Три ознаки святості папи Івана Павла ІІ
  • Чтв, 08/05/2014 - 12:47

Відомо багато фактів про особливості життя святого Івана Павла ІІ папи Римського. Проте, дізнатися про них із вуст очевидця, особи, яка чи не найчастіше контактувала, спілкувалась, перебувала зі Святішим Отцем впродовж його понтифікату, є особливо важливим, з огляду на святість особи.

Справді, ексклюзивними спогадами, які в скорому часі складатимуть частину нової книги про святого папу Войтилу, поділився його постійний прес-секретар Хуакін Наварро-Вальс, іспанський лікар та журналіст.

На його думку, святого Івана Павла ІІ вирізняють три ознаки з огляду на його святість життя. 

«Першою, без сумніву, є молитва. Я бачив як він молився. Це було свідченням Бога. Я жодного разу не бачив, щоб він у часі молитви піднімався над землею, нічого чудодійного чи фантастичного. Коли він молився, то відчувалося, що він глибоко занурений у розмову, у контакт, що виходив за межі місця. Один погляд на його молитву виражав його надзвичайну поставу, зосередженість, його увагу на чомусь незбагненно іншому і вищому, Божому. Він молився дуже часто і на кожному місці свого перебування. Здається, що він молився, бо не міг не молитися» – зазначив Хуакін Наварро-Вальс. 

Спогадуючи моменти їхнього щоденного побуту, прес-секретар папи пригадує також, що від його робочого місця до їдальні була відстань, яка долалася за близько двох хвилин часу. І коли доводилося разом долати цей «шлях», то папа по-дорозі часто міг зтишитися, мовчки пройти, потім немов стрепенутися біля столу, наче перебував у іншому місці і повернувся. «Перебуваючи інколи разом в горах, я однієї ночі побачив, як о третій годині спалахнуло світло в його кімнаті, а потім у іншій, де була каплиця. Наступної ночі це повторилося, ще наступної також і т.д.. Святий Іван Павло ІІ був людиною молитви. Все повністю, що він робив – молячись» – зауважив іспанський прес-секретар папи Войтили.

Другою ознакою святості Святішого Отця, на думку іспанського прес-секретара, була його праця. «Я ніколи не бачив, щоб він спішив. Ніколи! Але також він ніколи не хотів втратити ані однієї хвилини. Коли відлучався з Ватикану, то старався це робити не більше аніж на тиждень, бо казав, що тижнева аудієнція є надзвичайно важливою для нього, яку не можливо пропустити, адже люди на неї приїжджають і необхідно бути і йому. Щодня я папі приносив дві великі пачки паперів – документацію, листи і ін., один раз зранку, а один раз після обіду. Він щодня повністю все опрацьовував, нічого на наступний день не залишав ніколи! А його робочий стіл був такий наповнений, що не можу цього словами передати Я ніде в житті не бачив нічого подібного. Ніде. Його самоорганізація, насправді, подиву гідна!» – зізнався іспанський лікар та журналіст.

Третьою ознакою святості Івана Павла ІІ був його дотепний гумор. «І по-сьогодні цей папський імпульс витає та відлунюється як всередині, так і далеко за межами Ватикану. Він вмів підібрати надихаючі, потрібні і звеселяючі слова як у близькому своєму оточенні, так і в публічних, навіть офіційних зустрічах із керманичами держав. На одній із надважливих зустрічей із всесвітньовідомим президентом він розпочав зі слів: «Ви надзвичайно гарно виглядаєте. Надзвичайно гарно!», знявши абсолютно всяку напругу і перетворивши зустріч у теплу і приємну атмосферу розмови. Цим святий папа творив те передавав добрий настрій, спрямовував людей до позитивного, до надії. Ніс людям Бога і його великі дари, серед яких – радість» – зауважив прес-секретар святого папи Римського Івана Павла ІІ.

«Також двома важливими особливостями свого життя поділився святий Іван Павло ІІ зі мною. Перша – це те, що одного разу він сказав мені: «Літургія – це найбільша і найголовніша потреба мого життя». Про іншу особливість я сам запитав його. Одного звичного робочого дня, особливо насиченого різноманітними зустрічами та візитами, ввечері, у замку Гандольфо я вирішив запитати папу. Це було вже не задовго до його смерті. Я запитав: «Що є підсумком і основою Вашого понтифікату?» І він мені відповів. Як виявилось, центральним пунктом і базою його понтифікату було відкриття людям і світові правди про людину, того, ким є насправді людина. Він поділився тим, що проблемою сучасності є антропологічна пустота, велика потреба відкриття цінності людської особи, її трансцендентного виміру і саме християнство це відкриває людству. Це власне і становило базу його навчання» – розповів Хуакін Наварро-Вальс.

о .Олег Лука

Фото: http://juanpablo2do.blogspot.com

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир