Важкі питання. Чи не суперечить нашій вірі обітниця Ісуса святій Фаустині Ковальській?

ПИТАННЯ: У Щоденнику святої Фаустини Ковальської написано, що Ісус обіцяв навіть самим закоренілим грішникам спасіння, якщо вони перед смертю хоча б один раз прочитають Вервицю до Божого милосердя або ж хтось інший прочитає її за вмираючого. Невже одного цього буде достатньо і не потрібно ні сповіді, ні покаяння? Чи не суперечить це нашій вірі?

ВІДПОВІДЬ: Ось як звучить обітниця Ісуса, наведена сестрою Фаустиною в її щоденнику:
«О першій годині смерті Я буду захищати кожну душу, як Свою славу, якщо вона буде читати цю вервицю, або якщо поряд з вмираючим інші будуть читати її; милість буде тією ж самою. Коли біля вмираючого читають цю вервицю, упокорюється гнів Божий, бездонне милосердя охоплює душу і коливаються глибини Мого милосердя заради хресного страждання Мого Сина»(811). І ще: «Навіть якщо це буде самий закоренілий грішник, – якщо тільки він хоча б раз прочитає цю вервицю, він удостоїться милості від Мого нескінченного милосердя» (687).

Безумовно, є ризик, що деякі трактуватимуть цю обітницю Ісуса в магічному сенсі: ніби спасіння можна отримати як за помахом чарівної палички, механічно, зробивши якийсь ритуал, в даному випадку прочитавши Вервицю до Божого милосердя. Необхідно пам’ятати, що ніхто не може увійти в рай, не будучи одягненим в благодать. Без стану благодаті неможливо увійти до раю. Про це Господь нагадує в одній з євангельських притч, кажучи про якогось чоловіка, котрий з’явився на весільний бенкет без весільного одягу: «Цар, вийшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, одягненого не у весільний одяг, і каже йому: Друже як же ти ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Він же мовчав. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому руки та ноги, та й киньте до зовнішньої темряви, там буде плач і скрегіт зубів»(Мт 22,11-13).

В Апокаліпсисі також проголошується, що в Небесний Єрусалим не увійде ніщо нечисте (гл. 22).

Обітницю Ісуса, дану святій Фаустині, слід інтерпретувати в тому сенсі, що за допомогою Вервиці до Божого милосердя вмираючий може отримати дар покаяння, а покаяння приведе його до благодаті. Благодать же нерозривно пов’язана з покаянням і веде до бажання примиритися з Богом в Таїнстві Покаяння. Неможливо прийти до співзвуччя з волею Господа, якщо немає прихильності до того, що Він встановив для примирення. Таким чином, якщо вмираючий приходить до тями, то він висловлює своє покаяння бажанням сповіді, і в цьому випадку, навіть якщо він вмирає так і не висповіданим, він спасається.

Боже милосердя виражається аж ніяк не в тому, що Бог «робить вигляд», ніби ми і не згрішили, закриваючи очі на наші гріхи. Плоди Божого милосердя не можуть проявитися, якщо людина не покається у власних гріхах. Божественне милосердя спонукає до покаяння, а прощення слідує за цим покаянням. Таким чином, милосердя Бога по відношенню до вмираючого грішника проявляється в тому, що Він спонукає до покаяння. А справжнє покаяння завжди включає як мінімум намір сповідатися, оскільки Сам Бог встановив це Таїнство для відпущення гріхів.

Якщо людина перебуває в стані тяжкого гріха, то вона не може спастися без покаяння і відлучення від гріха. Вервиця до Божого милосердя, прочитана самим вмираючим або в його присутності, спонукає його до покаяння: саме в цьому сенсі слід тлумачити слова, записані святою Фаустиною Ковальською.