«Так говорить Господь Бог: Ніякий чужинець, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не ввійде в мою святиню» (Єз.44, 9).

Знаки і символи покликані через видиму реальність показувати невидимий світ, реальність духовну. На восьмий день після Народження Ісуса Христа Церква святкує Його Обрізання. Як кожна єврейська дитина чоловічої статі, Ісус прийняв цю процедуру. Обрізання крайньої плоті було обов’язковою умовою приналежності до Божого народу, до людей Його вподобання.

Теологія тіла говорить нам про те, що саме цей знак промовляє до нас, сучасних людей. Це запрошення для кожного відкрити перед Богом все те, в чому ми найбільш вразливі, де лежить наше найсокровенніше, де наше найінтимніше і найделікатніше.

Очевидно, процес цього відкривання і обрізання, м’яко кажучи, лякає й обіцяє, що буде боліти. Сам Ісус, втілена Друга Особа Божа, єднається з нами у страху і непевності, щоб показати, що в цих місцях в Ньому самому наша зранена людськість зустрічається з всемогутнім милосердям і любов’ю повноти Його Божества. Такий глибокий зв'язок любові та єдності нам пропонує Бог. Без відкриття серця, яке є місцем інтеграції духа, душі і тіла, важко говорити про спільність і єдність з Богом. А Він запрошує відкритись, особливо у сьогоднішній день!

Орися Уська, д-р теології