Похорон владики Юліана Вороновського
  • Срд, 06/03/2013 - 08:57

"Владико Юліане, ми дякуємо тобі за всі роки молитви, служіння і терпіння" 

Такими словами 5 березня у богослужбовій каплиці на подвір'ї Унівської Свято-Успенської лаври попрощався Блаженніший Святослав з першим єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії та архимандритом монахів Студійського уставу – владикою Юліаном Вороновським.

Цього дня Глава УГКЦ відслужив заупокійну Літургію за душу покійного архиєрея у співслужінні владики Ярослава Приріза, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владики Богдана (Дзюраха), секретаря Священного Синоду УГКЦ, владики Йосифа Міляна, єпископа-помічника Київської архиєпархії, владики Тараса Сеньківа, апостольського адміністратора Стрийської єпархії, та владики Леона Малого, єпископа-помічника Львівської архидієцезії РКЦ. Близько 200 священиків та кілька тисяч вірних прибули до Унева молитовно провести в останню дорогу свого духовного батька. На богослуженні був присутній Петро Колодій, голова Львівської обласної ради, разом із членами депутатського корпусу.

"Життя преосвященного Владики було життям відданого і дбайливого пастиря, який життя своє віддає за овець", – наголосив під час проповіді владика Ярослав. За словами єпископа, владика Юліян завжди був добрим пастирем: не лякався і не втікав перед тими, хто хотів знищити Христове стадо. Те, що він став священиком, а тим більше єпископом, в умовах підпілля і переслідувань, свідчило про його готовність пожертвувати для Христа і його Церкви усім, навіть власним життям.

Наприкінці Божественної Літургії Блаженніший Святослав висловив подяку усім вірним, що взяли участь в заупокійних богослужіннях. Від імені цілої Церкви Глава УГКЦ подякував владиці Ярославу, теперішньому єпарху Самбірсько-Дрогобицькому, який "як відданий син довгі роки служив владиці Юліанові як єпископ-помічник, відтак коад'ютор та наслідник на святительскому престолі, ділячи з ним усі радості і смутки, усі його болі і всі перемоги". Сердечну подяку Блаженніший Святослав висловив духовенству, монашеству та вірним Самбірсько-Дрогобицької єпархії, які співдіяли владиці у розбудові єпархії та допомагали нести хрест архиєрейського служіння в роки становлення цієї молодої церковної структури. Рівно ж Предстоятель УГКЦ подякував ректорату й семінаристам Дрогобицької духовної семінарії за служіння і любов, які вони щоденно виявляли владиці. Слова вдячності Блаженніший Святослав скерував лікарям, які турбувались про здоров'я владики Юліана. Відтак Глава УГКЦ поцінував послугу християнської любові, яку виявили покійному архиєрею отці і брати студійського уставу, а також сестри-студитки Свято-Покровського монастиря.

Єромонах Теодор Мартиняк, ігумен Свято-Успенської лаври, зазначив, що впродовж п'яти днів заупокійних відправ усі мали нагоду пережити духовні реколекції, адже покійний архиєрей "мовчки промовляв до нас слова життя вічного". "Сьогодні усім від імені владики хочеться промовити те слово, яке владика часто за життя промовляв: «Дякую». Сьогодні владика усіх нас обіймає і цілує, як він це часто робив, кажучи: «Моя, дитино!»", – додав ігумен монастиря, де владика Юліан провів останній період свого життя.

Не стримав сліз владика Йосиф Мілян, промовляючи прощальні слова на монашому цвинтарі на Чернечій горі, незадовго до того, як тіло покійного архиєрея було передане землі. "Ми часто заглиблені у своє: думку, гонор, посади, амбіції, вищість; стільки покладаємо даремного труду, щоб довести комусь, що вартуємо чогось у цьому світі", – сказав владика Йосиф. "Йому ж вдавалось впродовж свого життя йти золотою серединкою між власним і Божим". За словами проповідника, владика Юліан все, що міг зробив для своєї Церкви і свого народу, ставши справжнім священиком-слугою за взором Христа.

о. Олег Чупа,
Прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Проповідь владики Ярослава на похороні Владики Юліяна в Уневі

Слава Ісусу Христу!
Ваше Блаженство,
Преосвященні владики, дорогі співбраття у священстві й монашестві,
преподобні сестри, дорога скорботна громадо.

На Тайній вечері Господь наш Ісус Христос, знаючи, що наблизився час його смерті, потішаючи своїх апостолів каже: „Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця іду" (Ів. 14,28). Ці самі слова промовляє сьогодні до кожного із нас блаженної пам'яті наш дорогий владика Юліян, а ми разом із всією Церквою йому відповідаємо: «Блаженна путь, на яку йдеш нині душе, бо Тобі приготовлено місце упокоєння».

Життя преосвященного Владики було життям відданого і дбайливого пастиря, який життя своє віддає за овець (Ів. 10, 11). Св. Іван Золотоустий, роздумуючи над цим євангельським образом сказав: „Добрий пастир, якого саме бажає Христос, своїми подвигами суперничає з самими мучениками. Мученик бо умирає за Христа тільки один раз, але добрий пастир умирає за своє стадо багато разів. Він навіть примушений щодня за вас, своїх вірних умирати". Важким є хрест пастиря. Взяти цей хрест означає зректися себе, стати на тернисту хресну дорогу і до кінця служити тим, за кого помер Спаситель на Голгофі. Пастир іде попереду, говорить нам Євангеліє від Івана, і тільки таким чином може вести за собою інших, показуючи їм дорогу та першим зустрічаючи всі небезпеки, які постають на шляху.

Владика Юліян завжди був таким добрим пастирем: не лякався і не втікав перед тими, хто хотів знищити Христове стадо. Те, що він став священиком, а тим більше єпископом, в умовах підпілля і переслідувань, свідчить про його готовність пожертвувати для Христа і його Церкви усім, навіть власним життям. Владика був цього свідомий, але, задивлений у лик розп'ятого Христа, черпав від Нього мужність іти до кінця. Переконаний, що історія не завагається назвати його ісповідником віри, святцем наших часів.

Дивлячись на життя усопшого Божого Слуги архиєрея Юліяна, з певністю можемо сказати, що прожив він його богоугодно, стараючись у міру своїх людських сил зробити цей світ кращим, поділитися з ближніми своєю любов'ю. Почувши голос Божого покликання, Він не завагався і, „покинувши все, пішов за Ісусом" (Мт. 19, 27) та цілопально віддався на службу Христові та рідному українському народові, служачи йому в любові і покорі.

Владика Юліян народився 5 травня 1936 року в родині Івана та Ксенії Вороновських в Гумниськах біля Буська. Від батьків перейняв щиру побожність та любов до свого народу. Після навчання у місцевій школі вступає на навчання до Львівського поліграфічного інституту. Бажання посвятити своє життя служінню Богові приводить його в 1958 році до підпільної спільноти монахів студійського уставу. Після відповідного приготування 27 жовтня 1968 року ісповідник віри владика Василь Величковський висвятив брата-студита Юліяна на священика. 30 вересня 1986 року – в день молитовної згадки святих мучениць Віри, Надії, любові та їхньої матері Софії – митрополит Володимир Стернюк здійснив архієрейську хіротонію нового владики УГКЦ Юліяна Вороновського.

Коротко служіння нашого владики Юліяна можна охарактеризувати словами апостола Павла: „Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти " (1Кор.9,22). Справді, наш дорогий владика був саме таким. Його навчання було правдиве, його приклад - світлий і гідний до наслідування, його терпіння – благородне, покора – глибока, віра – тверда, надія - непохитна. Він, кажучи словами тропаря, був і надалі залишається для всіх нас правилом віри, образом смиренності, учителем стриманості, святителем, що своє духовне стадо беріг перед усяким лихом і злом. Своїм життям і ревним служінням владика Юліан вірно наслідував Христа – вічного архієрея. Як зумів він осягнути все це? Відповідь одна: силою молитви, посвяти і жертви. Всі добре знаємо, як багато владика молився і як вмів терпеливо зносити всі прикрощі і тягарі. Скільки вложив він, часто навіть непомітно для нас, своїх молитов, праці, жертв і тривог, щоби наша Церква і зокрема Самбірсько-Дрогобицька єпархія, поручена його святительській опіці, успішно сповняли Христову місію освячення і спасіння серед рідного українського народу!

Ми сьогодні дякуємо Богові за ті щедрі благословення і духовні дари, які отримали через святительські руки нашого владики Юліяна. Варто лише б згадати той факт, що владика з поміж усіх єпископів висвятив найбільше священиків. Після виходу з підпілля, Церква покликала його до відповідального служіння – стати ректором відновленої Львівської Духовної Семінарії. На цьому становищі він зробив усе можливе, щоби приготувати до священичого служіння ревних пастирів, яких тоді відчутно не вистачало. А це завдання не було з легких. По сьогоднішній день вихованці владики пам'ятають як його мужність і, насамперед, любов до Церкви, відповідальність за її майбутнє, не дозволили аби cемінарія, якій відключили тепло і електрику, припинила існування.

Не зменшилася його апостольська ревність і посвята після призначення на єпископа новоствореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії, яку потрібно було розбудовувати у твердій надії на те, що милосердний Господь не позбавить свого слугу благодатної допомоги. Сьогодні бачимо плоди його молитви і трудів. З його благословення постали єпархіальна Дрогобицька Семінарія і Катехитичний інститут, побудовано і освячено велику кількість церков і каплиць. Напевне немає такої парафії в Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії, яку б владика не відвідав, щоб помолитися зі своїми вірними, перейнятися їхніми проблемами та болями, пам'ятаючи про свій вчительський і пастирський обов'язок. Траплялося і так, що він по засніжених гірських дорогах добирався на санах до бідних сільських церков, де народ чекав на Його пастирське слово і архієрейську молитву.

Тож знаючи труди і подвиги свого архипастиря, Церква Христова дякує сьогодні Богові за всі щедрі ласки, які Він зіслав на свій народ через його архиєрейські руки.

Зібравшись біля домовини преосвященного Владики Юліяна, ми переповнені смутком, тому що в останній раз прощаємося з пастирем і батьком, якого ми любили і поважали. Але наша християнська віра спонукує нас не до розпачу, але до радості, бо сьогодні збулося найбільше бажання покійного, якого прагнув він усією своєю душею – злучитися зі своїм Небесним Отцем, якому ревно служив як християнин, монах і єпископ. Він дійшов до кінця своєї земної мандрівки та спішить до Небесної Батьківщини, щоби здати звіт за своє земне життя і прийняти вінець небесної слави.

Кожен, хто зустрічався з преосвященним Юліяном найперше зауважив його щирість, простоту, відкритість і цілковите уповання на Бога. Саме тому був він для нас таким доступним, дорогим і близьким.

Спочилий у Бозі, святителю Юліяне, Ваше життя – це відблиск тихого діяння Божої благодаті, яка так виразно проявилася в благословенних плодах Вашої ревної невтомної праці. До життя, священства і архієрейського служіння покликав Вас Господь „во время люте", коли наш народ поневолювали три різні загарбники. Ми від щирого серця дякуємо Вам за те, що Ви відважно пішли за голосом Божого поклику, із великим завзяттям і посвятою служили святій Церкві та нам, своїм духовним дітям, котрі у Вашій скромній особі пізнали свого дорогого батька і водночас великого архієрея, „самовідданого і ревного душпастиря".

Завершуючи своє слово хочу висловити в імені владики Юліяна особливу вдячність Блаженнішому Святославу. Ваша Святосте, дякую що Ви є сьогодні з нами, що Ви прибули щоб попрощати дорогого нам владику Юліяна, свого ректора і святителя. Коли я передавав в реанімації владиці вітання від вашого Блаженства, владика відкрив очі, монітор показував прискорене биття серця, а вираз його обличчя доносив нам присутнім його вдячність.

Дорогий владико Юліяне, сьогодні ми служимо Літургію за упокій Вашої душі, благаючи Бога, щоби Ви служили Літургію у небі за нас, нашу Церкву і народ.

Нехай ці хвилини прощання і Ваша остання пастирська наука, яку Ви сьогодні голосите своїми бездиханними устами надихають нас продовжувати все те святе і світле, ради чого Ви жили і служили.

Дорогі брати і сестри, молімось, щоб Господь подав упокоєння для переставленого від нас архиєрея Юліяна, а нам – миру і свою милость. Амінь.

Джерело: http://www.sde.org.ua


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць