Святий Престол щодо прокази: ні упередженням і дискримінації
Проказа, лепра, недуга Гансена: це різні назви захворювання, відомого з давніх часів, яке також зустрічаємо на сторінках Святого Письма. Але незважаючи на поступ в медицині, не йдеться про хворобу минулого. Кожного року в найбідніших частинах світу реєструють понад 200 тисяч нових випадків. Головною причиною поширення хвороби є бідність та відсутність належного медичного забезпечення. До цього також додається поширене досі таврування, упередження, викликане знаками, які хвороба залишає на тілі. Щоб привернути увагу громадськості до боротьби з цією недугою, від 1954 року в останню неділю січня відзначається Всесвітній день допомоги хворим на проказу.
Тема цьогорічного відзначення була: «Покласти край дискримінації, тавруванню та упередженням». У Ватикані оприлюднено послання, яке з цієї нагоди написав кардинал Петер Турксон, Префект Дикастерії сприяння цілісному людському розвиткові.
Фундаментальна потреба
Посилаючись на статистичні дані, очільник ватиканського відомства зазначає, що хоч протягом останніх років покращилася діагностика, а чимало форм лікування стали доступнішими, «ця недуга, на жаль, досі уражає, насамперед, найзнедоленіших і найбідніших». За його словами, цьогорічна тема нагадує нам про те, що «однією з фундаментальних потреб в житті людей, які зазнали цієї нищівної хвороби, є любов».
У цьому контексті він наводить слова Папи Франциска, який коментуючи оздоровлення прокаженого, довершене Ісусом, зазначав, що Боже милосердя долає всі бар’єри, а Ісус не «зберігає безпечної дистанції» і не діє через когось, але «безпосередньо вступає в контакт з нашою бідою». Промовистим з огляду на це є приклад бельгійського священика святого Дамяна де Вестера, «місіонерська ревність якого привела його до служіння спільноті прокажених на острові Молокай». Цього року припадає 10 річниця його канонізації.
Зустріч спроможна повертати надію
У світлі повчань Папи Франциска, Префект Дикастерії сприяння цілісному людському розвиткові підкреслює, що коли йдеться про служіння потребуючим, потрібен не «надмірний активізм», але «уважність щодо іншого». Ми сьогодні потребуємо «благодаті культури зустрічі, тієї плідної зустрічі, яка повертає кожній людині її гідність Божої дитини». Врешті, «кожна справжня зустріч має силу повертати життя та надію».
«На практичному рівні, існує чимало способів, які можуть полегшити зустріч з хворими на проказу. Наші медичні інституції та місцеві системи охорони здоров’я, співпрацюючи з урядовими агентствами та неурядовими організаціями, можуть допомогти створювати союзи, що матимуть довготривалі наслідки для людей, уражених цією недугою», – пише він.
Іншим фундаментальним кроком на дорозі поступу кардинал називає зростання усвідомлення проблеми. Освіта й наука можуть зробити свій внесок у те, щоб «допомагати людям, в яких діагностовано проказу, знаходити вирішення, та допомогти нашим спільнотам простягнути доброзичливу та приймаючу руку».
Викорінювати дискримінацію
Врешті, як наголошує Префект Дикастерії сприяння цілісному людському розвиткові, спільноти повинні докладати постійні зусилля для викорінювання дискримінації, таврування й упередження, дбаючи про «повноцінну інтеграцію людини в усіх її фізичних і духовних вимірах».
«Коли прокажені знаходять медичне лікування, вони заслуговують і на те, щоб отримати погляд, сповнений любові й братерства, знайти також суспільне прийняття, згідне є їхньою духовною гідністю», – пише кардинал Турксон, складаючи подяку всім тим, хто невтомно трудиться з метою полегшення страждань численних страждаючих.
About The Author
