибити радість Євангелія в різних життєвих ситуаціях?» За словами Святішого Отця, на ці два останні запитання дає відповідь сам Ісус Христос, кажучи: Ідіть! Звіщайте! Радість Євангелія можна досвідчити, пізнати і жити нею лише тоді, коли даруємо її іншим, коли даруємо себе самих нашим ближнім.

Проповідник підкреслив, що дух світу запрошує нас до конформізму, до комфорту. Натомість людський дух потребує наново відчути, що ми потребуємо одні одних, що ми відповідальні одні за одних і за сотворений світ. Він наголосив на тому, що джерелом нашої радості є невичерпне бажання нести милосердя іншим людям, що, у свою чергу, є плодом того, що ми досвідчуємо силу безмежного милосердя Бога-Отця.

Папа вказав на те, що сьогодні Господь запрошує кожного з нас до, кажучи, що: «Християн досвідчує радість у місії: ідіть до людей усіх націй; християн знаходить радість у запрошенні: ідіть і звіщайте; християн відновлює та здійснює радість у покликанні: ідіть та намащуйте».

Спаситель посилає нас до всіх народів. У слові «до всіх» також є і ми, християни 21-го століття. Месія не розмежовує людей на гідних і негідних, на тих, до яких каже іти з радісною вісткою Євангелія, і тих, до яких не посилає Своїх вістунів. Ні, Він обіймає всіх. І нас заохочує виходити до всіх, звіщаючи їм Добру Новину про спасіння, обійняти милосердною любов’ю в Його імені всіх, кого зустрінемо на нашому шляху, так як Він це робив, незважаючи на те, в якому одязі була особа, з якою хворобою приступила, в які гріхи впала, звіщати Боже милосердя усім пригнобленим болем, хворим, страждаючим, потребуючим… Ісус запрошує нас іти і звіщати Євангеліє без страху, без упереджень, без зверхності. Звіщати їм про те, що Отець бажає намастити їх олією надії та спасіння. Звіщати, що помилки, непорозуміння чи облудні ілюзії не мають останнього слова у житті людини.

Вселенський Архиєрей також зазначив, що місія ніколи не народжується від досконало опрацьованого проекту чи з добре випрацюваного підручника; місія завжди зроджується з життя людини, яка відчуває себе шуканою, оздоровленою, знайденою та прощеною; місія родиться з особистого досвіду намащення Божим милосердям.

Церква, святий Божий народ, вміє прямувати запорошеними дорогами історії, які часто пересікаються з конфліктами, несправедливістю та насильством, шукаючи своїх синів та братів. «Святий народ, вірний Богові, не боїться помилки, а боїться замкненості, кристалізації в еліту, прив’язання до власного забезпечення».

«Ми сьогодні є тут, ми можемо тут бути, тому що було багато тих, які мали сміливість відповісти на це запрошення, багато тих, які повірили в те, що життя зростає тоді, коли його дарується, а послаблюється в ізоляції та вигідності», – наголосив Папа Франциск, додавши, що ми є дітьми успішної місії багатьох, які не замкнулися у своїх структурах, що дають фальшиву безпеку, чи в своїх звичках, що забезпечують спокій.

За словами Глави Католицької Церкви: «Ми є боржниками тієї Традиції, того ланцюжка слідків, які уможливили те, що Добра Новина Євангелія продовжує бути Новою та Доброю з покоління в покоління. І сьогодні згадуємо одного із тих свідків, які зуміли засвідчити на цих землях радість Євангелія – отця Хуніперо Серру». Цей великий місіонер, який є для нас чудовим прикладом до наслідування, мав сміливість залишити свою рідну землю, відкритись та вийти назустріч іншим народам, своїм життям зумів донести до численних людей послання Божої ніжності і любові. Гаслом свого життя та місії він обрав слова: «Завжди вперед!» Завжди вперед, адже Бог чекає, адже брат чекає! Такий стиль життя дозволив йому жити у радості Євангелія, адже його серце ніколи не було знечуленим.