Радість родинного життя походить з гармонії, джерелом якої є Божа присутність
  • Нед, 27/10/2013 - 14:28

Родина, яка молиться, зберігає віру та переживає радість. Про ці характеристики християнської родини говорив Папа Франциск у світлі біблійних читань, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди прощі родин до гробу святого Петра в контексті Року віри. У неділю, 27 жовтня 2013 року, площу Святого Петра у Ватикані заповнили понад сто тисяч паломників з різних кінців світу.

Коментуючи євангельський уривок про молитву митаря та фарисея, Святіший Отець звернув увагу на «фальшивий» і «правильний» способи молитви. Фарисей є втіленням поведінки, «яка не виявляє вдячності Богові за Його добродійства та милосердя, але, радше, самозадоволення». Фарисей почувається праведним і хизується цим, судячи ближнього зі свого п’єдесталу. Митар, натомість, не є багатослівним, його «молитва є смиренною, проникненню усвідомленням негідності, нужди», ця людина справді визнає, що «потребує Божого прощення». «Молитва митаря, – сказав проповідник, – це молитва убогого, молитва, мила Богові, що, як каже перше читання, досягає небес, в той час, як фарисеєва молитва обтяжена баластом марнославства».

«У світлі цього Божого слова, – сказав Папа, – хочу запитати вас, дорогі родини: чи ви іноді молитеся в сім’ї?» Він зауважив, що знає, що дехто це робить, але багато запитують, як це робити? Насамперед, це слід робити так, як митар, бути смиренним перед Богом. Але як це робити в сім’ї, коли здається, що молитва є особистою справою, а в сім’ї часто бракує придатної спокійної хвилини?

Оскільки всі родини «потребують Божої допомоги», Святіший Отець зауважив, що для молитви сім’ї потрібна, насамперед, простота. «Спільно проказати Отче наш навколо столу не є чимось надзвичайним», – сказав він, додаючи, що спільне проказування молитви на вервиці є також дуже гарною практикою та джерелом сили для сім’ї. Важливо також молитися одні за одних.

У світлі слів святого Павла, який наприкінці свого життя, роблячи підсумки, визнає: «Я зберіг віру», Папа присвятив кілька думок темі: родина зберігає віру. Як апостол зберіг віру? «Не у сейфі! Він не закопав її в землю, як отой дещо лінивий слуга. Святий Павло порівнює своє життя до боротьби та бігу. Він зберіг віру не тому, що обмежився її захистом, але тому що звіщав, поширював її», – наголосив проповідник, пригадуючи, що задля цього апостол подолав чимало труднощів.

Подібно є в родині, тому варто замислитися над тим, як зберігаємо віру. «Тримаємо її для себе, у своїй сім’ї, як приватне благо, як рахунок в банку, чи вміємо ділитися нею через свідчення, гостинність, відкритість на інших?» – запитав Святіший Отець. Він зазначив, що багато родин, особливо молодих, часто є «забіганими», заваленими працею. Але чи замислюємося над тим, що цей «біг» може бути також «бігом віри»? За словами Вселенського Архиєрея, християнські сім’ї є місіонерськими сім’ями, будучи у своєму щоденному житті «сіллю та закваскою віри».

Про третій аспект, тобто про те, що християнська сім’я є спільнотою, яка переживає радість, Папа говорив у світлі респонсорійного псалма цієї літургії, який є піснею хвали Господеві, «джерелу радості та миру». Що ж є причиною цієї радості? Факт того, що Господь близько, що він чує волання смиренних та визволяє їх від зла. У цьому контексті Святіший Отець поставив слухачам запитання, своєрідне «домашнє завдання», на яке кожен сам повинен дати відповідь: «Як йдуть справи з радістю у твоєму домі? Як є з радістю у твоїй родині!».

Папа зазначив, що «справжня радість», яку переживаємо в родині, «не є чимось поверховим», вона не походить з речей та обставин. «Справжня радість походить з внутрішньої гармонії між людьми, яку всі відчувають у серці, і яка дає нам відчути красу того, що означає бути разом, підтримувати одні одних на життєвій дорозі», – сказав він, додаючи, що в основі цього почуття радості є «присутність у родині Бога», Його милосердної любові, адже «лише Бог вміє творити гармонію серед відмінностей».

Наприкінці Богослуження Вселенський Архиєрей проказав молитву за родини світу перед образом Пресвятої Родини з Назарету, а Євхаристійне богослуження завершилося проказуванням молитви «Ангел Господній» та спеціальним Апостольським благословенням.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va