Рудольф Аквавіва, Альфонсо Пачеко, Петро Берно, Антоній Фрациско, Франциск Аранха, мученики Сальсетські (1583).

 У 1579 р. один з наймогутніших правителів Індії Великий могол Акбар дозволив християнським місіонерам прибути до свого двору (ті трактували цей дозвіл як запрошення). Місію очолив Рудольф Аквавіва (нар. 1550р.), син герцога Атрі й родич св. Алоqзія Гонзага, племінник Клода Аквавіви, п'ятого генерала єзуїтів.

Чотири роки він безуспішно намагався навернути Акбара в християнство, а той воював, розширюючи свою імперію, а до речі й намагався об'єднати під своїм мудрим керівництвом релігії своїх підданих (серед яких християн ще не було). Року 1583 Аквавіву перевели зі столиці Акбара під Агрою керувати місією в Сальсетті на північ від Бомбея. 15 липня 1583р.  Аквавіва і ще четверо єзуїтів зустрілися в Орлімі й разом з іншими християнами-європейцями вирушили в селище Кунколім, щоб там закласти церкву і встановити хрест.

Зустріли їх заздалегідь недоброзичливо, тим більш, що серед єзуїтів був отець Пачеко, кастілець, і отець Берно, швейцарець, що супроводжували каральну експедицію португальців, яка розорила Кунколім дещо раніше і зруйнувала тут індуїстські храми. Загін оточили і перебили, хоча єзуїти не стріляли і втримали своїх супутників від стрільби. Той же Пачеко зупинив одного португальця, який приготувався до стрільби, словами: «Ми сюди не воювати прийшли». 

Коад'ютор Франциск Аранха був важко поранений і прийнятий за померлого, але наступного дня побачили, що він живий, прив'язали до дерева і розстріляли з луків. Убили ще й чотирнадцять індусів-християн.

У 1741 р. Папа Бенедикт XIV оголосив загиблих мучениками, а формально їх беатифікував у 1893 р.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua