Блаженний Владімір Гіка – убогий між убогими, мученик за єдність
  • Пон, 02/09/2013 - 14:52

«Прагнемо цілувати кайдани тих, які несправедливо ув’язнені, хто оплакує та глибоко засмучений з приводу нападів на релігію, нищення священних інституції, переживаючи за вічне спасіння своїх народів», – ці слова, з послання, яке Папа Пій ХІІ скерував 1952 року до Церкви та народу Румунії, процитував кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації в справах святих, проповідуючи у суботу, 31 серпня 2013 р., під час Євхаристійного богослуження в Бухаресті. Того дня, з доручення Святішого Отця Франциска, в присутності тисяч вірних, представників Православної Церкви та державної влади, він проголосив блаженним Католицької Церкви о. Владіміра Гіку.

У своїй проповіді кардинал Амато вказав на перспективу, яка відкривається цією беатифікацією, літургійний спомин якого припадатиме 16 травня. На його думку, на цю подію слід дивитися, як на «пророчий знак примирення і миру, як на пам’ять про сумне минуле, яке ніколи і жодним чином не повинно повторитися, так як на зобов’язання будувати майбутнє надії, братерського сопричастя, свободи та радості».

Отець Владімір Гіка, нащадок княжого роду, помер мученицькою смертю 16 травня 1954 р. у в’язниці на 80-му році життя, звинувачений комуністичною владою у шпигунстві на користь Ватикану та у державній зраді. Маючи перспективи блискучої кар’єри, він зрікся усіх привілеїв свого стану, щоб жити як убогий між убогими.

Майбутній святий народився 25 грудня 1873 року у Стамбулі, в румунській сім’ї, приналежній до царського роду. Протягом 17-го – 19-го століть представники роду Гіка правили у Валахії та Молдові. Владімір здобував освіту в Румунії та Франції, а згодом – вивчав богослов’я у Римі. У 1902 році, на тридцятому році життя, він вирішив приєднатися до Католицької Церкви та присвятити своє життя служінню потребуючим.

Маючи 50 років, отримав пресвітерські свячення, як священик Паризької архидієцезії, а його служіння від самих початків мало вселенський вимір. Святіший Отець призначив о. Гіку Апостольським протонотарієм та членом керівного комітету Євхаристійних Конгресів. Таким чином, він міг донести в усі кінці світу свідчення своєї віри та милосердної любові.

У 1939 році о. Владімір повернувся до Румунії та постановив там залишитися, усвідомлюючи, що надходять важкі часи для його народу. За те, що священик невтомно трудився над збереженням зв’язків Католицької Церкви в Румунії з Апостольською Столицею, комуністична влада 1952 року його заарештувала. Внаслідок жорстокого поводження, 16 травня 1954 р., у в’язниці в місті Жілава поблизу Бухареста, о. Владімір Гіка віддав свою душу в руки Небесного Отця.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va