Субота десятого тижня

Мт. 17.24-18.4

 «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне»

Кожен з нас мав справу з дітьми. Діти є дуже довірливі. Часом їм дуже боляче, коли батьки або інші особи їх обманюють. Обман – це велика кривда для дітей.

І чому ж Бог за приклад ставить нам дітей? Чи ми так само довіряємо Богові? Довіряємо й покладаємося на Господа у всьому, як діти покладаються на своїх батьків і не мають страху, бо знають, що батьки відвернуть будь-яку загрозу, яка має статися в їхньому житті. Вони ніколи не мають у цьому сумніву. Чи ми є такими? Можемо повчитися цьому у дітей – так само покладатися на Господа.

 Дуже часто прагнемо контролювати все, планувати, передбачити. І це все є дуже суттєво і важливо в житті, але з досвіду знаємо, що не можемо завжди і повсякчас всього робити. Ми маємо зробити все, що від нас залежне, що в наших силах і спроможностях, а опісля не боятися покладатись на Бога, довіряти Богові.

 Так як та дитина віддає свою руку в руку батька чи матері й не має страху, де заведуть її батьки, так і ми не маймо страху віддати своє життя в руки Божі, пам’ятаючи, що Бог запровадить кожного з нас туди, де найкраще.

+Венедикт