Суспільні перетворення в центрально-східній Європі в 1989 році і роль Івана Павла II і Церкви в поваленні  комунізму: ці теми були в центрі конференції «Церква в переломні 80-ті і 90-ті», яка відбулася у Ватикані під егідою Посольства Польщі при Святому Престолі і Папської академії наук. Зустріччю, що пройшла незабаром після канонізації Папи Войтили, її учасники відзначили 25-річчя того, що називають annus mirabilis: у 1989 році в Польщі вперше пройшли вільні вибори, а в інших країнах розпочався процес, який привів до падіння комуністичного режиму.

У конференції брали участь кардинали Поль Пупар і Анджело Содано, а також вчені та дипломати з різних країн, зокрема Чехії, України та Угорщини.

З першим свідченням виступив легендарний вождь «Солідарності» Лех Валенса. Назвавши себе «революціонером і політиком», Валенса запросив учасників витягувати уроки з минулого, завжди спрямовуючи погляд у майбутнє.

Український дисидент Мирослав Маринович розповів про роки, проведені в ув'язненні: він черпав силу від своєї віри і від підтримки Церкви.

Відносинам між Церквою і суспільством присвятив свій виступ Томаш Галік з Чехії, який був таємно висвячений у священики в часи комунізму. Професор Празького університету говорив про загальну етичну підставу для християн і всього іншого світу, а саме про те, що друг і співробітник Галіка Вацлав Гавел називав «моральним мінімумом».

Кард. Содано в своїй доповіді згадав про те, як уже з часів понтифікату Павла VI Святий Престол підтримував перетворення і визвольні рухи в країнах комуністичної Європи.