97 років тому народився Кароль Войтила, св.папа Іван Павло ІІ
  • Чтв, 18/05/2017 - 12:01

Життя Кароля Войтили наповнилося трагічними та радісними подіями ще до проголошення його Папою Римським: він рано втратив батьків, пережив Другу світову війну, часи Гітлера і Сталіна, комуністичну окупацію Польщі; був науковцем, поетом, актором, професором; ще замолоду став єпископом, а згодом архиєпископом та кардиналом. Наскрізним у його житті є посвята Богові та служіння Церкві.

Дитинство

Коли у 1920 на світ з'явився Кароль Йозеф Войтила, його батькові — поручникові польської армії — минув уже 41 рік, матері — 36, а братові — 14. Кароль прекрасно навчався у школі. Коли йому виповнилося 8 років, померла мати, а у дванадцять він втратив брата.

Маючі неабиякі обдарування, Кароль у чотирнадцять літ спробував себе як актор-аматор шкільного драматичного гуртка, також очолив шкільне Марійське товариство. Цього ж року здійснив свою першу прощу до Ченстохови, а наступного — взяв участь у військових тренуваннях.

У 1938 році Кароль прийняв Тайну Миропомазання і здобув свою середню освіту.

Вступ до університету та початок Другої світової війни

У 1939 році Кароль вступає на філософський факультет Ягеллонського університету і разом зі своїм батьком переїжджає до Кракова.. Водночас продовжує свою акторську діяльність в експериментальній драматичній трупі Студія 38. Цього ж навчального року стає членом студентського товариства Пресвятої Євхаристії та Милосердя.

Коли у 1939 році розпочалася Друга світова війна, Кароль Войтила був студентом другого курсу. Ян Тирановський - кравець, прихильник духовности кармелітів, ознайомив його з Писаннями св. Йоана від Христа і святої Терези Авільської. На той момент Кароль мав уже добре сформовану Марійську духовність — визначальну у його житті.

Кароль Войтила продовжує виступати у підпільному театрі й уникає ув'язнення та депортації лише завдяки праці y кам'яному кар'єрі. Після смерті батька у 1941 р. розділив свій дім зі сім'єю Мєчислава Котляжика — засновника Театру Живого Слова (Рапсодій).

Приготування до священства

У 1942 році Кароля переводять на хімічний завод у Солвеї. Тоді ж він стає студентом богословського факультету Ягеллонського університету, де розпочинає таємне приготування до священства. Його праця у Солвеї та богословські студії тривали до нещасного випадку на початку 1944 року, коли він, збитий машиною, місяць пробув у лікарні.

Наприкінці літа Кароля Войтилу та ще декількох семінаристів перевели до резиденції архиєпископа, і його праця в Солвеї припинилася. Під час третього року навчання на богословському факультеті він приймає постриг і вступає до школи канторів, стає віце-прем'єром "Братньої допомоги" (цю посаду обіймав до квітня 1946 р.). Того ж таки року Кароль закінчує школу канторів й отримує піддияконські, дияконські, а в листопаді — священичі свячення.

Початок служіння: студент та учитель

У 1946 році, майже відразу після рукоположення на священика, він залишає Польщу і розпочинає богословські студії в університеті Анджелікум в Римі. У 1947 році Войтила здобуває ліценціат з богослов'я й відвідує Францію, Бельгію та Голландію. У 1948 році завершує працю над докторатом і їде до Польщі, де розпочинає священиче служіння.

У 1949 році Кароль Войтила повертається до Кракова - до праці з університетською молоддю та працівниками охорони здоров'я у парохії св. Флоріана, а у 1950 році готує свої перші публікації. У 1951 році бере дворічну відпустку, щоб підготуватися до університетських викладів.

У 1953 році Войтила викладає суспільну етику в університеті, але незабаром комуністична влада закриває богословський факультет, і навчання доводиться перенести до Краківської семінарії. Тоді ж Войтилі пропонують виклади в Люблінському Католицькому Університеті, де наприкінці 1956 року він очолив кафедру етики.

Єпископ, архиєпископ і кардинал

Великі зміни в житті Кароля Войтили відбулися після того, як він став єпископом, а у 1958 році — помічником архиєпископа Кракова.

У жовтні 1962 року він бере участь у роботі першої сесії Другого Ватиканського Cобору як один із його наймолодших учасників. Наступного року під час закриття другої сесії його призначають архиєпископом, митрополитом Краківським. Після завершення третьої сесії Собору та впродовж приготування до четвертої завершальної сесії новий архиєпископ працює над "Schema XIII, Gaudium et Spes" (Про Церкву в сучасному світі). Під час роботи сесії польські єпископи опублікували свій лист до німецьких єпископів про примирення зі словами: "Ми прощаємо і просимо прощення".

Відтоді архиєпископ Войтила упроваджував декрети Собору та керував справами своєї єпархії у важких умовах, створених комуністичним урядом Польщі. Одним із його перших кроків тоді було рішення перенести ікону Божої Матері з Ченстохови до своєї єпархії, де протягом року вона виставлялася для поклоніння у 120 парафіях за незмінної присутности архиєпископа, котрого кількома місяцями раніше піднесли до гідности кардинала.

Кардинал активно подорожує: відвідує польські спільноти різних країн, зібрання, євхаристійні конгреси, помісні синоди; читає лекції, виголошує промови на наукових зібраннях; бере участь у роботі правлячих синодів, які відтепер відбуваються у Римі щоп'ять років з метою розвитку і впровадження декретів Другого Ватиканського Собору. Небагато кардиналів набули стільки міжнародного досвіду за такий короткий проміжок часу.

16 жовтня 1978 року - після смерті папи Павла VІ і короткого правління папи Івана Павла І - кардинала Кароля Йозефа Войтилу обрано 264-им Папою Римським.

 

Коротка історія понтифікату Івана Павла ІІ

Понтифікат Івана Павла II був одиним із найдовших в історії Церкви і визначний із різних міркувань: Святіший Отець написав чимало праць, дуже багато подорожував, багато страждав і також дуже багато прагнув зробити. Церква наприкінці XX - початку XXI століть потребувала визначного провідника. Багато хто стверджує, що саме такого лідера вона мала.

Церква в 70-их роках

Коли у 1978 році Кароля Войтилу обрали Папою, Церква перебувала у дуже важкому стані. У XX столітті відбулися величезні зміни на суспільному, політичному, економічному і технологічному рівнях. Усі ці зміни зачепили і Церкву. Папа Іван XXIII, скликаючи II Ватиканський Собор, сподівався вдихнути в Церкву aggiornamento (осучаснення). Проте антихристиянські сили, які зачаїлися в лоні Церкви, використали те, що вони називали "духом" II Ватиканського Собору, для виправдання своїх власних ідей. Така тенденція проявилася ще до роботи Собору.

На початку 60-их з'явилося багато нових тенденцій, що розвинулися впродовж 70-их, а саме: використання та зловживання засобами масової інформації, матеріалізм і споживацтво, сексуальна революція та рухи проти приросту населення, проникнення комунізму в політичні і суспільні структури та утвердження секуляризму як панівної ідеології розвиненого світу.

Іван Павло II, будучи Архиєпископом Кракова, переконався на власному досвіді у складності втілення в життя постанов II Ватиканського Собору.

Праці та подорожі Івана Павла II

Понтифікат Івана Павла II позначений двома визначальними рисами: велика кількість опублікованих праць та постійні подорожі, протягом яких Святіший Отець відвідав із пастирським візитом майже усі країни, де є Церква.

Завдяки цьому Церква початку третього тисячоліття перебуває на шляху одужання після кризи, що позначила період після Собору, а вчення Собору належно впроваджується в життя.

Іван Павло II та його курія написали стільки праць, які за кількістю і якістю прирівнюються із працями таких великих богословів, як Святий Тома Аквінський. Потрібно ще чимало часу, щоби їх до кінця осмислити.

Якщо б Кароль Войтила не мав пасторальних єпископських обов'язків і продовжив наукову діяльність, то, без сумніву, він став би одним із найвизначніших науковців свого часу. Сьогоднішнє і майбутнє покоління повинні бути вдячні Богові, Провидінням якого всі ці здібності втілені у Папі і служать Церкві.

Падіння Радянської імперії

Обрання Папою людини з комуністичної держави сприяло прискоренню процесів розпаду Радянської імперії, визволення країн східної Європи і повернення релігійної свободи на всій пострадянській території.

Уже після трьох місяців обрання Іван Павло II приймав у себе з візитом міністра закордонних справ Радянського Союзу А.Громико. Ця зустріч започаткувала низку контактів, які врешті допровадили до зустрічі з Генеральним секретарем Радянського Союзу Михайлом Горбачовим, що відбулася у Ватикані 1 грудня 1989 року. Першим наслідком тієї зустрічі стало звільнення Польщі, а далі вона спричинила падіння усієї радянської системи.

Екуменічні відносини

Папа зі сходу був особливо добре підготований вести діалог із нез'єдиненими братами з Православних Церков. Дипломатичні контакти, постійні звертання в посланнях, Апостольські листи і дружні жести сприяли новій довірі та тісним контактам, яких не знали вже століттями.

Константинопольський Патріарх Димитрій відвідав Рим у грудні 1987 року, а наступного року делегація з Апостольської столиці поїхала до Москви, щоби взяти участь у святкуванні Тисячолітньої річниці Хрещення Київської Руси. У травні 1995 року опубліковано Апостольський лист про Східні Церкви Світло Сходу, а в кінці того ж місяця вийшла енцикліка Щоб усі були одно. Наступного червні Рим відвідав наступник Димитрія, Константинопольський Патріарх Варфоломей I, тоді ж підписано спільну заяву. Через півтора року Католікос Вірменії Карекін також прибув до Риму для підписання спільної заяви. У результаті цих зустрічей з'ясувалося, що не існує доктрини, яка б розділяла Схід і Захід.

Іван Павло II доклав чимало зусиль, щоби покращити відносини із Протестантськими Церквами, незважаючи на неможливість повної Євхаристійної єдности. Делегації Лютеран, включаючи єпископів зі Швеції, побували в Римі. У 1981 році Англіканський Архиєпископ Кентербері Роберт Рунсі відвідав Папу, а в 1989 році підписано спільну заяву. Його наступник Джордж Кері обрав той же шлях, завдяки чому було підписано наступну спільну заяву.

У квітні 1986 року налагоджено зв'язки з нехристиянськими релігіями. Коли Папа Іван Павло II відвідав єврейську громаду в Римі, він став першим Папою модерного часу, який молився в синагозі.

Незважаючи на вік і стан здоров'я, Святіший Отець продовжує служити Христові й Церкві. Уже відтепер його починають називати Іван Павло Великий.

ПЕРШИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1978–15 жовтня 1979) 

ДРУГИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1979–15 жовтня 1980)

ТРЕТІЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1980–15 жовтня 1981) 

ЧЕТВЕРТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1981–15 жовтня 1982)

П’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1982–15 жовтня 1983) 

ШОСТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1983–15 жовтня 1984)

СЬОМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1984–15 жовтня 1985) 

ВОСЬМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1985–15 жовтня 1986)

ДЕВ’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1986–15 жовтня 1987) 

ДЕСЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1987–15 жовтня 1988)

ОДИНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1988–15 жовтня 1989) 

ДВАНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1989–15 жовтня 1990)

ТРИНАДНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1990–15 жовтня 1991) 

ЧОТИРНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1991–15 жовтня 1992)

П'ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1992–15 жовтня 1993) 

ШІСТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1993–15 жовтня 1994)

СІМНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1994–15 жовтня 1995) 

ВІСІМНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1995–15 жовтня 1996)

ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1996–15 жовтня 1997) 

ДВАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1997–15 жовтня 1998)

ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1998–15 жовтня 1999) 

ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1999–15 жовтня 2000)

ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2000–15 жовтня 2001) 

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2001–15 жовтня 2002)

ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2002–15 жовтня 2003) 

ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2003–15 жовтня 2004)

ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2004–2 квітня 2005)

18 травня 1920– у Вадовіцах народився Кароль Йозеф Войтила, син Карла і Емілії (з дому Качоровської). Батько, офіцер австрійської військової адміністрації, після відновлення незалежності Польщі служив лейтенантом.
20 червня 1920 – Кароля Йозефа Войтилу охрестив о. Францішек Зак у парафіяльній церкві у Вадовіцах.
15 вересня 1926 – Кароль починає ходити до початкової школи.
13 квітня 1929 – померла мати Кароля, Емілія Войтила (з дому Качоровська).
Травень 1929 – Перше Святе Причастя.
5 грудня 1932 – старший брат Кароля, Едмунд Войтила, який працював лікарем у лікарні у м. Бельсько, помирає у віці 26 років, через те, що заразився скарлатиною від своєї пацієнтки.
Восени 1934 – Кароль починає брати участь у місцевих театральних постановках.
Лютий 1936 –  активно співпрацює з полоністом, авангардним театральним режисером Мечиславом Koтлярчиком, який пізніше заснував театр «Рапсодія».
6 травня 1938 – митрополит Адам Стефан Сапєга відвідує гімназію у Вадовіцах.
Травень 1938 – Кароль приймає таїнство конфірмації.
14 травня 1938 – складає іспити зрілості. У середній школі на відмінно складає: релігію, польську, латинську і грецьку мови.
У серпні 1938 – разом з батьком переїхав до Кракова, де почав вивчати польську літературу на філософському факультеті Ягеллонського університету.
Весна 1939 – вийшла перша збірка віршів Кароля Войтили «Псалтир Давида/ Книга слов'янська», також відома як «Ренесансний Псалтир».
Липень 1939 – проходить військове навчання в академічному легіоні Oжомилі поблизу Судової Вишні (на теренах теперішньої  України) біля Перемишля.
6 листопада 1939 – коли 184-х професорів Ягелонського університету заарештували і депортували до Заксенхаузену, Кароль Войтила розпочав підпільне навчання і діяльність у підпільному русі опору. Він брав участь у підготовці тоді незаконних вистав театру.
28 грудня 1939 – у листі до свого друга Мечислава Koтлярчика Кароль пише про завершення драматичної  поеми «Давид».
У лютому 1940 – на салезіанській парохії у Дембніках зустрічає Яна Тирановського, який вводить його до кола молодіжної «Живої Вервиці» та в світу творів іспанських містиків, в тому числі Івана від Хреста.
ВеснаЛіто 1940 – постають драми «Йов» і «Єремія».
У вересні 1940 – Кароль Войтила  працює робітником  у каменоломні, а потім на содовій фабриці  «Solvay», щоб не виїжджати на примусові роботи до Німеччини.
18 лютого 1941 – помирає його батько, Кароль Войтила-старший.
1 листопада 1941 – Войтила грає роль короля Болеслава Сміливого в першій конспіраційній виставі  «Король-Дух», після чого будуть ще інші вистави і ролі.

Жовтень 1942– вступає до підпільної семінарії в Кракові, розпочинає вивчати філософію і продовжує працювати на фабриці.
19 лютого 1944– його збила німецька вантажівка, після чого він впродовж двох тижнів перебуває у лікарні.
1 листопада 1946– Кароль Войтила отримує священичі свячення з рук кардинала Сапєги.
15 листопада 1946– їде до Риму вивчати богослів'я.
19 червня 1948– захищає докторську на тему «Doctrina de fide apud S. Joannem de Cruce» у Папському університеті в Римі.
28 липня 1948– Кароль Войтила прибув до Нєговіч, свої першої парафії.
16 грудня 1948– докторат у Ягеллонському університеті.
6 березня 1949– Кароль Войтила опублікував  у газеті «ТигоднікПовшехни» (№ 9/49)свою першу статтю про рух священиків-робітників у Франції.
17 серпня 1949– о. Кароль Войтила переїжджає до парафії св. Флоріана у Кракові, щоб організувати академічне служіння, яке набуває форми туристичного, оскільки він організовує численні походи, експедиції, альпіністські сходження, піший туризм, поїздки на велосипедах і катання на лижах.
Взимку 1950 року– організовує перший в Краківській єпархії курс підготовки наречених до шлюбу і закінчує драму «Брат нашого Бога».
13 березня 1950– розпочинає проводити у церкві св. Флоріана реколекції для студентів.
7 травня 1950– виходить поетична збірка  «Пісня про блиск води», опублікована під псевдонімом Анжей Явєнь у виданні  «ТигоднікПовшехни» (№ 19/50).
4 травня 1951– студентський григоріанський хор під його керівництвом вперше заспівав Miсса де Анджеліс.
Початок жовтня 1953– читає лекції з соціальної етики в Ягеллонському університеті.
30 листопада–3 грудня 1953 року в Ягеллонському університеті на факультеті теології Рада одноголосно затверджує його дисертацію «Спроба організувати християнську етику через систему Макса Шелера».
Жовтень 1954– після ліквідації факультету теології Ягеллонського університету отець Кароль Войтила читає лекції католицької соціальної етики для студентів IV та V курсів з трьох семінарій (Краківської, Сілезької і Ченстоховської).

12 жовтня 1954– отець-доктор Кароль Войтила починає працювати в Католицькому Університеті Любліна [CUL].
Академічний рік 1954–1955– лекції на факультеті філософії з історії етичних доктрин (аналіз філософської етики Макса Шелера, Іммануїла Канта і Томи Аквінського).
19 листопада 1954 – як туристові Каролю Войтилі присудили почесне звання.
28–30 травня 1955– бере участь у міжнародних змаганнях на каное на ріці Дунаєць.
Академічний рік 1955–1956– лекції Войтили «Добро і вартість» (аналіз етики Платона, Аристотеля, Св. Августина, святого Томи Аквінського, Іммануїла Канта і Макса Шелера).
5–10 березня 1956 року в церкві св. Флоріана в Кракові розпочинає щорічні академічні реколекції.
Академічний рік 1956–1957– лекції Войтили в KUL на тему «Проблеми та стандарти щастя» (в конфронтації з філософською етикою Давида Юма і Джеремі Бантама).
1 грудня 1956– Кароль Войтила отримує повну ставку у Католицькому Університеті Любліна і стає офіційним асистентом професора, згодом керує семінарською аспірантурою.
Академічний рік 1957–1958– лекції Войтили зосереджені навколо сексуальної етики, ця тема продовжується і у 1958–1959 навчальному році.
Січень–квітень 1958 року– проводить серію духовних конференцій для спільноти медиків у Кракові. У той же час продовжує писати статті на тему етики у виданні «ТигоднікПовшехни»,  де під псевдонімом Анджей Явень відкриває новий цикл віршів «Профілі Киринейчика».
4 липня 1958– Папа Пій XII призначає о. Кароля Войтилу вікарним єпископом Кракова, і він стає наймолодшим членом польського єпископату.
28 вересня 1958– хіротонія єпископа Кароля Войтили у Вавельському соборі.

30 грудня 1959 – єпископ Войтила письмово звертається до Комісії, яка готує тексти II Ватиканського Собору, із заявою про кризу гуманізму.
1960 – видавництво KUL публікує книгу Кароля Войтили «Любов і відповідальність».
Грудень 1960 – драма Войтили «Перед крамницею ювеліра», опублікована під псевдонімом у виданні «Знак».
Академічний рік 1960–1961 –  остання лекції Войтили «Теорія і методологія етики».
16 червня 1962 – після смерті Архиєпископа Євгенія Базяка стає тимчасовим главою Краківської Архиєпархії.
7 листопада 1962 – єпископ Войтила виступає на Соборі на тему літургійної реформи.
21 листопада 1962 – виступ під час соборних дебат на тему Об’явлення.
3 червня 1963 – помер Папаа Іван XXIII, а 21 червня його місце займає Папа Павло VI.
Восени 1963 року – єпископ Войтила долучається до соборного обговорення на тему «Церква як народ Божий».
Листопад 1963 – у виданні «Знак» (№ 11/1963) опублікована поема Войтила, «Церква: пастирі та джерела», поетичний звіт про першу сесію Ради.
5–15 грудня 1963 – Кароль Войтила разом з кількома десятками інших членів Собору вирушає як паломник до Святої Землі.
30 грудня 1963 – Папа Римський Павло VI призначив Кароля Войтилу Архиєпископом Краківським.
Березень 1964 року – перший пастирської лист Архиєпископа Кроля Войтили, в якому він підкреслює відповідальність мирян.
Травень1964 – вийшло друком есе «Роздуми про Батьківство».
25 вересня 1964 – на третьому засіданні Собору Архиєпископ Кароль Войтила має доповідь про релігійну свободу.
8 жовтня 1964 – виступає на Соборі про покликання мирян.
21 жовтня 1964 – говорить про діалог Церкви зі світом і про опіку над вірними у різних країнах.
8 грудня 1964 – в церкві Богородиці виголошує звіт щодо Собору для мешканців Кракова
Січень–квітень 1965 року – Архиєпископ Войтила працював над підготовкою соборового документа «Церква в сучасному світі».
Лютий 1965 року – Архиєпископ Войтила пише статтю «Собор і праця богословів», а у наступних статтях закликає подивитися на Собор зі середини.
7 травня 1965 – Архиєпископ Войтила встановлює щорічний Архиєпархіяльний День хворих.
Червень 1965 року – поетичнй цикл Архиєпископа Войтили «Подорож по Святих Місцях», опублікований під псевдонімом у виданні «Знак».
22 вересня 1965 – Архиєпископ Войтила виступив на Соборі з доповіддю про відповідальність, яка випливає з релігійної свободи.
28 вересня 1965 – Архиєпископа Войтила говорить на Соборі про християнське розуміння «світу» і проблеми сучасного атеїзму.
Квітень 1966 року – поема «Пасхальна ніч 1966», опублікована під псевдонімом у виданні «Знак».
26 червня 1967 – Архиєпископ Кароль Войтила стає кардиналом з ініціативи Папи Римського Павла VI.
14 жовтня 1967 – кардинал Войтила ініціює будівництво церкви в Новій Гуті.
1969 – книгу Кароля Войтили «Особа і чин» видає Польське Теологічне товариство.

19111928 жовтня 1969 – кардинал Войтила скликає Архиєрейський Синод в Римі.
1969 – кардинал Войтила пише: «У засадах віднови. Дослідження реалізації II Ватиканського Собору».
30 вересня6 листопада 1971 – Кароль Войтила бере участь в Архиєрейському Синоді, присвяченому священичому служінню і справедливості у світі.
24 грудня 1971 – кардинал Войтила відправив свою першу Пастирку на площі в Новій Гуті.
8 травня 1972 – починає Синод Краківської Архиєпархії.
16 серпня 1972 – кардинал Войтила відслужив Літургію в таборі на Блющу, який є «горою Тавор»  руху Жива Церква.
Лютий 1973 – кардинал Войтила представляє Польську Церкву на Міжнародному Євхаристійному конгресі в Мельбурні, Австралія.
1724 квітня 1974  – Бере участь у Міжнародному конгресі в Римі, присвяченому творам св. Томи Аквінського в Неаполі та Фоссанові.
16 квітня 1974 – кардинал Войтила кидає виклик чехословацькій комуністичній владі, виступаючи на похороні кардинала Стефана Tрохти в Літомєжичах.
27 вересня26 жовтня 1974 – бере участь в Архиєрейському Синоді про євангелізацію.
Травень 1975 – серії поезій кардинала Войтили «Відображення смерті», опубліковані під псевдонімом у виданні «Знак».
713 березня 1976 – кардинал Войтила під час Великого Посту дає реколекції для Папи Павла VI і Римської курії.
23 липня–11 вересня 1976 – їде у Сполучені Штати на Міжнародний Євхаристійний Конгрес у Філадельфії.
15 травня 1977 – кардинал Войтила освятив церкву Господній Ковчег в Новій Гуті.
30 вересня29 жовтня 1977 – взяв участь в Синоді Єпископів, присвяченому катехизації.
25 травня 1978 – кардинал Войтила відстоює основні права людини у присутності десятків тисяч вірних на щорічній процесії на свято Божого Тіла у Кракові.
28 вересня 1978 – кардинал Войтила з друзями святкує двадцяту річницю єпископства.
30 вересня2 жовтня 1978 – Кароль Войтила написав свій останній вірш – «Станіслав».
8 жовтня 1978 – виголошує проповідь під час поминальної Літургії за Івана Павла I в церкві св. Станіслава, підкресливши, що любов до Христа є найважливішою вимогою, яка стоїть перед Папою.
13 жовтня 1978 – у найближчого друга кардинала Войтили у Римі, єпископа Анджея Дескура, стається інсульт.
14 жовтня 1978– починається черговий конклав.
 

ПЕРШИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ (16 жовтня 1978–15 жовтня 1979)

 

16 жовтня 1978 близько17.15– Кароля Войтилу обирають Папою, він бере ім'я Іван Павло II і говорить до натовпу на площі Святого Петра італійською мовою.
17 жовтня 1978 – день після свого обрання, Папа відвідує хворого єпископа (згодом кардинала) Анджея Дескура у клініці  Джемеллі.
22 жовтня 1978 Папа Іван Павло II урочисто відкриває свій понтифікат.
Середа 23 жовтня 1978– «прощальна» аудієнція для 4 тисяч поляків з кардиналом Вишинським (примас і Папа падають один перед одним на коліна).

9 жовтня 1978– Папа відвідує марійну святиню Ментореллі.
5 листопада 1978 – Папа Іван Павло II відвідав святині Ассижі та Римі, де вшанував пам'ять святих Італії – Франциска Ассизького і Катерина з Сієни, на їхніх могилах.
12 листопада 1978 – Папа Іван Павло II починає служити в своїй римській базиліці.
28 листопада 1978 – зустрівся з архиєпископом Марселем Лефевром, який відкидав Другий Ватиканський  Собор.
20 листопада 1978 – Папа зустрівся з кардиналом Йосифом Сліпим, Патріярхом Української Греко-Католицької Церкви.
2 грудня 1978 – закликає до релігійної свободи для всіх у 30-ту річницю проголошення Загальної декларації прав людини.
3 грудня 1978 – Папа ІваннПавло II робить першу візитацію до парохії в Римі (парохія св. Франциска Ксаверія в районі Ґарбателла).
23 грудня 1978 – Папа Іван Павло II послає кардинала Антоніо Саморе в якості посередника у конфлікті в прикордонному районі протоки Бігл між Аргентиною і Чилі.
1 січня 1979– 12-й Всесвітній день миру, послання «Досягнемо миру, навчаючи миру».
6 січня 1979 – Папа Іван Павло II висвячує свого наступника в Архиєпархії Кракова.
24 січня 1979– приймає на аудієнції Андрія Громика, міністра закордонних справ СРСР.
25 січня1 лютого 1979 – перший апостольський візит Папи Римського Івана Павла II за межі Італії – в Мексику, Домініканську Республіку і на Багамські острови.
28 січня 1979 – Папа виступає з промовою на третій Генеральнійї Конференції єпископів Латинської Америки в місті Пуебла, Мексика.
25 лютого 1979 – Папа Іван Павло II уділяє Таїнство шлюбу дочці прибиральника римських вулиць.
2 березня 1979 – Папа вживає заходів щодо зміцнення католицтва в Чехословаччині в листі з приводу релігійного опору тиранії.
4 березня 1979 – перша енцикліка Папи Римського Івана Павла II «Redemptor Hominis».
Середа, 12 березня 1979 – аудієнція для представників єврейських організацій.
19 березня 1979 – у листі до кардинала Йосипа Сліпого Папи проголошує святкування тисячоліття Хрещення Київської Русі в 1988 році та відстоює права на універсальну релігійну свободу.
8 квітня 1979– Папа Іван Павло II проголосив перший лист до всіх священиків церкви в Чистий Четвер.
29 квітня 1979 – Перші беатифікації Івана Павла II: о. Френсіса Колла і о. Джеймса Лаваля (під час свого понтифікату він проголосить 1345 блаженних і 483 святих).
30 квітня 1979 – Архиєпископа Казароллі Папа призначає секретарем від апостольської Столиці.
30 червня 1979 – під час своєї першої консисторії Папа Римський призначив чотирнадцять нових кардиналів (усього на 9 консисторіях Іваном Павлом II буде призначено 231 кардиналів і один in pectore).
2–10 червня 1979– перше паломництво Івана Павла II до Польщі (його друга поїздка за кордон) під гаслом: «Gaude Mater Polonia».
5 вересня 1979 – Папа починає чотирирічний циклу аудієнцій, присвячених богослів'ю тіла.
29 вересня–8 жовтня 1979 – третя папська поїздка за кордон, у тому числі: 29 вересня –1 жовтня 1979відбулася перша в історії поїздка Папи до Ірландії.

1–8 жовтня 1979Папа їде в свою першу подорож до Сполучених Штатів.
2 жовтня 1979 – Іван Павло II виступає на 34-й Сесії Генеральної Асамблеї ООН.
 

ДРУГИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ (16 жовтня 1979–15 жовтня 1980)

 

16 жовтня 1979– Апостольський Заклик «Catechesi Tradendae» містить кульмінацію Архиєрейського Синоду 1977 року.
5 листопада 1979 – Папа скликав Колегію кардиналів на першу за 400 років консультативну нараду.
10 листопада 1979 – Папа Іван Павло II закликає до перегляду справи Галілея, виступаючи перед Папською Академією Наук.
13 листопада 1979 – Радянське керівництво затверджує план дій проти політики Ватикану щодо соціалістичних країн.
28–30 листопада 1979 – четверта папська поїздка за кордон – до Туреччини, в тому числі: 29–30 листопада 1979 року – Іван Павло II відвідав Патріярха Димитріоса I у Стамбулі.
29 листопада 1979 – у своєму пастирському листі «Inter sanctos» оголошує св. Франциска покровителем екологів.
15 грудня 1979 – Конгрегація Доктрини Віри заявляє, що о. Ганса Кюнга не можна вважати католицьким богословом, Іван Павло II у стінах Папського Григоріанського Університету говорить про важливість богослов'я  для пророчої  місії Церкви.
1 січня 1980 – тринадцятий Всесвітній день миру, промова «Істина – сила світу».
14–31 січня 1980 – партикулярний Архиєрейський Синод для Церкви Нідерландів.
24 лютого 1980 – Лист Папи Римського Івана Павла II про Євхаристію «Dominicae Cenae».
5 лютого 1980 – Візит до редакції «Радіо Ватикану» (Палаццо Піо).
2427 березня 1980 – в Римі відбувся Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
4 квітня 1980 – розпочав виходити щомісячний випуск видання «L'Osservatore Romano» польською мовою.
6 квітня 1980 – Папа Іван Павло II пише лист до Церкви в Угорщині, закликаючи до відродження католицькості.

212 травня 1980– перша подорож  Івана Павла II до Африки (5-та папська поїздка за кордон) –  в якій Папа відвідав Заїр, Конго, Кенію, Гану, Верхню Вольту і Кот-д'Івуар.
30 травня–2 червня 1980 – Перший пастирський візит Папи у Франції (6-та папська поїздка за кордон) , під час якої – 2 червня 1980 – Папа Іван Павло II, виступив на форумі ЮНЕСКО.
30 червня–12 липня 1980 – перша апостольська подорож Івана Павла II до Бразилії (7-ма поїздка Папи за кордон).
16–19 серпня 1980 – Перший науковий семінар у Кастель Гандольфо.
20 серпня 1980 – лист до кардинала Вишинського на підтримку вимог страйкуючих.
1 вересня 1980 – документ Святого Престолу про свободу віросповідання, скерований до держав, що підписали Заключний Акт ОБСЄ.
26 вересня–25 жовтня 1980 – Архиєрейський Синод присвячений завданням християнської сім'ї в сучасному світі, кульмінацією буде Апостольський Заклик «Familiaris Consortio», оголошений 22 листопада 1981 року.
12 жовтня 1980– День Сім'ї –Зустріч з Сім’ями з усього світу.

 
ТРЕТІЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1980–15 жовтня 1981)

 

25 жовтня 1980– Кінець Архиєрейського Синоду.
15–19 листопада 1980  – перший пастирський візит Папи Римського Івана Павла II до Західної Німеччини (8-ма поїздки за кордон).
30 листопада 1980  – друга енцикліка Івана Павла II «Dives in misericordia».
16 грудня 1980 – Папа Іван Павло II пише Л. І. Брежнєву, захищаючи суверенітет Польщі.
31 грудня 1980 – Апостольське послання «Egregiae Virtutis» проголошує Кирила і Методія покровителями Європи.
1 січня 1981 – 14-й Всесвітній День Миру, послання: «Хочеш служити справі миру – поважай свободу».
15–18 січня 1981 – Святіший Отець приймає на аудієнції у Ватикані делегацію «Солідарності».
31 січня 1981 – Папа Іван Павло II призначив єпископа Жана-Марі Люстіже Архиєпископом Парижа.
16–27 лютого 1981  – перша подорож Івана Павла II до Азії (9-та поїздка за кордон) – Пакистан, Філіппіни, острів Гуам (США), Японія і Аляска (США).
9 травня 1981 – створення Папської ради у справах сім'ї.
13 травня 1981– Папу Римського Івана Павла II на площі Святого Петра важко поранив турецький кіллер Мехмет Алі Аґджа, Папу везуть до лікарні Джемеллі на операцію.
17 травня 1981– після спроби замаху Папа виголошує першу проповідь, в якій звучать і слова вибачення нападникові.  
28 травня 1981– лист зі співчуттями до поляків у зв'язку з смертю кардинала Стефана Вишинського.
31 травня 1981  –  призначення 15 осіб до постійного складу Ради Кардиналів у економічних справах Святого Престолу.
3 червня 1981 – Папа Іван Павло II повернувся до Ватикану з лікарні Джемеллі.
20 червня–14 серпня 1981 – Іван Павло II знову повернувся до лікарні Джемеллі через вірусну інфекцію (5 серпня його прооперували).
22 липня 1981 – Мехмет Алі Аґджа визнаний винним і засуджений до довічного ув'язнення після триденного судового розгляду в Римі.
14 серпня 1981 – Папа Римський Іван Павло II виходить з клініки Джемеллі та після урочистостей на свято Успіння Богородиці їде до Кастель Гандольфо.
14 вересня 1981 – «Laborem Exercens», перша соціальна енцикліка Папи Римського Івана Павла II.
5 жовтня 1981 – Іван Павло II призначив особистого представника керувати Товариством Ісуса.
 

ЧЕТВЕРТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1981–15 жовтня 1982)

 

22 листопада 1981 –  Апостольський Заклик «Familiaris Consortio».
25 листопада 1981– кардинал Йозеф Ратцінгер призначений префектом Конгрегації Доктрини Віри.
8 грудня 1981 – Папа Іван Павло II посвячує ікону Марії, Матері Церкви – перше зображення Діви Марії на площі св. Петра. Апостольський лист «Beata Hedvigis», яким оголошено про створення Папської Богословської Академії в Кракові.
24 грудня 1981 – Папа Іван Павло II запалив свічку у вікні на знак солідарності зі стражданнями народів (кілька днів раніше пише листа до тогочасної влади Польщі про припинення насильства і початок національного діалогу).
1 січня 1982 – П'ятнадцятий Всесвітній день миру, послання: «Мир – дар Божий, покладений на людей», засуджує «помилковий світ» тоталітаризму.
6 січня 1982 – Лист «Caritas Christi» закликає єпископів усього світу, щоб молилися за Церкву в Китаї.
12 лютого 1982 – декларацію Святого Престолу щодо Польщі зачитана на мадридській зустрічі ОБСЄ.
12–19 лютого 1982 – апостольська подорож до Африки: Нігерії, Беніні, Габоні та Екваторіальної Гвінеї (10-та папська поїздка за кордон).
27 лютого 1982 – зустріч провінційних єзуїтів з Іваном Павлом ІІ.
1215 травня 1982 – перша подорож Папи до Португалії (11-та поїздка за кордон), в рамках якої 13 травня 1982 року відбулось паломництво до храму Фатіми, в першу річницю замаху, Іван Павло ІІ віддає світ до рук Діви Марії.
20 травня 1982 – Створення Папської ради з культури.
Травень–червень 1982 – папський візит до Великобританії й Аргентини під час Фолклендської/Мальвінської війни, яка тривала там від 2 квітня.
28 травня 1982–2 червня 1982 – подорож до Великобританії (12-та папська поїздка за кордон) під час свого візиту до англіканського собору в Кентербері, зустрівся з архиєпископом Робертом Рансе та спільно оголосили декларацію з богословського діалогу.
7 червня 1982 – Іван Павло II зустрівся з президентом Рейганом у Ватикані.
10–13 червня 1982– поїздка до Бразилії та Аргентини (13-та папська поїздка за кордон).

15 червня 1982– візит до Швейцарії (14-та папська подорож за кордон), виступ на Міжнародному конгресі праці.
26 серпня 1982 – Папа у Кастель Гандольфо відправляє Літургію польською мовою для своїх співвітчизників, яку транслює Радіо Ватикан, з нагоди святкування 600-річчя з Ясної Гури (запланована на цей час подорож до Польщі була відкладена через воєнний стан).
29 серпня 1982 – візит до Сан-Марино (15-та подорож Папи за кордон).
3 жовтня 1982– Папа затвердив поклоніння до блаженного Джона Ф'єзольє (Fra Angelico).
10 жовтня 1982 – Іван Павло II проголосив блаженного Максиміліана Кольбе мучеником.

 

П’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1982–15 жовтня 1983)

 

31 жовтня–9 листопада 1982– Перша подорож до Іспанії (16-та подорож Папи за кордон), під час якої – 9 листопада 1982 – відбувся візит до Сантьяго-де-Компостела («Європейський Акт»).
23 листопада 1982 – Пленарне засідання колегії кардиналів.
28 листопада 1982 – Папа Іван Павло II дає статус персональної прелатури Opus Dei.
1 січня 1983 – 16-й Всесвітній день миру, послання «Діалогу на користь миру – виклик нашого часу».
6 січня 1983– «Aperite portas Redemptori»оголошує 1950 рік Ювілейним роком Відкуплення.
1918–1919 січня 1983 – Ватиканські Консультації щодо листа католицьких єпископів США про ядерну зброю.
25 січня 1983 – Апостольська Конституція «Sacrae disciplinae leges» про введення  нового Кодексу канонічного права; Апостольська Конституція «Divinus perfectionis magister», яка містить поправки щодо процесів беатифікації та канонізації.
2 лютого 1983 – під час своєї другої консисторії Іван Павло II призначив вісімнадцять нових кардиналів.
4 лютого 1983 – презентація книги Андре Фроссарда, «Не бійтеся! Бесіди з Іваном Павлом II». Нарада у Ватикані щодо ризику, пов'язаного з папською подорожжю до Нікарагуа.
2–10 березня 1983 – подорож до Центральної Америки: Португалія, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Беліз, Гаїті (17-та подорож Папи за кордон).
1916–1923 червня 1983 – друга подорож Івана Павла II до Польщі (18-та подорож Папи за кордон), яка відбулась під час воєнного стану в цій державі і пройшла під гаслом: «Мир тобі, Польще, моя Батьківщино». Після офіційної частини Папа зустрівся з Лехом Валенсою.

Серпень 1983 – перший гуманітарний міжнародний семінар «Людина в сучасній науці» відбувся у Кастель Гандольфо.
14–15 серпня 1983 – подорож до Франції – до Люрду (19-та подорож Папи за кордон).
10–13 вересня 1983 – перший візит до Австрії (20-та закордонна поїздка Папи).
29 вересня 1983 – початок Синоду Єпископів (5 жовтня 1983 – Лех Валенса отримує Нобелівську Премію Миру).

 

ШОСТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1983–15 жовтня 1984)

 

29 вересня–29 жовтня 1983– Архиєрейський Синод почав роботу у справі покаяння та примирення у місії Церкви, робота Синоду увінчалася Апостольським зверненням «Reconciliatio ін paenitentia», яке Папа виголосив 2 грудня 1984 року.
31 жовтня 1983 – Папа пише листа кардиналові Йоханнесу Віллебрандсу, главі Секретаріату християнської єдності, у зв'язку 500 річницею від дня ​​народження Мартіна Лютера.
16 листопада 1983 – Папа Іван Павло II надіслав особистого листа китайському лідеру Ден Сяопіну, просячи в нього прямого контакту з китайським урядом.
27 грудня 1983 – Папа Іван Павло II відвідав у римській в'язниці  Мехмета Алі Аґджу, який стріляв у нього 13 травня 1981 на площі Святого Петра.
1 січня 1984 – на 17-му Всесвітньому Дні Миру Папа виголошує послання «Мир народжується з нового серця».
10 січня 1984 – встановлення повних дипломатичних відносин між Святим Престолом і Сполученими Штатами.
26 січня 1984 – Папа Іван Павло II призначив Джона Дж. О'Коннора Архиєпископом Нью-Йорка.
11 лютого 1984 – Salvifici Doloris, Апостольське послання про християнський сенс страждання.
18 лютого 1984 – Папа оголосив блаженного Джованні да Ф'єзольє (Фра Анджеліко) покровителем художників.
24 лютого 1984 – створення Папського фонду Країн Сахеля.
25 березня 1984 – Апостольське звернення «Redemptionis donum» про релігійне освячення у світлі Таїнства Відкуплення. Папа здійснює акт віддання людства під опіку Матері Божої перед фігурою Фатімської Богородиці.
8 квітня 1984 – Папа призначає кардинала Бернардена Гантена префектом Конгрегації у справах єпископів та кардинала Роже Ечегарая главою Папської Ради «Справедливість і Мир».
20 квітня 1984 – Апостольське послання «Redemptionis Anno» про Єрусалим, святе місто трьох великих монотеїстичних релігій.
22 квітня 1984 – Закриття Року Святого Ювілею 1950-ліття Відкуплення.
2–12 травня 1984 – друга папська пастирська подорож до Азії за маршрутом: США (Аляска – не дозволили переліт над територією СРСР), Південна Корея, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Таїланд (21-ша папська подорож за кордон, під час канонізації 103-х корейських мучеників, Папа відвідав табір біженців з Камбоджі, Лаосу та В'єтнаму).
12–17 червня 1984 – апостольська подорож до Швейцарії (22-га папська подорож за кордон), у тому числі: 12 червня 1984 – виступ Папи Римського Івана Павла II на Всесвітній Раді Церков у Женеві.
16–17 липня 1984 – лижна прогулянка Папи в італійських Альпах.
9–21 вересня 1984 – перша пастирська подорож Івана Павла II до Канади (23-тя папська подорож за кордон).
10–13 жовтня 1984 – подорож до Іспанії та Латинської Америки: Домініканська Республіка, Пуерто-Ріко – паломництво слідами Колумба; підготовка до святкування 500-ї  річниці євангелізації Америки (24-та папська подорож за кордон).

 

СЬОМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1984–15 жовтня 1985)

12 грудня 1984– оголошення післясинодальногоАпостольського Заклику«Reconciliatio et paenitentia».

5 грудня 1984– початок циклу катехизації, присвяченої сповідування віри Церкви.
1 січня 1985 –18-й Всесвітній День Миру, послання: «Світ і молодь разом».
26 січня–6 лютого 1985– поїздка до Латинської Америки: Венесуела, Еквадор, Перу, Тринідад і Тобаго (25-та папська подорож за кордон).
11 лютого 1985– створення Папської Комісії з пасторської допомоги медичним працівникам.
27 лютого 1985– міністр закордонних справ СРСР Андрій Громик безуспішно намагається втягнути Івана Павла II в кампанію проти американської стратегічної оборонної ініціативи.
31 березня 1985– Апостольське Послання Папи Римського Івана Павла II до молодих людей ​​всього світу.

29 квітня 1985–закінчення фундаментальної реорганізації Римської курії, яка почалася 1984 року.
11–21 травня 1985– апостольська подорож до Нідерландів, Люксембургу і Бельгії (26-та папська поїздка за кордон) – візит до штаб-квартири ЄЕС та Міжнародного Суду.

25 травня 1985– під час своєї третьої консисторії Іван Павло II призначив двадцять вісім нових кардиналів.
2 червня 1985–«Slavorum apostoli», четверта енцикліка Папи Римського Івана Павла II. 24 червня 1985– Комітет з релігійних відносин з євреями видає документ «Євреї та юдаїзм у проповіді Божого слова та катехизації Церкви (Вказівки до належного їхнього тлумачення)».
28 червня 1985–  25-та річниця Секретаріату єдності християн, Папа Римський Іван Павло II заявляє, що участь Римо-Католицької Церкви в екуменізмі «невідклична».
8–19 серпня 1985– поїздка до Африки: Того, Кот-д'Івуар, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Заїр, Кенія, Марокко (27-ма подорож Папи за кордон), під час якої – 19 серпня 1985– Іван Павло II говорить до 80 тисяч молодих мусульман у Касабланці.
8 вересня 1985– поїздка до Ліхтенштейну і Швейцарії (28-ма подорож за кордон).

 

ВОСЬМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1985–15 жовтня 1986)

 

28 жовтня 1985– Папа Іван Павло II звертається до Міжнародного католицько-єврейського комітету з нагоди двадцятої річниці Декларації «Nostra Aetate» з Другого Ватиканського Собору.
3 листопада 1985– беатифікація о. Тита Брандсма, мученика голландського табору в Дахау.
24 листопада–8 грудня 1985– Папа скликає Надзвичайний Архиєрейський Синод, щоб відзначити двадцяту річницю Другого Ватиканського Собору.
1 січня 1986– 19-й Всесвітній день миру, послання «Мир – поняття, яке не знає поділів на Північ-Південь, Схід-Захід»
31 січня–11 лютого 1986– Іван Павло II вперше відвідав Індію (29-та подорож за кордон), де відбулася зустріч Папи з Матір'ю Терезою і Далай-ламою.
13 квітня 1986– Папа Іван Павло II звертається до єврейської громади впродовж першого з апостольських часів папського візиту до синагоги Риму.
10 травня 1986– створення комітету для роботи над виданням Катехизму Католицької Церкви.
18 травня 1986– «Dominum ін Vivificantem», п'ята енцикліка Папи Римського Івана Павла II.
30 червня 1986– листування між Іваном Павлом II, архиєпископом Робертом Рансе і кардиналом Йоханнесом Віллебрандсом вказує на серйозні труднощі в католицько-англіканському діалозі.
1–8 липня 1986– подорож до країн Латинської Америки: Колумбії, Санта-Лючії (30-та закордонна поїздка Папи.)
6 вересня 1986– звернення до мешканців Європи зі закликом про єдність та мир.
4–7 жовтня 1986– третя подорож Папи до Франції (31-ша поїздка за кордон), під час якої Іван Павло II відвідав Арс і Тезе; там прозвучав Папський заклик, щоб на Всесвітній день молитви за мир, 27 жовтня, у всьому світі запанувало одноденне перемир’я.

 

ДЕВ’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1986–15 жовтня 1987)

 

27 жовтня 1986– Нарада Церков і християнських громад, а також 13 нехристиянських релігійних організацій в Асижі – Всесвітній День Молитви за мир.
18 листопада–1 грудня 1986 – подорож Івана Павла II до Бангладешу, Сінгапуру, Фіджі, Нової Зеландії, Австралії та Сейшельських островів (32-га папська поїздка за кордон).
1 січня 1987 – 20-й Всесвітній день миру, послання «Розвиток та солідарність: два шляхи до миру».
20 лютого 1987 – Папа приймає у Ватикані пані Mузеєн Aґджу, мати Мехмета Алі Аґджі.
25 березня 1987 – «Redemptoris Mater», шоста енцикліка Івана Павла II.
31 березня–13 квітня 1987– Папа подорожує до Уругваю, Чилі і Аргентини –2-й Всесвітній день молоді в Буенос-Айресі (33-та подорож за кордон).
30 квітня–4 травня 1987 – поїздка до Німеччини (34-та подорож за кордон) , під час якої – 1 травня 1987– у Кельні Іван Павло II беатифікує Едит Штайн (сестру Терезу-Бенедикту від Хреста), мученицю Аушвіцу-Біркенау.
5 червня 1987 – оголошує Послання до єпископів Литви з нагоди 600-річчя хрещення Литви.
7 червня 1987– Святіший Отець проголошує Марійний Рік, який закінчився 15 серпня 1988.
8–14 червня 1987 – третя подорож до Польщі під назвою «Докінця їх полюбив»: участь у Національному Євхаристійному Конгресі, зустріч з Лехом Валенсою (35-та поїздка Папи за кордон).
8–14 липня 1987 – Папа Іван Павло II подорожує по Доломітах.
10–21 вересня 1987 – подорож до Сполучених Штатів і Канади (36-та папська поїздка за кордон), зустріч з хворими на СНІД.
1 жовтня 1987– Архиєрейський Синод.

 

ДЕСЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ (16 жовтня 1987–15 жовтня 1988)

 

1–30 жовтня 1987– Синод єпископів розважає над покликанням і місією мирян у Церкві та світі, робота Синоду узагальнена Папою в Апостольському зверненні «Christifideles laici» опублікованому 30 грудня 1988 року.
3–7 грудня 1987 – Вселенський Патріарх Димитріос І прибув на паломництво до Риму.
22 грудня 1987 – уРіздвяній промові у Римській курії Іван Павло II підкреслює пріоритет апостольства над керівництвом.
30 грудня 1987 –  побачила світ друга соціальна енцикліка Папи Римського Івана Павла II «Sollicitudo rei socialis».
1 січня 1988 – 21-й Всесвітній День Миру, послання «Релігійна свобода – умова мирного співіснування».
25 січня 1988 – Апостольське послання «Euntes in mundum» на честь тисячоліття хрещення Київської Русі.
14 лютого 1988 – Послання Івана Павла II з нагоди тисячоліття хрещення Київської Русі для українських католиків, «Magnum Baptismi donum», в якому він відзначає вірність греко-католиків під час переслідувань.
7–19 травня 1988 – подорож до Уругваю, Болівії, Перу і Парагваю (37-ма папська подорож за кордон).
21 травня 1988 – у Ватикані починає діяти притулок для бездомних «Donum Mariae», яким опікуються сестри місіонерки милосердя.
7 червня 1988 – Папа Іван Павло II написав особистого листа Михайлу Горбачову, що вказував на відкритість до діалогу. Листа вручив у Кремлі 13 червня кардинал Казаролі, який очолював ватиканську делегацію, що 8-14 квітня брала участь в урочистостях у Москві з нагоди 1000-річчя Хрещення Київської Русі (які розпочалися 5 червня).
14 червня 1988 – Папська Аудієнція для Далай-Лами.
19 червня 1988 – Папа канонізував 117 в'єтнамських мучеників.
23–27 червня 1988 – друге паломництво до Австрії (38 папська подорож за кордон).
28 червня 1988 – Папа Іван Павло II іменував 24 нових кардиналів під час своєї четвертої консисторії та виголосив Апостольську конституцію «Pastor Bonus», що здійснила реорганізацію Римської Курії.
2 липня 1988 – Апостольське послання «Ecclesia Dei», що стосується схизми архиєпископа Лефевра.
9–10 липня 1988 – Римське святкування 1000-ліття Хрещення Київської Русі.
15 серпня 1988 – Папа виголошує Апостольське послання «Mulieris Dignitatem» про гідність і покликання жінки. Закриття Марійського року.
10–19 вересня 1988 – Подорож до Африки: Зімбабве, Ботсвана, Лесото, Свазіленд, Мозамбік із вимушеною посадкою в столиці ПАР Йоганнесбурзі (39-та папська подорож за кордон).
8–11 жовтня 1988– подорож до Франції (40-ва папська подорож за кордон), у тому числі: 11 жовтня 1988– Папа Іван Павло II виступив у Європейському Парламенті у Страсбурзі.

 

ОДИНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1988–15 жовтня 1989)

 

28 жовтня 1988– Всесвітній день молитви за мир у Римі (за участю представників восьми основних світових релігій і різних християнських конфесій).
3 листопада 1988 – документ Папської Ради Iustitia et Pax «Церква проти расизму. Щоб поглибити братерство між людьми».
24 листопада 1988 – Папа в особистій каплиці у Ватикані відзначив Службою Божою 50-річчя польської секції Радіо Ватикану за участі його працівників.
30 грудня 1988 – оголошення  пост-синодальної Апостольської Адгортації «Christifideles Laici» про покликання і місії мирян в Церкві та світі.

1 січня 1989– 22-й Всесвітній день миру, послання «Повага до меншин є запорукою миру».
6 лютого 1989 – аудієнція Папи для Андрія Сахарова у Римі.

8 квітня 1989– аудієнція для делегації профспілки «Солідарність» з Лехом Валенсою.
28 квітня6 травня 1989 – поїздка до Африки: Мадагаскар, Реюньйон, Замбія, Малава (41-ша поїздка Папи за кордон).
1–10 червня 1989 – перше в історії папське паломництво до скандинавських країн: Норвегія, Ісландія, Фінляндія, Данія, Швеція (42-га поїздки Папи за кордон).
15 серпня 1989 – Апостольська Адгортація  «Redemptoris Custos» про св. Йосипа і його місію в житті Христа і Церкви.
19–21 серпня 1989 – паломництво до Іспанії (43-тя поїздка Папи за кордон), а також: 20 серпня 1989 – Іван Павло II виголошує проповідь на закінчення 4-го Всесвітнього дня молоді в Сантьяго-де-Компостела.
27 серпня 1989 – Апостольське  послання з нагоди 50-ї річниці початку ІІ Світової війни.
1 вересня 1989 – Всесвітній день молитви за мир у Варшаві – телевізійне послання Івана Павла II.
7 вересня 1989 – Апостольське послання «Ancora una volta» – Ще раз про ситуацію в Лівані.
12 вересня 1989 – Тадеуш  Мазовецькі – перший після ІІ Світової війни некомуністичний прем'єр-міністр Польщі – стає главою уряду.
29 вересня2 жовтня 1989 – візит до Риму архиєпископа Кентерберійського Роберта Рансе – спільна декларація про діяльність на користь повної єдності між католиками і англіканами.
6–16 жовтня 1989 – п’ята паломницька подорож Івана Павла II до Азії: Південна Корея, Індонезія з Східного Тимору (44-та поїздка Папи за кордон) і Маврикія; Папа звертається через радіо до Китаю.
15 жовтня 1989 – документ Конгрегації Науки Віри «Лист до єпископів Католицької Церкви про деякі аспекти християнської медитації».

 

ДВАНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1989–15 жовтня 1990)

 

20 жовтня 1989 – аудієнція для Тадеуша Мазовецькі, першого післявоєнного некомуністичного прем'єр-міністра Польщі.
12 листопада 1989 – Папа канонізував Брата Альберта – Адама Хмельовскі та Агнесу Чеську.
24 листопада 1989 – відкритий лист кардинала Франтішека Томасека рішуче ставить Католицьку Церкву в Чехословаччині на сторону «оксамитової революції».
1 грудня 1989 – Іван Павло II приймає у Ватикані Михайла Горбачова, голову Верховної Ради СССР.
1 січня 1990 – 23-й Всесвітній день миру, послання: «Мир з Богом Творцем – мир з усім творінням».
25 січня 1 лютого 1990 – поїздка до Африки: Кабо-Верде, Гвінея-Бісау, Малі, Буркіна-Фасо, Чад (45-та поїздка Папи за кордон) – наступний заклик щодо Сахеля;
2122 квітня 1990 – паломництво Папи до Чехословаччини (46-та поїздка Папи за кордон), а також 22 квітня 1990 року у Велеграді скликання Синоду Єпископів, присвяченого Європі.
614 травня 1990 – поїздка до країн Латинської Америки: Мексики (6 травня – беатифікація Хуана Дієго, індуса, який бачив появу Марії в Гуадалупе) і Кюрасао на Нідерландських Антильських островах (47-та поїздка Папи за кордон).
20 травня 1990 – беатифікація П’єра Джорджо Фрассаті, світського католика.
2527 травня 1990 – пастирський візит на Мальту (48-ма поїздка Папи за кордон).

527 червня 1990 – Синод Єпископів Візантійсько-Української Церкви в Римі – перша зустріч всіх українських єпископів з Папою Римським.
26 серпня 1990 – під час недільної молитви «Ангеле Божий» Іван Павло II висловлює позицію Святого Престолу щодо кризи в Перській затоці – це його перша публічна заява з цього приводу.
110 вересня 1990 – подорож до Африки (через Мальту): Танзанія, Бурундія, Руанда, Республіка Кот-д'Івуар (49-та поїздка Папи за кордон).
25 вересня 1990 – презентація Апостольської конституції  «Ex corde Ecclesiae», що зміцнює католицьку ідентичність католицьких університетів.
30 вересня 1990 – початок Синоду Єпископів (див. нижче).

 

ТРИНАДНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1990–15 жовтня 1991)

 

30 вересня28 жовтня 1990 – Синод Єпископів обговорює формацію священиків в сучасному світі. Закінченням роботи Синоду є Апостольська Адгортація «Pastores dabo vobis», оголошена 25 березня 1992 року.
7 грудня 1990 – підписана восьма енцикліка Івана Павла II «Redemptoris Missio» (представлена громадськості 22 січня 1991).
1 січня 1991 – 24-й Всесвітній день миру, послання «Повага совісті кожної людини є умовою миру».
15 січня 1991 – Папа надіслав листи президентам Саддаму Хусейну та Джорджу Бушу з проханням якнайшвидше врегулювати кризу в Перській затоці.
5 лютого 1991 – аудієнція для президента Леха Валенси.
45 березня 1991 – надзвичайні консультації Представників Ватикану з Патріярхами Католицьких Церков Близького Сходу і єпископами тих країн, які беруть участь у війні в Перській затоці.
47 квітня 1991 – Пленарне засідання кардиналів, присвячене загрозам для життя людини та проблем сект.
13 квітня 1991 – призначення Римо-Католицької Церкви в Росії, Білорусі та Казахстані.
1 травня 1991 – оголошення третьої соціальної енцикліки Івана Павла II «Centesimus annus».
1 13 травня 1991 – поїздка до Португалії в 10-ту річницю замаху – акт відданя світу Матері Божій (50-та поїздка Папи за кордон).
19 травня 1991 – Лист до всіх єпископів світу про загрози для життя людини.
31 травня 1991 –  Лист до єпископів Європи про стосунки між католиками і православними в новій ситуації Центральної та Східної Європи.
19 червня 1991 – Четвертий пастирський візит до Польщі під гаслом: «Дякуючи Богові, Духа не гасіте» – беатифікація єпископа Йосифа Пельчара, матері Болеслави Ламент і отця Рафала Чилінського (51-ша поїздка Папи за кордон).
15 червня 1991 – візитПапи до «Радіо Ватикану» в Санта Марія ді Галерія, неподалік Риму, і зустріч з його працівниками.
28 червня 1991 – на п'ятій консисторії Іван Павло II призначив трьох нових кардиналів.
1320 серпня 1991 – подорож до Польщі та Угорщини (52-га поїздка Папи за кордон), а також: 13–15 серпня 1991 – поїздка до Польщі для беатифікації Анелі Салави в Кракові, VI Всесвітній день молоді в Ченстохові за участю мільйона молодих людей з усього світу, понад 100 тисяч з СРСР.

16–18 серпня 1991– перша поїздка Папи до Угорщини.
23 серпня 1991 – телеграма Михайла Горбачова з підтримкою стосовно невдалого перевороту в Радянському Союзі.
8 вересня 1991 – День молитви за мир у колишній Югославії.
12 жовтня 1991 – початок подорожі у Бразилію (див. нижче).

 

ЧОТИРНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1991–15 жовтня 1992)

 

12–21жовтня 1991–поїздка до Бразилії (53-тя поїздка Папи за кордон).
17 листопада 1991 – канонізаціябл. Рафаїла Калиновського.
28 листопада14 грудня1991–перша спеціальна зустріч Синоду Єпископів, присвячена Європі.
20 грудня 1991 – аудієнція для президента Росії Бориса Єльцина.
1 січня 1992 – 25-й Всесвітній день миру, послання «Вірні, об'єднані побудовою миру».
1926 лютого 1992– поїздка до Африки: Сенегал, Гамбія, Гвінея – відвідання Будинку рабів на острові Горе (54-та поїздка Папи за кордон).
25 березня 1992 – реорганізація структури Церкви в Польщі. Пост-синодальна Апостольська Адгортація «Pastores dabo vobis».

13 травня 1992– Папа оголошує, що 11 лютого – свято Лурдської Божої Матері – відзначатиметься щороку, як Всесвітній день хворого.
410 червня 1992– поїздка до Африки: Ангола, острів св. Томи і Принсипі (55-та поїздка Папи за кордон)
25 червня 1992 – затвердження нового Катехизму Католицької Церкви.
15 липня 1992 – Іван Павло II переносить операцію з видалення доброякісної пухлини в кишечнику.
914 жовтня 1992– візит в Домініканську Республіку з нагоди 500-річчя євангелізації Америки (56-та поїздка Папи за кордон); Папа бере участь у IV Генеральній Конференції єпископів Латинської Америки в Санто-Домінго.
11 жовтня 1992 – Апостольська  конституція «Fidei depositum» з нагоди публікації Катехизму Католицької Церкви.

 

П'ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1992–15 жовтня 1993)

 

31 жовтня 1992 – Іван Павло II отримує доповідь папської комісії щодо Галілея і заохочує до нового діалогу науки і релігії.
5 грудня 1992 – Папа закликає визнати «обов'язокгуманітарноговтручання», якщо є загроза геноциду.
7 грудня 1992 – публічна презентація Катехизму Католицької Церкви.
24 грудня 1992 – призначення єпископів для Церкви в Албанії.
1 січня 1993 – 26-ий Всесвітній день миру, послання «Якщо ви хочете миру, простягніть руку допомоги бідним».
9–10 січня 1993– в Асижу День молитви за мир у Європі.
12, 15 січня 1993 – Іван Павло II у двох виступах для польських єпископів з нагоди візиту ad limina оголошує настання «часу мирян» у польському католицизмі, а також говорить про позапартійність Церкви.
310 лютого 1993 – десяте паломництво до Африки: Бенін, Уганда, Судан (57-ма поїздка Папи за кордон) – зустрічі з релігійними лідерами вуду, візит до дітей, інфікованих ВІЛ-інфекцією; під час цієї поїздки: 10 лютого 1993 – промова в Хартумі, Папа засуджує переслідування християн в Судані.
9 квітня 1993 – Папа звертається до монахинь, що живуть у монастирі поряд з колишнім концентраційним табором в Освенцимі, з проханням продовжувати свої молитви в іншому місці.

18 квітня 1993 – беатифікація сестри Фаустини Ковальської.
25 квітня 1993 – поїздка до Албанії (58-ма поїздка Папи за кордон), де Папа висвячує чотирьох нових єпископів.
810 травня 1993 – під час триденного паломництва в Сицилії Іван Павло II різко критикує діяльність мафії.
1217 червня 1993 – поїздка в Іспанію (59-та поїздка Папи за кордон).
1724 червня 1993 – консультації для представників Римо-Католицької і Православної Церков у Баламанд в Лівані, для ліквідації екуменічних підрозділів в посткомуністичному період.
9–16 серпня 1993 – поїздка до Америки: Ямайка, Мексика, США (60-та поїздка Папи за кордон), також 12–15 серпня 1993 – VIII Всесвітній день молоді в Денвері (штат Колорадо).
410 вересня 1993 – паломництво Папи в Литві, Латвії та Естонії (61-ша поїздка Папи за кордон).
5 жовтня 1993 – оголошена десята енцикліка Івана Павла II, «Veritatis Splendor» (підписана 6 серпня).

 

ШІСТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1993–15 жовтня 1994)

 

16 жовтня 1993 – аудієнція для Олександра Солженіцина.
2 листопада 1993 – інтерв'ю Івана Павла II Ясеві Гавронському, що було опубліковане в італійській газеті «La Stampa» : «У чому ми віддалилися від Євангелія? Кінець другого тисячоліття вимагає іспиту совісті».
11 листопада 1993 – Іван Павло II травмує плече; шпиталізований упродовж 11–12 листопада в клініці Джемеллі.
26 грудня 1993 – відкриття Року сім'ї в Церкві, відзначається паралельно з Міжнародним роком сім'ї, оголошеним ООН.
1 січня 1994 – 27-ий Всесвітній день миру, послання «Сім'я є джерелом миру для всього людства».
15 січня 1994 – у своєму щорічному виступі перед дипломатичним корпусом Іван Павло II критикує ідолопоклонство націоналізму.
23 січня 1994 – Всесвітній день молитви за мир на Балканах, Папа запалив оливну лампу, яка мала горіти доти, поки не закінчиться війна в колишній Югославії.
2 лютого 1994 – Лист до родин.

11 лютого 1994– Створення Папської Академії «Pro Vita».
7 квітня 1994 – концерт на честь жертв Голокосту за участю Папи і головного рабина Риму в залі Павла VI у Ватикані.
9 квітня 1994 – телеграма до єпископів і вірних Церкви в Руанді у зв'язку з громадянською війною, що там відбувалася.
10 квітня 8 травня 1994 – спеціальна зустріч Синоду Єпископів в Римі, що присвячена Африці; робота Синоду закінчується Апостольською Адгортацією  «Ecclesia in Africa», опублікована у вересні 1995 року.
28 квітня 1994 – Папа падає і ламає стегно; 29 квітня в клініці Джемеллі йому ставлять штучний тазостегновий суглоб.
13 травня 1994 – у Ватикані відкривається жіночий споглядальний монастир «Mater Ecclesiae».
19 травня 1994 – аудієнція у клініці для президента Польщі Леха Валенси.
22 травня 1994 – Іван Павло II оголошує Апостольський лист «Ordinatio sacerdotalis» про священичі свячення тільки для чоловіків.Червеньсерпень 1994 – короткі промови перед недільною молитвою «Ангеле Божий», що пояснюють позицію Святого Престолу щодо Каїрської міжнародної конференції на тему народонаселення і розвитку.
1314 червня 1994 – Кардинальський колегіум обговорює підготовку до Великого Ювілею 2000 року.
Червеньсерпень 1994 – у 12-ти промовах з молитвою «Ангеле Божий» Іван Павло II намагається надати нової форми міжнародній дискусії щодо планування сім'ї та народонаселення, у зв'язку з ІІІ Міжнародною конференцією на тему народонаселення і розвитку.
15 червня 1994 – День молитви за мир в Руанді.
8 вересня 1994 – відмінили подорож Папи до Сараєво. Служба Божа за мир на Балканах.
1011 вересня 1994 – поїздка до Хорватії (62-га поїздка Папи за кордон).
29 вересня 1994 – візит Шмуеля Хадаса, першого посла Ізраїлю до Ватикану, складення на руки Папи всіх повноважень.
2 жовтня 1994 – початок Синоду Єпископів.
89 жовтня 1994 – Всесвітня зустріч родин в Римі.

 

СІМНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1994–15 жовтня 1995)

 

229 жовтня 1994 – Синод Єпископів про богопосвячене життя. Закінчення роботи Синоду Апостольською Адгортацією «Vita Consecrata», опублікованою 25 березня 1996 року.
19 жовтня 1994 – опублікована книжка Івана Павла II «Переступити поріг надії».
10 листопада 1994 – Апостольський лист  «Tertio millennio adveniente» про Великий Ювілейний 2000 рік.
11 листопада 1994 – спільна христологічна декларація, підписана Патріярхом Асирійської Церкви Сходу, що закінчує період богословського віддалення, що тривав 1500 років.
26 листопада 1994 – на своїй шостій консисторії Папа призначив тридцять нових кардиналів.
13 грудня 1994 – «Лист до дітей» усього світу.

26 грудня 1994– американський журнал «Time» визнав Папу «Людиною року».
1 січня 1995 – 28-ий Всесвітній день миру, послання «Жінка - вихователька життя у мирі».
Січень грудень 1995 – Іван Павло II вп'ятнадцяте публічно закликає до миру в Боснії та Герцеговині.
1121 січня 1995 – подорож на Філіппіни, Папуа-Нову Гвінею, до Австралії та Шрі-Ланки (63-тя поїздка Папи за кордон); 14 січня 1995 року – на радіохвилі «Veritas Asia» Святий Отець заохочує всіх китайських католиків «знайти способи спілкування і поєднання». 15 січня 1995 – в Манілі відбулася Служба Божа, яку відслужив Іван Павло ІІ, яка й закінчила Х Всесвітній день молоді, де зібралося близько 4 млн. осіб.

25 березня 1995– поява «Evangelium Vitae», 11-ї енцикліки Івана Павла II.
2 травня 1995 – Апостольський лист «Orientale Lumen» про Східні Церкви.
8 травня 1995 – Послання з нагоди 50-ї річниці закінчення ІІ Світової війни.
2022 травня 1995 – подорож до Чехії (канонізація бл. Івана Саркандра) і візит до Польщі для зустрічі з президентом Лехом Валенсою, який вручив Папі найвищу державну нагороду – Орден Білого Орла (64-та поїздка Папи за кордон).
25 травня 1995 – «Ut Unum Sint» – перша Папська енцикліка на тему екуменізму.
34 червня 1995 – поїздка до Бельгії (65-та поїздка Папи за кордон).
2730 червня 1995 – візит Вселенського Патріярха Вартоломія I до Ватикану.
29 червня 1995 – Святіший Отець виголосив «Лист до жінок».
30 червня3 липня 1995 – Апостольська подорож Словаччини з метою канонізації трьох мучеників з Кошице, а також бл. Мельхіора Гродецького, і вшанувати пам'ять протестантських мучеників (66-та поїздка Папи за кордон). У Пекіні тривають обговорення становища жінок на IV Всесвітній Конференції.
910 вересня 1995 – нарада молоді Європи в Лорето.
1420 вересня 1995 – поїздка в Африку: Камерун, Південна Африка, Кенія (67-та поїздка Папи за кордон), в Яунді, в Камеруні Папа оголошує Апостольську Адгортацію «Ecclesia in Africa».
49 жовтня 1995 – третє паломництво Папи Римського до Сполучених Штатів (68-ма поїздка Папи за кордон), а також виступ Івана Павла II на Генеральній Асамблеї ООН 5 жовтня 1995.

 

ВІСІМНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1995–15 жовтня 1996)

 

12 листопада 1995 – Апостольське послання з нагоди 400-річчя Брестської унії.
26 листопада 14 грудня 1995 – спеціальна зустріч Синоду Єпископів в Римі, присвячена Лівану.
1 січня 1996 – 29-ий Всесвітній день миру, послання «Гарантуймо дітям мирне майбутнє».
5–12 лютого 1996 – поїздка до Латинської Америки: Гватемала, Нікарагуа, Сальвадор, Венесуела (69-та поїздка Папи за кордон).
22 лютого 1996 – Апостольська Конституція «Universi Dominici gregis» про вакансії Апостольської Столиці та вибір єпископа Риму.
25 березня 1996 – Апостольська Адгортація «Vita consecrata» закінчує роботу Синоду Єпископів, скликаного 1994 року (див. вище 2–29 жовтня 1994 року).
14 квітня 1996 – візит до Тунісу (70-та поїздка Папи за кордон).
18 квітня 1996 – Апостольське послання з нагоди 350-річчя Ужгородської унії.
1719 травня 1996 – поїздка до Словенії (71-ша поїздка Папи за кордон).
15 червня 1996 – початок реорганізації Римської Курії.
2123 червня 1996 – перше папське паломництво до об'єднаної Німеччини (72-га поїздка Папи за кордон)– беатифікації о. Бернхарда Ліхтенберга і о. Карла Лейснера, мучеників ІІ Світової війни;
23 червня – в Берліні оголосили скликання нового Синоду Єпископів, присвяченого Європі.
67 вересня 1996 – поїздка в Угорщину (73-тя поїздка Папи за кордон).
19–22 вересня 1996 – подорож до Франції (74-та поїздка Папи за кордон) – зустріч із «зраненими життям».
615 жовтня 1996 – Іван Павло II в клініці Джемеллі; 8 жовтня – операція з видалення апендициту.

 

ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1996–15 жовтня 1997)

 

22 жовтня 1996– послання до членів Папської академії наук «Магістеріум Церкви проти еволюції».
7 10 листопада 1996– Іван Павло II, а також близько 1500 священиків – ювіляри з 89 країн світу – святкують 50-річчя своїх священичих свячень.
15 листопада 1996 – духовнаавтобіографія Святого Отця «Дар і таємниця».
30 листопада 1996 – урочиста Вечірня з нагоди початку підготовки Церкви до Великого Ювілею (Рік Ісуса Христа).
35 грудня 1996– візит архиєпископа Кентерберійського Джорджа Кері до Риму.
1013 грудня 1996– візит до Риму, Католікоса-Патріярха Вірменської Апостольської Церкви Гарегіна I; спільна декларація про діалог.
1 січня 1997 – 33-й Всесвітній день миру, послання «Прощення і отримання миру».
2 лютого 1997 – День богопосвяченого життя.
30 березня 1997 – відкриття інтернет-сторінки Ватикану. 4 квітня 1997 Прес-служба Ватикану повідомляє, що впродовж перших трьох днів роботи сайт Ватикану відвідали 2 900 000 разів.
1213 квітня 1997– паломництво Івана Павла II в Сараєво в Боснії і Герцеговині (75-та поїздка Папи за кордон).
2527 квітня 1997– паломництво до Чехії з нагоди святкування 1000-річчя з дня смерті св. Адальберта (76-та поїздка Папи за кордон).
1011 травня 1997– паломництво в Ліван (77-ма поїздка Папи за кордон). Оголошення від 10 травня післясинодальної Апостольської Адгортації «Une espérance nouvelle pour le Liban» – «Нова надія для Лівану».
31 травня10 червня 1997– чергове паломництво Івана Павла II до Польщі під назвою «Христос вчора, сьогодні та назавжди» (78-ма поїздка Папи за кордон). Тисячоліття від часу смерті св. Войцеха – зустріч з сімома президентами країн Центральної та Східної Європи в Гнєзно, канонізація бл. королеви Ядвіги і бл. Івана з Дуклі, беатифікація Бернардини Яблонської та Марії Карловської.
1 червня 1997 – Московський Патріярхат відміняє зустріч Патріярха Алексія II і Папи Римського Івана Павла II.
2124 серпня 1997– Папа бере участь у XII Всесвітньому дні молоді в Парижі (6-та поїздка до Франції, 79-та поїздка Папи за кордон). Беатифікація світського католицького активіста Фредеріка Озанама.
26 жовтня 1997– участь у другій Всесвітній зустрічі родин в Ріо-де-Жанейро (4-та поїздка до Бразилії, 80-та поїздка Папи за кордон).

 

ДВАДЦЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1997–15 жовтня 1998)

 

19 жовтня 1997– оголошення св. Терези від Дитятка Ісуса лікарем Церкви.
31 жовтня 1997 – виступ Папи під час симпозіуму, організованого Ватиканом, «Коріння анти-юдаїзму в християнському середовищі» (31 жовтня–2 листопада).
9 листопада 1997 – беатифікація угорського єпископа Вільмоша Aпора, який був убитий солдатом Червоної Армії.
16 листопада 12 грудня 1997– спеціальна зустріч Синоду Єпископів, присвячена Америці.

30 листопада 1998– відкриття другої року підготовки до Великого Ювілею Церкви (Рік Святого Духа).
1 січня 1998 – 31-й Всесвітній день миру, послання «Справедливість кожної людини є джерелом миру для всіх».
3 січня 1998 – відвідування районів, постраждалих від землетрусу (в Асижу).
2126 січня 1998– перший в історії візит Папи на Кубу (81-ша поїздка Папи за кордон).
21 лютого 1998 – під час сьомої консисторії Іван Павло II призначив двадцять нових кардиналів, серед них Архиєпископ Адам Козловєцкі та один з двох кардиналів inpectore (чиї імена були оприлюднені 21 лютого 2001) та Архиєпископ Мар’ян Яворський (разом з Архиєпископом Риги Янісом Пуятсом).
16 березня 1998 – Ватиканська Комісія у справах релігійних стосунків з юдаїзмом, документ проголошує: «Пам'ятаємо: Роздуми про Шоа».
2123 березня 1998 – поїздка до Нігерії (82-та поїздка Папи за кордон).
19 квітня 14 травня 1998– спеціальна зустріч Синоду Єпископів в Римі, присвячена Азії.
18 травня 1998 – Апостольське послання Папи «Ad tuendam fidem».
21 травня 1998 – Архиєпископ  Риму підписав пастирського листа «Apostolos suos» про правовий і богословський характер єпископських конференцій.
24 травня 1998 – візит до Турина – Молитва перед Туринською Плащаницею.
25 травня 1998 – Іван Павло ІІ стає першим Папою ХХ ст., що найдовше править. 30 травня 1998 – півмільйона членів руху віднови разом з Папою відзначали переддень П'ятдесятниці на площі св. Петра.
31 травня 1998 – Папа підписав Апостольське послання «Dies Domini» про святкування неділі.
1921 червня 1998– поїздка до Австрії (83-тя поїздка Папи за кордон) –беатифікація Реститути Кафки та мучеників ІІ Світової війни.
25 червня 1998 – Апостольська Столиця представляє відповідь Католицької Церкви на спільну декларацію між Католицькою Церквою та Всесвітньою лютеранською федерацією.
24 жовтня візиту 1998– візит до Хорватії (84-та поїздка Папи за кордон) – беатифікація кардинала Алоїзія Степінаца, ув'язненого комуністами.
11 жовтня 1998 – Папа канонізував бл. Терезу ​​Бенедикту від Хреста (Едіт Штайн), мученицю Освенціму-Біркенау.
15 жовтня 1998– публічна презентація 13-ї енцикліки Івана Павла II, «Fides et ratio» (підписаної 14 вересня).

 

ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1998–15 жовтня 1999)

 

16 і 18 жовтня 1998 – святкування 20-річчя Понтифікату Папи.
18 жовтня – Папська Служба Божа на площі св. Петра.
22 листопада 12 грудня 1998 – спеціальна зустріч Синоду Єпископів, присвячена Океанії, результатом якої стала Апостольська Адгортація «Ecclesia in Oceania», оголошена 22 листопада 2001 року.
29 листопада 1998 – Булла «Incarnationis Mysterium», що оголосила Великий Ювілей 2000 Року; початок третього року підготовки до Великого Ювілею (Року Бога Отця).
29 листопада 1998 – послання з нагоди 50-ї річниці Загальної декларації прав людини.

1 січня 1999– 32-й Всесвітній День Миру, послання «Повага прав людини, що є умовою і джерелом справжнього миру».
2227 січня 1999 – поїздка до Мексики і до Архиєпархії Св. Луїса, США (85-та поїздка Папи за кордон). У Гваделупі Папа закриває Синод Єпископів в Америці (див. вище 16 листопада–12 грудня, 1997) оголошенням Адгортації «Ecclesia in America».
1 березня 1999 – дозвіл почати раніше процес беатифікації Матері Терези з Калькутти.
4 квітня 1999 – лист до артистів.
2 травня 1999 – беатифікація Падре Піо за участю близько 300 тисяч паломників на площі св. Петра і натовпу перед базилікою св. Івана Латеранського.
79 травня 1999 – паломництво Івана Павла II до Румунії (86-та поїздка Папи за кордон) – зустріч з православним Патріярхом Теоктистом і спільна заява щодо Косова.
517 червня 1999 – сьома мандрівка Івана Павла II до Польщі під гаслом «Бог є любов» (87-ма поїздка Папи за кордон) – канонізація бл. Кінга; беатифікація 108 мучеників Великої Вітчизняної війни.
9 червня 1999 – Папський «Лист про паломництво в місця, пов'язані з історією спасіння». Смерть Гарегіна I, Католикоса-Патріярха Вірменської Апостольської Церкви (з цього приводу був скасований візит Івана Павла II до Вірменії, запланований на 2-4 липня).
19 вересня 1999 – візит до Словенії (88-та поїздка Папи за кордон).
1 жовтня 1999 – відкриття другої спеціальної зустрічі Синоду Єпископів, присвяченого Європі (тривала до 23 жовтня). Іван Павло II проголосив святими захисниками Європи: Катерину Сієнську, Бригіту Шведську та Терезу ​​Бенедикту від Хреста (Едіт Штайн).

 

ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 1999–15 жовтня 2000)

 

23 жовтня 1999– закінчення Синоду Єпископів (див. вище).
26 жовтня 1999 – презентація листа до літніх людей (від 1 жовтня 1999 року).
31 жовтня 1999 – кардинал Едвард Кессіді, голова Папської ради зі сприяння християнській єдності, та єпископ Крістіан Краузе, президент Всесвітньої лютеранської федерації, підписали спільну декларацію.
59 листопада 1999– Іван Павло II в Індії та Грузії (89-та поїздка Папи за кордон), а також  6 листопада 1999 року в Нью-Делі оголошення посинодальної Апостольської Адгортації «Ecclesia in Asia» (див. 19 квітня–14 травня 1998).
8 грудня 1999 – послання Івана Павла II до католиків Китаю.

24 25 грудня 1999– у Різдвяну ніч Іван Павло II відкриває Святі Двері базиліки св. Петра, урочисто розпочинаючи Великий Ювілей 2000 року.
25 грудня 1999 – відкриття Святих Дверей в базиліці св. Івана Латеранського.
1 січня 2000 – 33-й Всесвітній день миру, послання «На землі мир людям, яких любить Бог». Відкриття Святих Дверей в базиліці Матері Божої.
2 січня 2000 – Всесвітній день дітей.
18 січня 2000 – відкриття святих дверей та Служба в базиліці св. Павла в Римі папою Івана Павла II разом з архиєпископом Кентерберійським Джорджем Кері та архиєпископом Афанасієм, представником Вселенського Патріярха.
18 лютого 2000 – Всесвітній день артистів.
23 лютого 2000 – «Духовне паломництво» в Ур, батьківщину Авраама.
2426 лютого 2000– ювілейне паломництво до Єгипту (90-та поїздка Папи за кордон) – на гору Синай та до Каїру (візит до Ісламського університету Аль-Азхар, зустріч з коптським Патріярхом – папою Олександрії Шенудою III.

12 березня 2000– День прощення. Визнання провин духовних осіб.
2026 березня 2000– ювілейне паломництво у Святу Землю – Йорданія, Палестина, Ізраїль (91-та поїздка Папи за кордон).
30 квітня 2000 – канонізація бл. Фаустини Ковальської, установлення в Церкві  Свята Божого Милосердя. 1 травня 2000-річчя Дня солідарності трудящих.
7 травня 2000 – екуменічна згадка мучеників ХХ ст. у римському Колізеї.
1213 травня 2000– паломництво до Фатіми (четвертий візит до Португалії, 92-та поїздка Папи за кордон). Беатифікація Франциска і Гіацинти Марто, оголошення III фатімської таємниці.
18 травня 2000 – День священиків; 80-ий День народження Івана Павла II.
13 червня 2000 – помилування президентом Італії Карло Чампі Мехмета Алі Агджа, засудженого до довічного ув'язнення за замах на Папу.
15 червня 2000 – Міжнародний день бідних та бездомних.
26 червня 2000 – оголошення у Ватикані III фатімської таємниці.
18 25 червня 2000– Міжнародний Євхаристійний Конгрес у Римі.
68 липня 2000– велике польське паломництво до Риму.
9 липня 2000 – День молитви за ув'язнених – візит Папи до римської в'язниці «Regina Caeli».
1520 серпня 2000– XV Всесвітній день молоді в Римі.
3 вересня 2000 – Папа Іван Павло II в Римі беатифікує пап Пія IX та Івана XXIII.
5 вересня 2000 – оголошення декларації «Dominus Iesus»  Конгоегації Науки Віри (підписаної 6 серпня 2000 року).
17 вересня 2000Міжнародний день людей похилого віку.
1 жовтня 2000 – канонізації 120 мучеників Китаю та бл. Катерини Дрексель, бл. Марії Хосефи Санчо де Гуерра, і бл. Жозефіни Бахіти.
68 жовтня 2000– День єпископів – паломництво до Риму близько 1500 єпископів.
15 жовтня 2000 – Сотні тисяч людей святкують День родини (III Всесвітня зустріч родин) під проливним дощем на площі св. Петра.

 

ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2000–15 жовтня 2001)

 

31 жовтня 2000 – Папа Іван Павло II проголосив святого Томаса Мора покровителем політиків і правителів.
45 листопада 2001 – Ювілей уряду і парламентарів.
811 листопада 2001 – візит до Риму Патріярха Вірменської Апостольської Церкви Гарегіна II.
26 листопада 2001 – оголошення нового основного закону Ватикану (набув чинності 22 лютого 2001 року).
30 листопада 2001 – передача грецькій православній спільноті церкви св. Теодора.
1 січня 2001 – 34-й Всесвітній день миру, послання «Діалог культур, як дорога до цивілізації любові та миру».
6 січня 2001 – урочиста церемонія закриття Великого Ювілею 2000 року, Іван Павло II оголосив Апостольське послання «Novo millennio ineunte».
8 січня 2001 – вручення Папі Золотої медалі Конгресу (що є найвищою цивільною нагородою в США).

13 лютого 2001– аудієнція для працівників Радіо Ватикану з нагоди 70-річчя мовлення (12 лютого 1931).
17 лютого 2001 – Апостольське послання на 1700-річчя хрещення Вірменії.
21 лютого 2001 – Іван Павло II призначає 44 нові кардинали, серед них Архиєпископ Зенон Грохолевський, а також наш український Архиєпископ Любомир Гузар, розкриваються імена кардиналів in pectore,призначених 21 лютого 1998 – кардинал Мар’ян Яворський зі Львова та Яніс Пуятс з Риги.
49 травня 2001 – паломництво слідами Св. Павла – до Греції (спільна декларація Папи і православного архиєпископа Афін Христодула з питань миру і поваги до життя), до Сирії (перший візит Папи до мечеті) і до Мальти (93-тя поїздка Папи за кордон).
2124 травня 2001 – пленарне засідання кардиналів, присвячене перспективам Церкви в третьому тисячолітті.

2327 червня 2001 – паломництво Папи до України (94-та поїздка Папи за кордон). Беатифікація 27 греко-католицьких українських мучеників (26 з часу комуністичного режиму та отця Емільяна Ковча в таборі Майданек), Архиєпископа Йосипа Більчевського і о. Зигмунта Гораздовського.
23 липня 2001 – аудієнція для президента США Джорджа Буша.
1 серпня 2001 – тисячна загальна аудієнція Івана Павла II (до цього часу в ній взяло участь 16 мільйонів паломників).
10 серпня 2001 – світова прем'єра фільму Єжи Кавалеровича «Quo Vadis» за участю Папи.
12 вересня 2001 – на загальній аудієнції в середу засуджує терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні, що відбулися напередодні.
2227 вересня 2001 – паломництво Папи до Казахстану і Вірменії (95-та поїздка Папи за кордон) – ночівля в штаб-квартирі вірменського Патріярха Гарегіна II, спільна декларація щодо діалогу.
30 вересня 2001 – початок Синоду Єпископів (див. нижче).
7 жовтня 2001 – беатифікація єпископа Ігнатія Малояна, замученого у турецькій різанині вірмен, і Миколи Гросса, німецького мученика часів Другої світової війни.

 

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2001–15 жовтня 2002)

 

30 вересня–27 жовтня 2001 –  Х Синод Єпископів про службу єпископа в Церкві та в світі.
21 жовтня 2001 – беатифікація Луїджі та Марії Бельтрам Куаттроккі   перша подружня пара блаженних.
4 листопада 2001 – беатифікація двох словацьких мучеників комуністичного режиму: єпископа Павла Гойдича та отця Методія Тркі.
22 листопада 2001 – Папа Іван Павло II підписав нову Апостольську Адгортацію «Ecclesia in Oceania», яка є результатом спеціального Синоду Єпископів, і відправляє її адресатам електронною поштою.
14 грудня 2002 – День посту за мир в усьому світі.
16 грудня 2002 – 300-й візит до римської парафії (Св. Марії Йозефи від Серця Ісуса).
1 січня 2002 – 35-й Всесвітній день миру, послання «Немає миру без справедливості, немає справедливості без прощення».

18 січня 2002– створення персональної апостольської для Асоціації св. Івана Віаннея, що збирав священиків-традиціоналістів з Бразилії, до цих пір пов'язаних з розколом архиєпископа Лефевра.
24 січня 2002 – разом з делегатами від 32-х Церков і церковних громад, а також 11-ма світовими релігіями Папа бере участь в Дні молитви за мир в Асижу.
11 лютого 2002 – створення регулярних єпархіальних структур в Росії (що зіткнулося з протестом Російської Православної Церкви).
7 квітня 2002 – День молитви за мир на Святій Землі (який тривав 6 тижнів в облозі перед ізраїльським військом облозі Базиліки Різдва Христового, де знайшли притулок близько 200 озброєних палестинців). Апостольське послання «Misericordia Dei»на таїнство покаяння.
11 квітня 2002 – Папа Іван Павло II зустрівся з учасниками VIII Пленарного засідання Папської Академії Суспільних Наук і представив свою думку щодо глобалізації.
2226 травня 2002 – Папа Іван Павло II відвідав Азербайджан та Болгарію (96-та поїздка Папи за кордон) – беатифікація трьох болгарських мучеників комуністичної епохи: ченців Йосафата Шишкова, Павла Джижова та Камена Вичева.
10 червня 2002 – Папа Іван Павло II в Римі та Патріярх Константинополя Варфоломій I у Венеції підписують спільну католицько-православну декларацію про захист довкілля.
16 червня 2002 – канонізація Падре Піо з П'єтрельчі́ни, за участю більше 300 тисяч віруючих.
24 липня2 серпня 2002 – паломництво Папи до Америки (97-та поїздка Папи за кордон): Канада (XVII Всесвітній день молоді), Гватемала, Мексика (канонізація бл. Хуана Дієго, який був свідком появ Марії Гваделупської).

16–19 серпня 2002 – паломництво до Польщі під гаслом «Бог – багатий милосердям» (98-ма поїздка Папи за кордон) – посвята святині у Кракові в Лагєвніках і закінчення свята Божого Милосердя, Служба в Блонському парку за участю 2,5 мільйонів паломників, беатифікація Архиєпископа Щенсного Фелінського, священика Івана Балицького, отця Івана Бейзима і сестри Са́нтії Шимко́вяк.
Вересень 2002– під час його перебування У Кастель Гандольфо виникає Римський триптих: медитації, опублікованій навесні 2003 року.
6 жовтня 2002– канонізація  Хосе Марії Ескріви де Балагер, засновника Opus Dei.
7–14 жовтня 2002 –Папа приймає Патріярха Румунії Теоктиста.

 

ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2002–15 жовтня 2003)

 

16 жовтня 2002 –  Святійший Отець оголошує Апостольське послання «Rosarium Virginis Mariae», що присвячене Вервиці, а також приєднанню  світлої таємниці. Оголошення Року Вервиці (жовтень 2003).
1 січня 2003 – 36-й Всесвітній день миру, Послання «Енцикліка «Pacem in terris» – неустанне зобов’язання».
2226 січня 2003 –IV Всесвітня зустрічі родин у Манілі, 25 січня виступ Папи на телебаченні.
5 березня 2003 –  в Попільну середу день посту і молитви за мир в Іраку і на Святій Землі.
6 березня 2003 – презентація «Римського Триптиху» в Римі та Кракові.
17 квітня 2003 – Папа оголошує нову енцикліку «Ecclesia de Eucharistia».
34 травня 2003– Іван Павло II здійснює 99-ту паломницьку подорож за кордон – до Іспанії.
18 травня 2003 – канонізація єпископа Йосипа Себастьяна Пельчара і Терези ​​Ледоховської.
1819 травня 2003 –польське національне паломництво до Риму з нагоди 83-го Дня Народження Івана Павла IІ і 25-ї річниці його Понтифікату.
59 червня 2003– 100-та апостольська подорож Івана Павла II – до Хорватії.
22 червня 2003 –  паломництво в Боснії і Герцеговині (101-ша поїздка Папи за кордон) – беатифікація світського католицького діяча Івана Мерца.
28 червня 2003 – підписання Апостольської Адгортації «Ecclesia in Europa», яка була підсумком Синоду Єпископів у жовтні 1999 року, який обговорювавпроблеми Церкви в Європі.
1114вересня 2003 – апостольськаподорож до Словаччини (102-га поїздка Папи за кордон) беатифікація двох мучеників комуністичної епохи: єпископа Василя Хопка і сестри Зденкі Схелінгової.
6 жовтня 2003 – 25-та річниця Понтифікату Папи.

 

ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ(16 жовтня 2003–15 жовтня 2004)

 

21 жовтня 2003 року –на своїй дев'ятій консисторії Папа Римський Іван Павло II призначив 31-го кардинала.

1 січня 2004 –Послання Івана Павла II на 37-ий Всесвітній день миру: «Завжди актуальнезавдання: виховання в дусі миру», де він нагадує про заборону застосування сили (за винятком законної оборони і загальної системи безпеки, що визначається Радою Безпеки ООН). Він також наголошує, що боротьба з тероризмом не може обмежуватися репресіями, але має проводитися на політичному та освітньому рівні, спираючись на причини цього явища.
18 травня 2004 –  опублікована книжка Івана Павла II «Вставайте, ходімо».
4 червня 2004 – Папа приймає президента США Джорджа Буша і просить його нормалізувати ситуацію на Близькому Сході за участю ООН.
5–6червня 2004 – паломництво до Швейцарії (103-тя поїздка Папи за кордон).
29 червня 2004 – візит до Ватикану Патріярха Варфоломія I.
1415серпня 2004– паломництво Папи до Люрду (104-та поїздка Папи за кордон).
27 серпня 2004 – перевезення до Москви ікони Казанської Божої Матері.
5 вересня 2004 – зустріч Івана Павла II з представниками італійської католицької акції в Лорето.
7 жовтня 2004 –Апостольське послання «Mane nobiscum Domine» на Рік Євхаристії.
4 жовтня 2004 – приймаючи на аудієнції прем'єр-міністра Іраку Айяда Аллауі, Папа підтримує розвиток демократії в цій країні.

 

ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ РІК ПОНТИФІКАТУ (16 жовтня 2004–2 квітня 2005)

 

27 листопада 2004 – року Папа Іван Павло II приймає патріярха Вартоломея I і передає йому мощі святих Григорія Назіанина та Івана Золотоустого.
8 грудня 2004 –  Святкування 150-ї річниці проголошення догмату про Непорочне Зачаття.
18 січня 2005 – аудієнція для 160-х рабинів, які дякують Папі за його внесок у розвиток католицько-єврейського діалогу.
1 січня 2005 – 38-й Всесвітній день миру, Послання: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром».

27 січня 2005 року– у посланні, присвяченому 60-й річниці визволення табору Освенцім-Біркенау, Іван Павло II пише, що «навіть в безодні страждань, любов може перемогти».
1 лютого 2005 – Папа шпиталізований в клініці Джемеллі.
10 лютого 2005    повернення Папи до Ватикану.
22 лютого 2005   презентація італійської версії книги Святого Отця, «Пам'ять та ідентичність. Розмови на межі тисячоліть».
24 лютого 2005 повторна шпиталізація в клініці Джемеллі. Операція трахеотомії.
13 березня 2005повернення до Ватикану.
27 березня 2005 останнє особливе Великоднє благословення «Urbi et Orbi».
30 березня 2005 – остання зустріч з паломниками, які прийшли на загальну аудієнцію.
2 квітня 2005 – о 21.37 Папа відійшов до Дому Отця.
 

1 травня 2011 р. Папа Римський Бенедикт XVI причислив Івана Павла ІІ до лику Блаженних.

2 липня 2013 спеціальна комісія Ватикану визнала його святим.

27 квітня 2014 папу Івана Павла II разом з іншим папою Іваном XXIII Папа Франциск офіційно проголосив святими на площі Святого Петра у Ватикані.

 


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць