Папа: Хто не є радісним, той не євангелізує світ
  • Срд, 30/08/2017 - 15:50

Кожне покликання розпочинається від зустрічі з Ісусом, Який дарує нам нову радість і нову надію, бо Господь бажає, аби за Ним ішли люди, в серці яких вирує вітер радості. Думками про це Папа Франциск ділився під час загальної аудієнції у середу, 30 серпня 2017 р., коментуючи євангельську розповідь про покликання перших учнів. Зустріч була присвячена роздумам про надію та пам’ять, з особливим посиланням на пам’ять про покликання.

Як зауважив Святіший Отець, досвід покликання настільки глибоко закарбувався у пам’яті апостолів, що однин з них «зафіксував навіть годину», коли це відбулося. Євангелист Іван розповідає цю подію, «немов спогад про молодість, що залишився незмінним у пам’яті старця». Ця зустріч відбулася на березі Йордану, де молоді галилеяни обрали Івана Христителя своїм духовним провідником. Одного дня туди прийшов Ісус та охристився. А коли прибув туди наступного дня, Предтеча сказав двом своїм учням: «Ось Агнець Божий!».

«Для отих двох ці слова стали “іскрою”. Вони залишають свого першого вчителя та починають слідувати за Ісусом. Він, по дорозі, обернувся до них і поставив вирішальне запитання: “Що ви шукаєте?”. Ісус, – зауважив Наступник святого Петра, – з’являється на сторінках Євангелій як знавець людського серця. В цей момент він зустрів двох юнаків в пошуках, які переживали здоровий неспокій. І дійсно, яка молодість є задоволеною молодістю без запитання про сенс? Молоді люди, які нічого не шукають, не є молодими, вони – пенсіонери, вони передчасно постарілися. І це сумна картина: бачити молодих пенсіонерів».

За словами Святішого Отця, Ісус на всіх сторінках Євангелії, під час всіх зустрічей, які трапилися на Його шляху, являється «розпалювачем» сердець. Саме тому Він і ставить запитання, яким намагається вивести на яв «прагнення життя та щастя», яке «кожна молода людина носить в собі». Саме так розпочинається покликання апостолів Івана та Андрія. Воно є «початком дружби з Ісусом», настільки сильної, що вони поділяють з Ним життя та бажання. Обоє, залишившись з Ісусом, «відразу перетворюються в місіонерів», запросивши до спільноти своїх братів – Симона та Якова.

«Це була настільки зворушлива, настільки щаслива зустріч, що учні назавжди запам’ятають цей день, який просвітив і зорієнтував їхню молодість», – зауважив Папа, продовжуючи: «Як відкрити своє покликання у цьому світі? Його можна відкрити різними способами, але ця євангельська сторінка каже нам, що першим вказівником є радість від зустрічі з Ісусом. Подружжя, богопосвячене життя, священство: кожне справжнє покликання розпочинається зустріччю з Ісусом, Який дарує нам радість й нову надію, та провадить нас, також і через випробування та труднощі, до якнайповнішої зустрічі з Ним і до повноти радості».

«Господь, – вів далі Святіший Отець, – не хоче чоловіків та жінок, які йдуть за Ним знеохочено, не маючи у серці вітру радості. […] Ісус хоче людей, які відчули, що перебування з Ним дарує безмежне щастя, яке можна оновлювати кожного дня протягом життя. Учень Божого Царства, який не є радісним, не євангелізує цього світу, бо сумний. Проповідниками Ісуса не стаємо, гострячи вістря риторики. Можна говорити й говорити, але якщо за цим нема нічого іншого… Як стаємо проповідниками Ісуса? Зберігаючи в очах відблиск справжнього щастя».

Ось чому, за словами Папи Франциска, християнин, подібно до Пречистої Діви Марії, зберігає у своєму серці «полум’я своєї закоханості в Ісуса». Очевидно, що в житті існують випробування, коли доводиться «прямувати вперед, не зважаючи на холод і супротивні вітри». Але християни «знають дорогу, що веде до цього священного полум’я, яке запалило їх один раз і назавжди».

«Тому прошу вас і заохочую: не рахуймося з думкою розчарованих і нещасливих, не прислухаймося до тих, які цинічно радять не ростити в житті жодних сподівань, не довіряймо тому, хто вже при народженні гасить будь-який ентузіазм, кажучи, що жодне починання не варте жертвування всього свого життя, не слухаймо “постарілих” серцем, які гасять молодіжну ейфорію. Відвідуймо похилих віком, в чиїх очах сяє надія. Розвиваймо, натомість, здорові утопії: Бог хоче, щоб ми вміли мріяти як Він і разом з Ним, прямуючи вперед з належною уважністю до дійсності. Мріяти про інакший світ. А якщо котрогось дня мрія гасне, слід знову починати мріяти, черпаючи з надією із пам’яті про початки, повертаючись до цих жаринок, які можливо, після не надто доброго життя, приховані під попелом першої зустрічі з Ісусом», – сказав Святіший Отець.

Підсумовуючи, Папа наголосив, що «фундаментальною динамікою християнського життя» є «пригадувати собі про Ісуса, про полум’я любові, завдяки якому ми одного дня збагнули своє життя, як проект любові», аби за допомогою цього полум’я «наново оживляти свою надію».


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць