Патріарх Кіріл підклав свиню київському митрополитові
  • Птн, 15/08/2014 - 18:31

«Війна листів» продовжується. До справи залучено важку артилерію. На сайті «Православие и мир» опубліковано лист патріарха Московського Кіріла Вселенському Патріархові Варфоломію, а в його особі – усьому світовому Православ’ю. І якщо ви думаєте, що він знову невиразно плямкав щось не занадто зрозуміле про «братерство», «єдність історичної Русі» і решта незрозумілих, особливо для слуху іноземців, матерій, то ви помиляєтесь. В цьому листі він, нарешті, зрозумілий і твердий, як гарматне ядро. І настільки ж рішучий.

 

Суть листа можна звести до того, що, починаючи з Майдану, розкольники й уніати «відкрито закликали до викорінення православ’я» на території України, а «з початком бойових дій уніати й розкольники, отримавши у руки зброю, прикрившись антитерористичною операцією, почали здійснювати пряму агресію стосовно духовенства канонічної Української Православної Церкви на сході країни». Тобто, нема у нас з вами ніякої АТО, а є релігійна війна, «прикрита АТО». Тобто, Гіркін і Ко – це і є «духовенство канонічної УПЦ».

 

Але відкладімо жарти на бік. Хоча цей лист таємничим чином зник і з офіційного сайту Московської патріархії, і з офіційного сайту Відділу зовнішніх церковних зв’язків МП, але виплодок Силіконової долини Google усе пам’ятає. А і скопіювати багато хто встиг. Коли писалася ця стаття, текст листа можна було знайти ще ось тут. Тому, якщо найближчим часом патріархія не сповістить про те, що два офіційні сайти були хакнуті, як вчора твіттер Мєдвєдєва, все сказане залишиться на совісті Кіріла.

 

Митрополиту Онуфрію теж не забудуть звідки ноги ростуть у цього скандалу, роздутого в кращих традиціях російської пропаганди. Можна жалкувати, що владику «підставили» і це, до речі, питання до його оточення. А можна й, не колупаючись в обставинах, припустити, що або вибрали не того кандидата, про якого мріяла Москва і це – маленька помста йому особисто. Або, що посада – це приз, який він отримав за те, що підставив власну паству.

 

Докладно цитувати текст листа немає смислу. По-перше, у ньому немає нічого нового – по суті, усе це вже сказане у попередньому зверненні Синодального інформаційного відділу РПЦ. По-друге, головне в ньому не зміст, а – стиль. Факти описані (вірніше, повторені) в листі дуже неприємні. Але всякому звинуваченню (а патріарх саме звинувачує) має передувати розслідування. При чому це стосується обох сторін конфлікту. А сторонами конфлікту і, відповідно, під слідством можуть опинитися і священики УПЦ, і бійці АТО. Але аж ніяк не «канонічне православ’я» та «розкольники й уніати».

 

Але патріарху Кірілу просто ґвалт необхідно оголосити на весь світ про те, що в Україні, «прикриваючись АТО», відбувається Варфоломіївська ніч, різня між «церквою-мученицею» (власне так і сказано) та бандою уніатів і схизматиків, яких підтримує київська влада. Можливо, для того, щоб за «звірствами хунти» не надто кидався в очі той факт, що елемент релігійного протистояння на сході України цілком і повністю на совісті РПЦ з її доктриною «Русского мира». Якби не було проповіді «Русского мира» - не було б переслідувань священиків МП, менше би було «ідейних» батюшок-бойовиків. Не було б «Русской православной армии». Можливо, взагалі нічого цього не було б. Погляньте хоча б на останнє інтерв’ю Бородая «Новой газете», де він проголошує Україну частиною «Русского мира» і пояснює читачеві, що «Русский мир» - це така ідея, заради якої можна цілу країну (сусідню, звичайно) стерти з лиця землі. Пам’ятаєте хто був автором цієї ідеї, за яку «стираються з лиця землі»? Так, саме він…

 

Здавалося б, навіщо патріарху Кірілу, фактично, повторювати те, що вже і так настрочив Синодальний відділ? Ну, патріарх підвищив градус емоцій, різкіше вималював «релігійну війну», в загальному, проявив свій знаменитий ораторсько-публіцистичний геній. Але, по суті не сказав нічого нового. Так для чого? Тому, що безіменним «синодальним відділом» не дали відкупитися. Вимагали чітку, недвозначну і повністю офіційну позицію. І що було робити? Якось миритися з президентом потрібно – адже, більше нікого близько нема. Чим гостріші санкції – тим тугіше затягнуті пояси, чим тугіше затягнуті пояси – тим сильніше закручені гайки. Чи ви забули? Ще кілька місяців тому виявити своє незадоволення анексією Криму людина калібру Кіріла могла собі дозволити. А тепер – відробляй демарш, якщо хоче носити куколь.

Проте, написати такого листа для патріарха мало самим по собі смисл. Тому що потрібно бути цілковито сліпим, щоб не розуміти, що Україна для Московського патріархату – кусень, відтятий на три четвертини. Остання четвертина – єпископат, який тримається за свій «старий стиль», але на який можуть надавити місцеві еліти. Властиво в кого українська церква – об’єднана, або напівоб’єднана, або «в процесі об’єднання» - буде шукати свою легітимацію, здається зрозуміло навіть їжакові. Тому патріарх Московський завдає випереджувального удару по Фанарі: він попереджає Вселенського Патріарха, що той може опинитися в ролі «скуповувальника  награбованого», тобто співучасника. Що він може легітимізувати, прийняти під свій омофор братовбивць. І звісно, що Москва постарається з цим запізнати решту православних лідерів. Як же ж можна втриматися, коли є така можливість вдарити по репутації заклятого суперника?

 

Ну, і звісно, «київська хунта» повинна пам’ятати про те, що «Великий брат дивиться за ними». В Києві обрали повністю лояльного Москві митрополита. Можливо, з точки зору Москви, це і не найблискучіша партія – але краща, аніж могла бути. А значить, тепер головне, щоб не заважали. Просто не втручайтесь, не лізьте… ну, і взагалі, все те, що українці останнім часом говорять пор Росію і її втручання в українські справи. Не пхайтеся в інтереси МП в Україні. Бо вам доведеться відповідати за «різню православних» перед світовим співтовариством, при цьому православні усього світу будуть проти вас – ми про це подбаємо.

 

Тобто, на даному етапі, як вже про це говорилося, чим гірше (УПЦ і її прихожанам) – тим краще (Москві).

 

Наслідки для УПЦ і її прихожан після цього яскравого виступу будуть очевидні. Суспільство уже є доволі наелектризованим, тому черговий викид брехні й українофобії зі сторони Московського патріархату може просто не перетравити. Властиво, спровокувати вибух ненависті до українських священиків УПЦ – «московських попів» і їхніх «зазомбованих» прихожан – і є правдивою ціллю цього та подібних виступів дійсних «московських попів». Їм потрібна наша ненависть, яка воплотиться в стражданнях «братів у Христі» на території України. На всій її території, а не тільки в зоні АТО, де а ля ґер ком а ля ґер. Їм потрібна тут «церква-мучениця» - патріарх сам обмовився в цьому листі. Раз вони не можуть втримати тут РПЦ – то нехай тут замість неї буде земля, вгноєна новомучениками.

 

Тобто, в ідеалі цей лист – сигнал українським силовим відомствам. Які не дуже люблять мати справу з церквою і церковниками. Але які є зобов’язані мати справу з екстремізмом, розпалюванням релігійної (і будь-якої іншої) ненависті, загрозами безпеки громадян й іншими провокаціями. Якою і є лист патріарха Кіріла, не відісланий, за традицією, в конверті з патріаршими печатями, а опублікований на популярних (в тому числі й серед українців) православних ресурсах.

 

Катерина Щоткіна

 

Переклад: «Католицький Оглядач» ©


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць