Шановні Душпастирі!

Дорогі брати і сестри з чернечих згромаджень!

Улюблені дієцезіяни!

Звертаюся до Вас в цю неділю Пресвятої Трійці з пастирським словом повчання і заохочення глибше переживати віру і йти за голосом Бога, який різними способами промовляє до нас прихованими від нас істинами та прикладом святості життя людей, що обрали шлях християнської реалізації свого покликання.

1. Таємниця Пресвятої Трійці.

Здавна люди намагалися проникнути в цю велику таємницю нашої віри. Як це можливо, що є дин Бог в трьох особах: Бог Отець, Син Божий і Святий Дух?

Про те, що це неможливо при дуже цікавих обставинах переконався св. Августин, який також намагався зрозуміти цю істину. Проходячи колись берегом моря, він помітив хлопця, який мушлею черпав воду з моря, щоб наповнити нею ямку на березі. Августин дивлячись на роботу хлопця подумав, що неможливо перелити воду з моря до ямки. В цей момент хлопець сказав до Святого: «Швидше я переллю цю воду з моря до ями, ніж ти зрозумієш Таємницю Святої Трійці». В день сьогоднішньої Урочистості не йдеться про те, щоб цю правду зрозуміти, але щоб в неї повірити. Тому Таємниця Пресвятої Трійці є для нас запрошенням, щоб поглибити свою віру, довіру і любов до Бога, який діє у світі та в житті кожного з нас. Придивляючись до цієї великої таємниці прославляймо Бога в Святій Трійці Єдиного, довіряючи Його безмежній любові до нас і Його Провидінню, що керує долею Церкви та світу.

1. Подяка за дар Євхаристії.

Св. Тереза Авільська в одному зі своїх повчань говорила: «Пам’ятай, що ти маєш лише одну душу, а якщо цю одну душу втратиш, то не будеш мати другої, яку б міг спасти». Прошу тебе, брате і сестро, розбуди свою віру, коли в Урочистість Божого Тіла станеш перед таємницею присутності Ісуса Христа посеред нас. Прошу тебе про це, тому що я свято переконаний, що лише віра може нам дати зрозуміння Христа, який «полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йн 13,1) і залишився з нами в Пресвятих Дарах. І в цю Урочистість Христос приходить до нас, виходячи на дороги наших Парафій. Ми ж у нашому житті схожі на паломників, тому що в прощі нашого життя проходимо багато доріг, прямуючи день за днем до визначеної мети. І можемо не сумніватися, що на цих дорогах ми не самі. З нами Він – наша Дорога, Правда і Життя. Тому, прошу, приєднайся до цієї прекрасної Урочистості. Нехай найближча неділя буде для нас нагодою, щоб показати світові, який, здається, вірить собі більше, ніж Богу, показати, що без Нього ми нічого не можемо зробити і що ніщо не зможе перевершити Його присутність у Пресвятих Дарах, а ця присутність являється для нас гарантією нашого спасіння. Прошу, щоб ми пережили цей день як подяку і супроводжували Ісуса вулицями наших міст та сіл, щоб Він благословив та укріпляв нас на паломницькому шляху до святості. Я буду єднатися з кожною парафіяльною спільнотою, звершуючи Євхаристію в Катедрі та під час процесії вулицями Львова. Запрошую всіх до своїх парафій, а жителів Львова приєднатися до прослави та маніфестації віри, особливо у цей важкий час, коли формується шлях та доля України. Наша присутність нехай покаже, що ми прагнемо мати державу збудовану на Христі, який залишився з нами аж до кінця світу.

1. Святий Йоан з Дуклі, наш покровитель і взірець до наслідування.

28 червня цього року у Львові відбудеться подячна урочистість з нагоди шестисотої річниці народження св. Йоана з Дуклі, покровителя Львова. Розпочнеться вона о 1400 молитвою у храмі св. Андрія, де впродовж віків господарями були Отці Бернардини, які опікувалися мощами Святого, а сьогодні душпастирське служіння виконують Отці Василіяни. О 1500 розпочнеться свята Меса, а після неї – процесія з реліквіями св. Йоана до львівської катедри, яка закінчиться вшануванням мощей та принагідним концертом.

Історія не зберегла занадто багато інформації про св. Йоана. Ми не знаємо як виглядав його рідний дім та ранні роки дитинства. Згідно з традицією він появився на світі у 1414 р. в м. Дукля на Підкарпатті. Ми можемо лише здогадуватися, що вдома, у своїх батьків, він навчився шанувати Бога і людей. Віра батьків знайшла віддзеркалення у його житті, особливо тому пізнішому, коли він вибрав для себе шлях служіння Церкві в дусі францисканського миру і добра. З рідного міста вирушив в дорогу, яка привела його до святості. Сьогодні, дивлячись на його життя, ми можемо вирізнити три етапи.

Першим етапом була пустельня – місце тиші, усамітнення та зрозуміння остаточної форми життя і Божої волі.

Другим пристанищем на шляху до святості була спільнота Отців Францисканців Конвентуальних, з якими він мав можливість зустрітися на своїй рідній землі, в Кроснянському монастирі, який знаходиться неподалік Дуклі. Саме в цій спільноті він здобуває освіту, вчиться францисканської дороги євангельських рад. Обіти чистоти, послуху та убогості єднають його зі спільнотою, яка вирішує прийняти Йоана і формувати далі, щоб він міг стати священиком. Функції проповідника і настоятеля, які він виконував у Отців Францисканців, свідчать про його розсудливість та мудрість. Це не був пересічний чернець. Здається, що він постійно шукав чогось досконалішого, завжди хотів чогось більше і сподівався від себе досконалішої форми наслідування Христа. Чернечий послух привів його до Львова, з яким він зв’яже своє життя і довершить міру святості. Тут відбудеться в його житті зміна. Він залишить спільноту Братів Менших Конвентуальних і ввійде в іншу спільноту, яка також прямує шляхом францисканської харизми, яку ми знаємо як Братів Менших Обсервантів, а сьогодні як Отців Бернардинів.

В цій спільноті, а одночасно у Львові, розпочнеться третій етап дороги до святості. Триватиме він двадцять один рік. Святий наповнить її глибоким аскетизмом, проголошенням проповідей, служінням у сповідальниці і як каже традиція, стане батьком для хворих і убогих. Мешканці Львова мають в його особі проповідника, який проголошує істину про необхідність святого життя, милосердного сповідника, який єднає їх з Богом і людьми, а також співчутливого до людської біди та хвороби опікуна. Дорогу євангельських рад він проголошує не лише словом, але також вчинками та поставою. Це гуртує навколо нього людей, для яких він стає всім, а особливо учасником їхнього щоденного життя. Навіть після втрати зору, одночасно страждаючи від болю ніг, з великою ревністю виконує обов’язки священика, особливо у сповідальниці. Не гасне в ньому бажання бути ревним ченцем, тому постійно повторює слова чернечого уставу і посвячує час на молитву, незважаючи на хворобу і пов’язане з нею страждання.

Повен заслуг та у славі святості, він помирає у Львові 29 вересня 1484 р. До гробу св. Йоана в бернардинському храмі приходять не лише католики, але також православні та вірмени, отримуючи численні благодаті. Заступництву св. Йоана приписують також чудесний порятунок Львова у 1648 р.

Підсумовуючи його життя можна сказати, що він полюбив до кінця Церкву, Львів та Орден. Його життя стало прикладом для Церкви, як спільноти віруючих людей, для Львова став Покровителем, а для Ордену гордістю.

Звершенням віри та переконання людей про святість життя св. Йоана з Дуклі стала його беатифікація у 1733 р. папою Клементієм XII, а згодом канонізація 10 червня 1997 р. папою Йоаном Павлом ІІ на його рідній землі.

Сьогодні святкуючи річницю його народження, ми хочемо звернутися до нього, як до Покровителя і просити про заступництво. Нехай також сьогодні, так як колись, відверне від нас всілякі загрози. Нехай і сьогодні буде для нас символом, що перемагає всілякі поділи і розбрат. Нехай і сьогодні з’єднає поділений народ та пригадає, що ми повинні подбати про лад і порядок, а також мусимо шанувати кожного, бо лише в єдності і згоді сила. Урочистість на його честь нехай стане нагодою, щоб закликати до згоди і порядку в Україні, яка так поділена та позначена братовбивчою війною.

Ще раз запрошую до Львова в суботу, 28 червня. З’єднаймося у спільній молитві, а св. Йоан з Дуклі нехай допоможе нам та всім відповідальним за країну створити нове лице цієї землі.

1. З Божим благословенням.

Завершуючи своє пастирське слово, прошу прийняти подяку за душпастирську працю священиків, монахинь та монахів, а також мирян у шкільному та катехетичному році, який закінчився. Дякую за служіння дітям у дитячих садках та школах, хворим, страждаючим та бідним. Дякую всім дієцезіянам за підтримку у душпастирському служінні своїх священиків та богогопосвячених осіб. Дякую за кожну роботу для добра Архідієцезії.

Нехай Пресвята Діва Марія, Мати Церкви, огорне своїм заступництвом нас всіх, а Добрий Бог благословить всі добрі діла і нашу дорогу до святості.

+ Мечислав Мокшицький

Архієпископ, Митрополит Львівський

Львів, 11 червня 2013 р.