Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм
  • Пон, 02/09/2013 - 00:06

Понеділок одинадцятого тижня -- Мт. 23,13-22

«Лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне».

У нашому щоденному житті, християнському житті, в житті Церкви, в духовному житті, ми часто маємо свідомість, що перебуваємо з Богом лише в храмі на Службі Божій, коли сповідаємося, причащаємося. Ще з Богом є, коли вранці чи ввечері  молимося, читаємо Святе Письмо чи духовну літературу. Але це дуже мало, якщо поглянути на наш день. Це не раз лічені хвилини, нехай години – це небагато в порівнянні до тривалості доби. Інший час ми для себе якось так переживаємо. Але нейтрально переживати не можемо: або ми є з Богом і свідчимо про Нього, або не свідчимо. Якщо ми Бога досвідчуємо і переживаємо, тоді в будь-яких обставинах, в яких ми б не перебували, являємо цього Бога. Необов’язково промовляти слова молитов тих чи інших, але бути в тому молитовному стані, бути в присутності Божій, бути в благодаті Божій, бути з Богом. І тоді ціле наше життя стає свідченням про Бога. А коли наші стосунки з Богом обмежуються лише тими релігійними практиками, це не є свідченням про Бога. Я є людиною 24 години на добу. Я є українцем 24 години на добу. Християнином я теж або є 24 години на добу або не є – не можна взяти собі якусь відпустку. Не можу я бути 3 години на добу українцем, а потім особою якоїсь іншої національності. Так само не можу бути я лише християнином хвилини, чи години на добу.  

Тому ми мусимо розуміти ці тверді слова Христа, що каже про лицемірів. Лицеміри – це ті, котрі вдають, що вони кимось є. Не можемо ми вдавати християн лише на якийсь час, а тоді в тих чи інших обставинах взяти відпустку від християнства.

Насправді ж ми всюди і повсякчас покликані вказувати людям на Бога. І, остаточно, чим ми живемо, на те й  вказуємо. Якщо ми живемо Богом, то всюди про того Бога свідчимо.

+Венедикт


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць