Бенедикт XVI та Іван Павло ІІ: два Папи – дві епохи
  • Чтв, 14/02/2013 - 19:25

Після того, як Бенедикт XVI зрікся престолу, Католицька Церква опинилася на роздоріжжі. Своїми роздумами про історичне рішення понтифіка, а також про особистості чинного Папи та його попередника з euronews поділився колишній речник Святого престолу Хоакін Наварро-Вальс. Наш спірозмовник пропрацював понад 20 років з Іваном Павлом ІІ та 15 місяців з Бенедиктом XVI, ставши свідком того, як твориться історія католицької церкви.

 

- Пане Наварро-Вальс, чи можна говорити про те, що в інформаційній політиці та в системі комунікації Святого престолу сталися помітні зміни, якщо порівнювати періоди Івана Павла ІІ та Бенедикта XVI?

- Бенедикт XVI дуже чутливо ставиться до цих питань. Він завжди дослухався до порад, які йому давали під час організації різних заходів, зокрема, й тих, якими було вкрай складно керувати. Зокрема, зараз я згадую візит Понтифіка до Освенціма, який ускладнював ще й той факт, що Папа є німцем. Було й багато інших делікатних ситуацій, під час яких Бенедикт XVI виявив відкритість до порад та діалогу. Йдеться не лише про зміст його промов, а радше, про форму, про манеру висловлювати свою позицію та думку.

 

- Бенедикту XVI трохи не пощастило у тому плані, що він заступив на Святий престол після Івана Павла ІІ, який був чи не найбільш “розкрученим” Папою в історії католицької церкви, якщо можна так висловитися. У порівнянні з ним, чинний Понтифік справляв враження трохи замкнутого, чи не так?

- Особисто я не вважаю Юенедикта XVI, або Йозефа Ратцінгера, сором‘язливим, замкнутим чи відстороненим. Це людина, яка впродовж життя, ще до того, як стати Папою, зустрічалася з найвидатнішими інтелектуалами свого часу. Він виявляв неабияку гнучкість під час обміну ідеями не лише між католиками, а й вірянами інших релігій та невіруючими людьми. Бенедикт XVI відзначився тим, що перебував, ніби над ідеями нашого часу. Для нього було головним не виграти суперечку, а переконати інших силою своїх ідей. І з цим він міг чудово упоратися.

 

- Іван Павло ІІ ніс свою ношу до кінця. Бенедикт XVI вирішив зректися престолу. Чи свідчить це про зміни на Святому престолі?

- Зараз ми питаємо себе, які зміни сталися у Ватикані і що зміниться у майбутньому. На мою думку, не змінилося нічого. Просто ми звикли до певної історичної процедури і до того, що Папа Римський не зрікається престолу. Однак ніхто ніколи не казав, що такий стан речей у Католицькій Церкві є в принципі неможливим. Так склалося історично, але не юридично, тому що внутрішні закони церкви надають понтифікам таке право.

 

 

- Що Вам запам‘яталося найбільше із досвіду роботи з обома Папами?

- Я пригадую мить за день до смерті Івана Павла ІІ, якому вже було тяжко дихати і який знав, що помирає. У якийсь момент Йозеф Ратцінгер – найстарший з кардиналів, увійшов до кімнати, аби попрощатися з Папою. Чи відчував він, що той помирає? Цього я не знаю. Однак він підійшов до його смертного одра і взяв понтифіка за руку, яка була дуже холодною, адже покійний потерпав від порушень кровообігу. Отож, кардинал Ратцінгер взяв його заруку і, дивлячись в очі, сказав наступне: “Дякую Вам, Святий Отче, за все, чого я зміг навчитися під час Вашого довгого понтифікату”. Це було послання Йозефа Ратцінгера Іванові Павлу ІІ перед самісінькою смертю останнього.

 

Джерело: http://ua.euronews.com

 


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць