Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас коментує ракетний удар, який російські війська завдали по педіатричній лікарні в Києві.

«Для мене це було великою несподіванкою з самого початку, тому що, знаючи, в якому районі ми перебуваємо, я з самого початку ставив собі питання: що було уражено? Тому що вибух, від якого відчиняються всі внутрішні двері нунціатури, означає, що він справді дуже близько, а я знаю, що тут немає конкретних цілей, а лише житлові будинки, магазини та власне дитяча лікарня», – розповідає в коментарі для ватиканських медіа Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас про свої переживання з приводу ранкової ракетної атаки на столицю України, під час якої російська ракета влучила в педіатричну лікарню «Охмадит». Як підкреслив представник Папа в Україні, нунціатура розташована всього 700 метрів від лікарні, тож він добре знає цю частину міста.

Відвідавши місце трагедії, архиєпископ Кулбокас зазначив, що ця лікарня добре відома персоналу нунціатури, бо працівники періодично, також і черниці, приходили здавати кров для дітей, якої завжди не вистачає, особливо під час війни. 

«Ще більше враження справило, коли я вислухав свідчення наочних свідків, коли мав нагоду подивитися відеозапис, на якому неушкоджена крилата ракета, не перехоплена, прямо летить і вражає відділення діалізу педіатричної лікарні», – розповів Апостольський нунцій, відзначивши те, про що дізнався зі спілкування з лікарями: на щастя, коли було оголошено тривогу, персонал чітко виконував усі інструкції, переводячи дітей в укриття, завдяки чому вдалося уникнути ще більшої кількості жертв.

«Але тут постає дуже шокуюче питання: так це ж не просто діти, а ті діти, які потребують лікування, онкологічного лікування чи пересадки печінки, інших органів... Саме на них падають ракети, причому прицільно спрямовані. І коли вражають найменших із найменших, найслабших із найслабших, кожен задається питанням: як же так? Як так сталося, що деякі люди досі примудряються пояснювати, давати якесь пояснення війні, ніби вона може бути чомусь виправдана? Я не знаю, як ці сумління спроможні і далі це робити», – зазначає архиєпископ Вісвалдас Кулбокас.