Життя УГКЦ без «вічного» спору, який тягнеться ще від ХІХ століття, – що було перше: курка чи яйце, – якось і не мислиться. «Вічна» дискусія між «латинниками» і «восточниками», яка у ХІХ столітті набрала форм боротьби між народовцями і москвофілами, а після виходу УГКЦ з підпілля між «васильянчиками» і «патріархальщиками» могла би виглядати смішною, недоречною і банальною, якби вона не було виразом комплексу галицької меншовартості. Саме цей комплекс і породжує явище галицького «уніятизму» – нездорового мавпування чужого.   І цей комплекс не є проблемою тільки греко-католиків, хоча в середовищі УГКЦ його найкраще видно, ним хворіють і римо-католики, і православні, і навіть протестанти. Це такий своєрідний комплекс «недо»: «недокатолики», «недоправославні», «недопротестанти»,...